V. Робота в групах. Складання казки за початком.

Фея. Зупинимось на цій галявинці, діти. Тут спробуємо відшукати продовження казок за даним початком.

Ось подивіться, шматок дроту, а до нього черв’ячок підповзає.

– Хто хоче про них скласти казочку?

(Утворюється група бажаючих, вчитель заохочує дітей, роздає відповідні картки із завданнями).

Ось початок казки: «Зустрівся черв’ячок із шматком дроту….»

Вчитель. А інша група спробуйте продовжити казку про зайчика.

Початок у неї такий: «Осінні ночі віють прохолодою. Холодно зайчику….»

Vі. Презентація роботи у великій групі.

VI.1. Інтерактивна вправа «Крісло автора»

Сісти слід на цей пеньок і розказати свою казочку, давши їй назву.

І група.

Корисне все в природі

Зустрівся черв’ячок із шматком дроту.

– Чого розлігся? Повзи зі мною, робота є.

– Я не повзаю і не працюю. Я можу тільки лежати, – відповів дріт.

– Ну лежи, лежи, поржавієш і пропадеш, – сказав черв’ячок і поліз далі. У нього так багато справ.

А дріт так би і поржавів, якби не син лісника, що любив усе майструвати із будь-чого. Він зробив із дроту красиву защіпку для дверей.

ІІ група.

Допомога

Осінні ночі віють прохолодою. Холодно зайчику. Вибіг він на узлісся, а вже ніч настала. Сердитий вітер з яру повіяв, ще холодніше стало. Сів зайчик під кущем, простяг лапки до місяця і просить:

– Місяцю любий, погрій мене своїми променями, бо довго до ранку сонечка чекати.

Жаль стало місяцеві зайчика, він і говорить:

– Іди полем, я тобі дорогу освітлю. Прямуй до високого стогу соломи.

Послухав його зайчик, зарився в стіг соломи, виглядає і усміхається до місяця.

– Спасибі, любий місяцю, тепер твої промені теплі-теплі.

VI.2. Колективне складання казок за поданим початком і кінцем.

Діти, чи всі ви любите купатися? Давайте пригадаємо правила поводження біля водойми.

(У воді слід поводитися особливо обережно.

Купатися можна лише під наглядом дорослих.

Не пірнати, не знаючи дна.

Не перебувати довго у воді, щоб не змерзнути).

– Добре, діти! Як ви думаєте, чому вода в річці вже холодна?

(Бо восени вже холодно купатися. Купаються лише дуже загартовані, яких називають «моржами», бо це мій дядько Микола).

Спробуйте доповнити казку основною частиною.

Промінь і холодинка

У глибокій криниці, на самому дні жила крижана дівчинка – Холодинка. Вона народжується для того, щоб вода була завжди на глибині холодною, навіть влітку. Сидить Холодинка в воді, холодить воду ….

(Основна частина пропущена. Кожний учень має скласти свою).

…Холодинка побачила блакитне небо, квіти. Побачила, заплакала й розтанула. І перетворилася на маленьку калюжку. Але вона не шкодувала: побачила ж сонце і небо!

– Молодці! Гарна вийшла казочка у кожного.

– Відгадайте загадку.

«Що за дерево вічнозелене?» (Ялинка)

Спробуємо скласти казку за початком і кінцем.

Коріння і гілки

Неподалік галявини появилася молода ялиночка. За весну і літо вона підросла, витягнула до сонця свої гілочки. Настала осінь. І деревце вперше побачило, як птахи, що жили поряд у гніздах на кремезних гілках, почали збиратися в зграї і відлітати кудись у невідому далечінь. І так стало тужно молодим гілочкам, що потяглися вони вслід за птахами.

(Проте коріння деревця не відпускало їх, бо глибоко вросло в рідну землю. Коріння вважало, що не можна відпускати від себе гілки, бо ще ніхто не бачив, як небом летить дерево).

Гілки не здогадувалися, що багато птахів просто не переносять суворої зими, тому й відлітають восени у теплі краї, щоб весною знову повернутися до рідного дерева.

– Що ви можете сказати про людське коріння?

(Рідна земля і в жмені мила.

За рідною землею і в небі тужно.

Людина без Вітчизни – мов соловей без пісні.

З долини в долину – та на свою Україну).