Тема 15. Загальні положення провадження в справах про адміністративні правопорушення

Основні терміни та поняття: провадження в справах про адміністративні правопорушення,  заходи забезпечення провадження, підвідомчість справ, предметна підвідомчість, альтернативна підвідомчість, територіальна підвідомчість, виключна підвідомчість.

1. Загальна характеристика проваджень в справах про адміністративні правопорушення

Провадження у справах про адміністративні правопорушення - це врегульовані нормами права суспільні відносини у формі певної сукупності послідовно вчинених про­цесуальних дій учасниками процесу щодо розгляду і ви­рішення справ та виконання постанов про накладення адміністративних стягнень в адміністративно-де­ліктній сфері.

Вимоги щодо провадження у справах про адміні­стративні правопорушення передбачені адміністративно-про­цесуальними нормами, основну частину яких містить КУпАП - статті 213-330. Разом із тим, деякі адміністративно-процесу­альні правовідносини регулюються також нормами, які міс­тяться у інших законодавчих актах. Наприклад, законодавець у Митно­му кодексі України закріплює цілу низку норм, що регулюють порядок провадження у справах про порушення митних правил (статті 486-506 МКУ).

2.Завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Своєчасність з’ясування обста­вин кожної справи вимагає від уповноваженого органу (поса­дової особи) розглянути справу в строки, встановлені законом. Пропущення, наприклад, загального строку притягнення до адміністративної відповідальності, встановленого ст. 38 КУпАП, тягне за собою уникнення правопорушником від адміністративного стягнення, породжує вседозволеність, закладає у свідомість правопорушника та ото­чуючих його осіб ілюзію про безкарність протиправних дій, сприяє вчиненню інших правопорушень.

Всебічне, повне й об’єктивне з’ясування обставин справи вимагає від уповноваженого органу (посадової особи) повного дослідження доказів, на основі яких встановлюєть­ся наявність чи відсутність адміністративного правопорушен­ня, винність даної особи в його вчиненні (ст. 251 КУпАП), всебічної й неупередженої оцінки цих доказів (ст. 252 КУпАП), встановлення наявності обставин, що пом’якшують (ст. 34 КУпАП) чи обтяжу­ють (ст. 35 КУпАП) відповідальність, з’ясування, чи заподіяно майнову шкоду вчиненим правопорушенням, чи є можливість передати матеріали справи на розгляд громадських організацій або звіль­нити від відповідальності через малозначність правопорушення (статті 21, 22 КУпАП).

Вирішення справи в точній відповідності до закону вимагає від уповноваженого органу (посадової особи) розгляду справи на підставах, у спосіб та відповідно до повноважень; в установлені строки і за місцем розгляду справи; застосування стягнення в ме­жах, передбачених законом. У разі пору­шення цих вимог постанова у справі підлягає скасуванню, а справа направляється на новий розгляд за підвідомчістю, якщо дозволяє строк, встановлений ст. 38 КУпАП.

Забезпечення виконання постанови у справі здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову шляхом звернення її до виконання (ст. 299 КУпАП) та здійсненням контролю за виконанням постанови.

Загальними принципами, за якими розглядаються справи про адміністра­тивні правопорушення, є верхо­венства права, принципи законності, захисту інтересів держави і особи, публічності, об’єктивної істини, гласності й відкритості про­цесу.

Разом із тим, провадженням у справах про адміністративні правопору­шення властиві й специфічні принципи:

1) принцип розгляду справ на засадах рівності громадян пе­ред законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу (ст. 248 КУпАП), незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігій­них та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин. Його специфічність виявляється у рівності громадян перед законом і органами, який розглядає справу, а не в рів­ності усіх учасників провадження. Згідно з цим принципом при розгляді справи про адміністративні правопорушення зберігаються державно-владні відносини, що, власне, прита­манні всій управлінській системі в публічній сфері;

2) принцип швидкого та економічного розгляду справ про адміністративні правопорушення, специфічність яких обумовле­на властивістю управлінської діяльності щодо оперативного вирішення постановлених завдань.

