Тема № 3. Умови праці як суспільно економічна категорія

3.1. Категорія «умови праці», її вплив на здоров'я працівників і ефективність суспільного виробництва.

3.2. Визначення працездатності, роботоспроможності і виробничого середови­ща.

3.3. Вага праці і категорії роботи.

3.4. Охорона та безпека праці.

3.5. Шляхи поліпшення умов праці.

3.6. Державна експертиза умов праці.

3.1. Категорія «умови праці», її вплив на здоров'я працівників і ефективність суспільного виробництва.

Міжнародним стандартом умови праці визначено як сукупність елементів ви­робничого середовища, які впливають на функціональний стан людини, робото спроможність, здоров'я, всебічний розвиток, ставлення до праці і на ефектив­ність виробництва.

Умови праці визначаються розвитком виробничих сил і характером виробни­чих відносин. Умови праці впливають на ефективність виробництва і продук­тивність праці і тому займають значне місце в економічному громадському житті суспільства.

При будь-якому сучасному страйку вимоги до поліпшення умов праці за­ймають одне з перших місць, тому що активне життя людини відбувається на роботі. Якщо робочий час (без часу поїздки на роботу і повернення додому) складає разом з обідом дев'ять годин, час на сон - вісім годин, то вільний осо­бистий час не може бути більш восьми годин.

Умови праці на кожному робочому місці являють собою взаємозв'язок п'яти його видів: виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних, соціальних (рис. 3.1).

Їхня сукупність визначає стан виробничого середовища й здійснює вплив на здоров'я і працездатність людини властивими їй фізіологічними і психологіч­ними формами і реакціями.

Фактори, що характеризують місце, роль і розвиток особистості в виробниц­тві:

- склад і обсяг трудових функцій працівників;

- ступінь їхнього впливу на ефективність праці;

- кваліфікаційно-освітній рівень і професійна підготовка працівників

.

3.2. Визначення працездатності, роботоспроможності, і виробничого середо­вища

Працездатність – здатність до трудової діяльності, яка залежить від стану здоров’я людини.

Роботоспроможність - це біологічна категорія, що відображає функціона­льні властивості організму людини до виконання конкретної роботи. Протягом робочого дня роботоспроможність людини змінюється. Спочатку йде вироб­лення, потім висока і стійка роботоспроможність і наприкінці зниження робо­тоспроможності або стомлення.

На роботоспроможність людини впливають виробничі фактори: а) кваліфі­кація; б) мотивація праці; в) техніка; г) організація виробництва й інші, природ­ні і соціально-економічні фактори, а також фактори особистого порядку (на­стрій, відносини в родині, відношення до праці, стан здоров'я).

Поняття «роботоспроможність» відрізняється від поняття «працездатність». Роботоспроможність характеризує не тільки працездатність людини, але й спроможність виконувати конкретну роботу за певних умов. Отже, працездатність є основою роботоспроможності людини.

Розрізняють п'ять фаз працездатності людини, пов'язаних з її віком і фізичним здоров'ям:

- становлення;

- розвиток;

- розквіт ;

- загасання;

- припинення.

Роботоспроможність має три ступені втрати: тимчасову, стійку і повну.

Виробниче середовище - це сукупність факторів, що впливають на роботоспроможність людей у процесі їхньої трудової діяльності. Таких факторів де­сять:

1) фізичне зусилля: (незначне, середнє, важке і дуже важке);

2) нервове напруження: ( незначне, середнє, підвищене);

3) темп роботи: (помірний, середній, високий);

4) робоче положення: (обмежене, незручне і дуже незручне);

5) монотонність роботи: (незначне, середнє, підвищене);

6) температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні (п'ять ста­дій впливу: незначне, середнє, підвищене чи знижене, високе, дуже високе);

7) забруднення повітря (п'ять ступенів забруднення);

8) виробничий шум (три види: помірний, підвищений, сильний);

9) вібрації, обертання, поштовхи (три рівні);

10) освітлення в робочій зоні (два рівні).

Одночасно можуть впливати від одного до трьох факторів. Усі десять факто­рів виробничого середовища мають психологічні і фізіологічні межі, обумовле­ні нормативами.

Психологічна межа — за її межами працівник відчуває незручність у роботі (наприклад, нормальний виробничий шум складає 7дб, психологічна межа 85 дб).

Фізіологічна межа - перевищення нормативу вимагає припинення роботи (фізіологічна границя шуму - 120 дб.).