1.2. Мета дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові відносини» і її місце в навчальному процесі

Відповідно до моделі фахівця, економіст по праці - це фахівець вищої квалі­фікації з фундаментальними знаннями економічних, соціально-психологічних і управлінських наук у сфері головної продуктивної сили - людини. Широкий профіль спеціальності забезпечується фундаментальністю підготовки універси­тетського типу з нахилом убік суспільної й загальноекономічної підготовки, що істотно підвищує мобільність фахівця і його пристосовуваність до динаміч­них умов діяльності. Економіст по праці взаємодіє в процесі виробництва з ін­шими фахівцями інженерного, технологічного, медичного, екологічного й ад­міністративного профілю.

Відповідно до цього, мета викладання дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові відносини» полягає в тому, щоб якнайкраще навчити студентів - майбутніх економістів по праці - фундаментальним теоретичним знанням в області формування і розвитку праці в суспільному виробництві, забезпечення сприятливих умов праці, збагачення і розвиток її творчого характеру, підвищення за рахунок цього робото спромож­ності і працездатності людини, загального розвитку і підвищення ефективності суспільного виробництва.

Виклад курсу тісно пов'язано з іншими напрямками, що вивчають трудову життєдіяльність людини: «Фізіологія і психологія праці», «Гігієна й охорона праці», «Технічна естетика і дизайн», «Соціологія праці», а також із загально­економічними дисциплінами: «Економіка промисловості», «Загальна економічна теорія», «Теорія і стратегія керування», «Мікро- і макроекономіка», «Моти­вація праці і керування персоналом».

Об’єкт вивчення дисципліни – система соціально-економічних, організаційно-правових відносин між людьми стосовно відтворення й ефективного використання людських продуктивних сил у процесі праці.

Предмет вивчення дисципліни – сукупність теоретичних і практичних проблем формування людського потенціалу, забезпечення ефективного використання його у сфері праці як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях з метою забезпечення високої якості життя населення та високої ефективності економічної діяльності.

Відмінною властивістю трудового процесу є те, що він забезпечує життєдія­льність людського організму з властивими йому фізіологічними функціями і явищами. У процесі праці відбувається реалізація фізичних і духовних власти­востей особистості, її здатності перетворювати речовину природи в споживчу вартість (див. рис. 1.1).

В умовах ринкових відносин людина може реалізувати свій трудовий потен­ціал подвійно: або вона виступає як самостійний товаровиробник, що реалізує свою продукцію на ринку, або як найманий робітник, що пропонує свої послу­ги: кваліфікацію і робочий час в обмін на заробітну плату і прибуток.

Перехід до ринкової економіки вимагає переосмислення економічної сутнос­ті праці, співвідношення її результатів і витрат. Однією з основних задач еко­номіки праці є визначення методів вимірювання результатів праці за кількістю і якістю виробленої продукції, їхньому нормуванню і регулюванню.

Особливою сферою трудової діяльності є підприємництво.

Предмет праці