3.Обставини, що виключають провадження в справах про адміністративні правопорушення

Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:

1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;

2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;

3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;

4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;

6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;

7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;

8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;

9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

4.Протокол про адміністративне правопорушення, його зміст

Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються:

-дата і місце його складення,

-посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол;

-відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення);

-місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення;

-нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення;

-прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи;

- розмір матеріальної шкоди, якщо правопорушенням її заподіяно.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, про що робиться відмітка у протоколі.

5.Особи, які мають право складати протокол про адміністративні правопорушення

Про вчинення адміністративного правопорушення скла­дається протокол уповноваженими на те особами, перелік яких визначено ст. 255 КУпАП, ст. 490 МКУ, ст. 13 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», ст. 47 Зако­ну України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», ст. 29 Закону України «Про привати­зацію державного майна» тощо.

6.Органи (посадові особи), які розглядають справи про адміністративні правопорушення

Згідно зі ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються: 1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад; 2) виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад; 3) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами; 4) органами внутрішніх справ, органами державних інспек­цій та іншими органами (посадовими особами), уповноваже­ними на те КУпАП.

Студентам слід звернути увагу, що за приписами ст. 221-1 КУпАП місцеві господарські та адміністративні суди, апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України також можуть розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 214 КУпАП розмежування компетенції органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, зводиться до наступного: адміністративні комісії при виконавчих органах сільських, селищних, міських рад вирішують усі справи про адміністративні правопорушення, за винятком віднесених цим Кодексом до відання інших органів (посадових осіб); виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад, судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, органи внутрішніх справ, органи державних інспекцій та інші уповноважені органи (ст. 213 КУпАП) розглядають справи про адміністративні правопорушення, віднесені цим Кодексом до їх відання.

7.Порядок утворення колегіальних органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення

Адміністративні комісії утворюються відповідними органами місцевого самоврядування у складі голови, заступника голови, відповідального секретаря, а також членів комісії. В адміністративних комісіях при виконавчих органах міських рад є посада звільненого відповідального секретаря комісії. Порядок діяльності адміністративних комісій встановлюється цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.

Адміністративні комісії при виконавчих комітетах районних у містах рад утворюються у разі надання районній у місті раді та її виконавчому комітету відповідних повноважень міською радою.

Порядок утворення інших колегіальних органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, а також порядок розгляду справ у цих органах визначаються законами України.

8.Правомочність засідань колегіальних органів

Адміністративні комісії мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення при наявності не менш як половини членів їх складу, а виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад - при наявності не менш як двох третин від загального складу виконавчого комітету.

Правомочність засідань інших колегіальних органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, встановлюється законодавством України.

9.Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення: поняття та значення

Підвідомчість - це розмежування компетен­ції між різними органами адміністративно-деліктної юрисдикції щодо розгляду і вирішення справ про ад­міністративні правопорушення на підставі і вмежах закону.

Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення регламентується: щодо адміністративних комісій при виконавчих органах сільських, селищних, міських рад - ст. 218 КУпАП; щодо виконавчих комітетів сільських, се­лищних, міських рад - ст. 219 КУпАП; щодо районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів - ст. 221 КУпАП; щодо органів внутрішніх справ, органів дер­жавних інспекцій, інших органам, визначеним КУпАП та ін­шими законами України, їх посадових осіб - ст. 222-244¹⁹; щодо місцевих господарських та адміністративних судів, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду України - ст. 221-1 КУпАП.

