1.4. Категорії «характеру», «змісту» і «змістовності праці»

Характер праці - це сукупність елементів, що визначають місце, роль і роз­виток особистісного фактора виробництва, склад і обсяг трудових функцій ро­бітників, ступінь їхнього впливу на ефективність праці, кваліфікаційно-освітній рівень і професійну підготовку працівників.

Він визначається всією системою правових відносин і ступенем розвитку ма­теріально-технічної бази виробництва. У процесі праці виявляються фізіологіч­ні і психічні функції людського організму, відбувається реалізація фізичних і духовних властивостей особистості і її здібності перетворювати речовини при­роди в споживчу вартість.

Зміст праці - це категорія, що відбиває розвиток продуктивних сил суспільс­тва, зв'язок між особистими і матеріально-речовинними формами виробництва, яка залежить від пануючої системи виробничих відносин.

Розходження в змісті праці працівників є однією з причин соціальної неодно­рідності суспільства. Отже, зміни в змісті праці здійснюють істотний вплив на ставлення працівників до праці.

Для характеристики змісту праці застосовується також термін «змістовність праці», під яким розуміють рівень складності і розмаїтості виконуваної роботи, її насиченість розумовою діяльністю, самостійністю і творчістю.

У масштабі економіки держави керування людськими ресурсами направлене переважно на:

- регулювання зайнятості;

- умови праці і її оплату;

- забезпечення ділових відносин між роботодавцями і найманими робітника­ми;

- підвищення кваліфікації працездатного населення;

- розробку законодавства в сфері праці.

Найважливішими завданнями керування людськими ресурсами є:

- визначення потреби в робітниках, фахівцях і службовцях різної кваліфіка­ції, виходячи зі стратегії діяльності підприємства;

- аналіз ринку праці і керування зайнятістю;

- підбір і адаптація персоналу;

- планування кар'єри співробітників, їх професійного й адміністративного ро­сту;

- забезпечення раціональних і сприятливих умов праці;

- організація трудових процесів, аналіз витрат і результатів праці, встанов­лення оптимальних співвідношень між кількістю одиниць устаткування і чисе­льністю персоналу;

- розробка систем мотивації ефективної діяльності виробництва;

- забезпечення структури доходів;

- керування конфліктами;

Обсяг робіт з кожної з цих функцій залежить від розмірів підприємства, про­дукції, що виробляється, ситуації на ринку праці, кваліфікації персоналу.

Тема № 2. Збагачення місця праці і її творчого характеру при різних соціально-економічних формаціях

2.1. Протиріччя науково-технічного прогресу і їхній вплив на зміст і умови праці.

2.2. Стимули праці і їхня соціально-економічне значення.

2.3. Зміни в суспільно-економічній структурі суспільства.

2.4. Розподіл сукупного суспільного продукту.

2.5. Трудові ресурси, сукупний фонд робочого часу, маса праці.

2.1. Протиріччя науково-технічного прогресу і їхній вплив на зміст і умови праці

З розвитком суспільного виробництва, яке характеризується пануючими в суспільстві виробничими відносинами, змінюється характер змісту й умов пра­ці. Виробничі відносини визначають як громадську організацію праці даної фо­рмації, так і мотиви виробничої діяльності членів даного суспільства. Науково-технічний прогрес не може визначати характер праці, тому що машина одного й того ж виробничого призначення може стати для працівника і благом і новим засобом посилення його експлуатації. Це залежить від форм власності і суспі­льних умов застосування нової техніки.

Неоднозначний, часто суперечливий вплив науково-технічний прогрес здій­снюється на зміст і умови праці. Так з розвитком техніки і технології удосконалю­ється і створюється нова техніка, посилюється її потужність, підвищується про­дуктивність, з'являються нові якості. Це позитивне начало і воно сприяє збагаченню змісту праці. Але разом з тим у виробництво втягують більш ефективні і часто більш шкідливі хімічні речовини, що не мають чітких нормативів, підви­щується ступінь небезпеки. Це негативно позначається на умовах праці, праце­здатності і здоров'ї працівників.