Представником може бути фізична особа, яка має адміністративну правосуб’єктність, а також органи та інші особи, яким законом надане право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Підставами виникнення правовідносин представництва є до­говір або закон. Таким чином, існує два види представництва:

а) представництво за договором;

б) представництво за законом.

Представництво за договором  є добровільним представництвом, яке ґрунтується на волевиявленні представника і того, хто бажає мати представника. Представником за договором, зазвичай, виступає адвокат чи інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги.

Представництво за законом є обов’язковим представниц­твом, не залежить від волі того, кого представляють, його під­ставами є прямий припис закону.

Можна виділити кілька видів представництва за законом:

1) представництво малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративно-процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб. Представництво здійснюють законні пред­ставники - батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені законом (ст. 242 ЦК України).

Законо­давець не конкретизує вік, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність. Аналіз законодавства дає можли­вість стверджувати, що в залежності від видів проваджень вік може різнитися. Наприклад, засновни­ком молодіжних та дитячих організацій може бути особа 15-річного віку, членами цієї організації можуть бути особи, які досягли 14 років; у разі притягнення до адміністративної відповідальності особі повинно виповнитися 16 років;

2) представництво неповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, непрацездатних фі­зичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмеже­на. Представництво здійснюється законними представниками, якими є батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені законом. На відміну від представництва осіб, що не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, це представництво не є обов’язком, а правом представників, які можуть захищати права, свободи та інтереси зазначених осіб;

3) представництво щодо захисту прав і законних інтересів органу, підприємства, установи, організації, яке здійснюється керів­никами чи іншими особами, уповноваженими законом, положенням, стату­том;

4) представництво щодо захисту прав, свобод і законних інтересів, яке здійснюється органами, громадськими організа­ціями, адвокатами тощо, яким законом надане право захища­ти. Це можуть бути політичні й громадські організації, про­фесійні спілки, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи самоорганізації громадян.

Повноваження представника мають бути підтверджені належно оформленими документа­ми. Найчастіше ці повноваження засвідчуються довіреністю. Повноваження представників можуть посвідчуватися ще й іншими документами: 1. повноваження законних представників підтверджуються: а) документами, що посвідчують факт родинних стосунків, — паспортом батьків (усиновлювачів), свідоцтвом про народжен­ня дитини, актом (документом) про усиновлення дитини, по­свідченням опікуна чи піклувальника; б) документами, які під­тверджують займану представником посаду в органі, підпри­ємстві, установі, організації щодо відносин з особою, інтереси якої вони представляють; 2. повноваження адвоката посвідчується орде­ром, який видано відповідним адвокатським об’єднанням, або договором про надання правової допомоги чи про ведення ад­міністративної справи; 3. повноваження членів колегіальних органів (громадських організацій, їх об’єднань тощо) підтверджуються випискою з протоколу засідання колегіально­го органу управління.

Особами, які сприяють адміністративним провадженням, виступають: свідок, експерт, спеціаліст, перекладач.

Свідком в  адміністративній справі може бути кожна особа, якій відомі обставини, що підлягають встановленню у даній справі.

Експер­том може бути призначена особа, яка має необхідні знання, здатна шляхом дослідження матеріальних об’єктів, явищ і про­цесів дати висновок з питань, що виникають під час розгляду справи.

Спеціаліст - це фахівець у певній галузі, який володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення проце­суальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

Перекладач - це особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне провадження, та іншою мовою, знання якої необхідно для вчинення процесуальних дій. Перекладача­ми є також особи, які володіють технікою спілкування з глухи­ми, німими чи глухонімими.

ПЛАН ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

1. Поняття та ознаки суб’єктів (учасників) адміністративного процесу.

2.Співвідношення понять суб’єктів та учасників адміністративного процесу.

3. Види суб’єктів (учасників) адміністративного процесу.

4. Характеристика суб’єктів (учасників) адміністративного процесу.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

1. Поняття та ознаки суб’єктів (учасників) адміністративного процесу.

2.Співвідношення понять суб’єктів та учасників адміністративного процесу.

3. Види суб’єктів (учасників) адміністративного процесу.

4. Характеристика суб’єктів (учасників) адміністративного процес, їх права, обов’язки та повноваження.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

1. Права, обов’язки та повноваження суб’єктів (учасників) адміністративного процесуального права.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

1.Скласти термінологічний словник до теми.

2.Виконати тестові завдання:

1. В якому виді адміністративних проваджень сторонами є позивач та відповідач:

а) у деліктних провадженнях;

б) в судочинних провадженнях;

в) у процедурних провадженнях;

г) в провадженнях у справі про адміністративні правопорушення.

2. В провадженнях у сфері управління особами, які мають інтерес у справі:

а) виступають позивачі;

б) виступають відповідачі;

в) виступають суб’єкти звернення;

г) такі особи в цьому виді проваджень відсутні.

3. Поняття «суб’єкт адміністративного процесу» та «учасник адміністративного процесу» є:

а) тотожніми поняттями;

б) учасник адміністративного процесу є більш широким поняттям;

в) суб’єкт адміністративного процесу є більш конкретним поняттям;

г) суб’єкт адміністративного процесу є більш широким поняттям.

4. У деліктних провадженнях особа, якій заподіяно шкоду, є:

а) стороною;

б) позивачем;

в) потерпілим;

г) заявником.

5. Оберіть найбільш повний перелік позивачів у судочинних провадженнях:

а) фізичні та юридичні особи;

б) фізичні особи та суб'єкти владних повноважень;

в) суб'єкти владних повноважень, філії підприємств, установ, організацій, фізичні особи;

г) фізичні особи, юридичні особи, суб'єкти владних повноважень;

3.Виконати на вибір два практичних завдання:

3.1. Розробити структурно-логічну схему «Суб’єкти адміністративно-процесуальних правовідносин».

3.2. Користуючись Кодексом адміністративного судочинства України, виписати відмінності прав сторін від прав інших осіб, які беруть участь у справі.

3.3. Користуючись Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» письмово визначити особливості суб’єктного складу відносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців.

3.4. Оцініть правомірність відкладення розгляду справи судом з підстав неявки представника юридичної особи за обставин, коли такий представник прийшов до суду, усно стверджував про те, що він уповноважений брати участь у розгляді справи, та надав на підтвердження своїх повноважень копію наказу про призначення його заступником директора.

Інформаційні джерела:

* * *