10.Види підвідомчості, їх ознаки та характеристика

Залежно від ознак правопорушення (об’єкта, характеру вчиненого правопорушення, місця його вчинення тощо) мож­на визначити такі види підвідомчості:

1) предметна підвідомчість, яка визначається за об’єктивни­ми ознаками (об’єкт, об’єктивна сторона) вчиненого правопо­рушення з урахуванням галузевої сфери публічних правовідно­син. За цими ознаками розмежовуються повноваження кожної ланки системи органів і кожного органу зокрема щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення;

2) територіальна підвідомчість, яка визначається місцем вчи­нення правопорушення або місцем постійного проживання чи перебування правопорушника. За загальним правилом, абсо­лютна більшість правопорушень розглядається уповноважени­ми органами за місцем вчинення правопорушення;

3) виключна підвідомчість, яка визначається тим, що роз­гляд певних справ про адміністративні правопорушення нале­жить виключно до одного органу адміністративно-деліктної юрисдикції. Наприклад, справи про порушення законодавства про працю (статті 41-41); дрібне викрадення чужого майна (ст. 51); виробництво, заготівля, реалізація сільськогоспо­дарської продукції, що містить хімічні препарати понад гра­нично допустимі рівні концентрації (ст. 42) та інші підвідомчі тільки суду;

4) альтернативна підвідомчість, яка визначається тим, що розгляд певних справ віднесено до компетенції кількох органів адміністративної юрисдикції. Наприклад, порушення правил охорони і використання пам’яток (ст. 92), порушення правил охорони електричних мереж (ст. 99), потрава посівів (ст. 104) та інші можуть розглядатися як адміністративними комісіями при ви­конавчих органах сільських, селищних, міських рад, так і вико­навчими комітетами сільських, селищних, міських рад.

ПЛАН ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

1.Загальна характеристика провадження в справах про адміністративні правопорушення.

2.Завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення.

3.Обставини, що виключають провадження в справах про адміністративні правопорушення.

4.Протокол про адміністративне правопорушення, його зміст.

5.Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення. Поняття підвідомчості та її значення.

6.Види підвідомчості, їх ознаки та характеристика.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

1.Протокол про адміністративне правопорушення, його зміст.

2.Особи, які мають складати протокол про адміністративні правопорушення, їх повноваження.

3.Обставини, що виключають провадження в справах про адміністративні правопорушення.

4.Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення. Поняття підвідомчості та її значення.

5.Види підвідомчості, їх ознаки та характеристика.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

1.Особи, які мають складати протокол про адміністративні правопорушення, їх повноваження.

2.Органи (посадові особи), які розглядають справи про адміністративні правопорушення, їх компетенція.

3.Порядок утворення колегіальних органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення.

4.Правомічність засідань колегіальних органів.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

1.Скласти термінологічний словник до теми.

2.Виконати тестові завдання:

1. Хто із зазначених представників влади не уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення:

а) прокурор;

б) суд;

в) начальник органу внутрішніх справ;

г) державний інспектор з нагляду у сфері пожежної та техногенної безпеки.

2. Справи про притягнення до адміністративної відповідальності неповнолітніх розглядаються:

а) органами внутрішніх справ;

б) судом;

в) посадові та службові особи органів прокуратури

г) органами опіки та піклування.

3. Якщо в результаті вчинення адміністративного правопорушення заподіяно майнову шкоду, то під час розгляду справи вирішити питання про відшкодування винним шкоди незалежно від її розміру мають право:

а) посадові та службові особи органів прокуратури;

б) судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів;

в) органи внутрішніх справ;

г) виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад.

4. Обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення є недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення:

а) вісімнадцятирічного віку;

б) чотирнадцятирічного віку;

в) шістнадцятирічного віку;

г) п’ятнадцятирічного віку.

5. За наявності обставин, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, провадження:

а) не може бути розпочато;

б) не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю;

в) підлягає зупиненню;

г) підлягає закриттю.

3. Виконати практичні завдання:

3.1. Скласти структурно-логічну схему: «Види підвідомчості адміністративних справ», до якої включити конкретні приклади, користуючись КУпАП, Митним кодексом України.

3.2. Оцініть правомірність дій суб’єкта владних повноважень, який при складенні протоколу про адміністративне правопорушення заборонив потерпілому користуватися послугами фахівця у галузі права. Відповідь обґрунтуйте письмово, з посилання на конкретні норми права.

Інформаційні джерела:

* * *