6. Охорона праці та санітарна гігієна на підприємстві

При укладенні підлог з паркету і лінолеуму необхі­дно дотримуватись вимог безпеки праці і пожежної безпеки відповідно до СНіП ІІІ-4 - 80 «Тех­ніка безпеки в будівництві». На підставі цього документа в рекомендаціях і керівництві по проведенню робіт, в технологічних картах, картах трудових процесів, довідниках і довідкових допомогах приво­дяться вимоги безпечного виробництва робіт при пристрої підлоги з покриттям з паркету і лінолеуму, при роботі з інструментом, електричними і іншими машинами, при застосуванні клеїв і мастик для приклеюванні паркету і лінолеуму, при приготуванні, транспортуванні. Робочі місця повинні бути організовані так, щоб була забезпечена повна безпека робіт. Робота з інструментами, ручними машинами, на стан­ках вимагає спеціальних знань по їх експлуатації і безпечними методам праці. Тому для роботи з ними допускаються тільки робочі, що вивчили конструкцію інструментів, ручних машин і верстатів, що пройшли навчання роботи з ними і інструктаж по техніці безпеки. Навчання безпечної роботі з інструментами, ручними машинами і на верстатах проводиться по учбових про­грамах, затвердженим Державним Комітетом СРСР по професійно-технічній освіті або міністерствами. Після навчання і проходження виробничої практики під керівництвом висококваліфікованих робітників учні здають іспит кваліфікаційної комісії. Робітники, що не пройшли навчання і не здали екзамени з техніки безпеки, до роботи не допускаються. Знання по техніці безпеки періодично перевіряє комісія, призначена керівником будівельній організації. Результати перевірки оформляють записом в журналі реєстрації. Коли робочі приступають до роботи на кожному новому об'єкті, їх інструктують про особливості техніки безпеки при роботі на цьому об'єкті і кожний робітник розписується про це в спеціально заведеній книзі.

За функціональним призначенням площадка підприємства розділяється на зони: перед заводську (за межами огорожі чи умовної межі підприємства), виробничу, підсобну і складську.

Забудова промислової площадки може бути суцільною або окремо розміщеними будівлями, одно - або багатоповерховими. Забороняється суцільна забудова із замкненим внутрішнім двором, бо в цьому випадку погіршується провітрювання та натуральне освітлення будівель.

Санітарні розриви між будівлями, що освітлюються через віконні прорізи, приймаються не менше найбільшої висоти до верху карнизу будівель, що розміщені напроти.

Виробничі та складські приміщення можуть мати будь-яку форму та розміри, зумовлені виробничими вимогами, але, виходячи з санітарно-гігієнічних умов (освітлення, вентиляція), найбільш доцільні будівлі, що мають форму прямокутника. Конструкція виробничих будівель, число поверхів та площа обумовлюються технологічними процесами, категорією вибухопожежонебезпеки, наявністю шкідливих та небезпечних факторів.

Центральних вхід на територію підприємства слід передбачати з боку основного підходу чи під’їзду працівників. Територія підприємства повинна мати впорядковані пішохідні доріжки (тротуари) від центрального та додаткових прохідних пунктів до всіх будівель і споруд. До будівель і споруд по усій їх довжині має передбачатись під’їзд пожежних автомобілів. До будівель передбачається підвід мереж електроенергії, водопостачання та каналізації.

Територія підприємства має бути озеленена, площа цих ділянок повинна складати не менше 10% площі підприємства.

Висота виробничих приміщень повинна бути не менше 3,2 м, а об’єм і площа – 15 м3 та 4,5 м2 відповідно на кожного працівника (для користувачів комп’ютерів на одного працюючого повинно бути не менше: площі - 6 м2 і об’єму - 20 м3).

Приміщення чи дільниці виробництв з надлишками тепла , а також зі значними виділеннями шкідливих газів, пару чи пилу слід, як правило, розміщувати біля зовнішніх стін будівель, а у багатоповерхових будівлях – на верхніх поверхах.

Підлога на робочих місцях має бути рівною, теплою, щільною та стійкою до ударів, мати неслизьку та зручну для очистки поверхню; бути стійкою до дії хімічних речовин і не вбирати їх.

Стіни виробничих та побутових приміщень мають відповідати вимогам шумо- і теплозахисту; легкому піддаватись прибиранню та миттю; мати покриття, що виключає можливість поглинення чи осадження отруйних речовин (керамічна плитка, олійна фарба).

Приміщення, де розміщені виробництва з виділенням шкідливих та агресивних речовин (кислоти, луги, ртуть, бензол, сполуки свинцю та ін. ), повинні мати стіни, стелю та конструкції, виконані і оздоблені так, щоб попереджувалась сорбція (осідання) цих речовин та забезпечувалась можливість о Профілактика виробничого травматизму та професійної захворюваності: технічні – удосконалення технологічного устаткування, сертифікація та стандартизація обладнання і технологічних процесів, огородження небезпечних зон, теплоізоляція, контрольно-вимірювальні пристрої та пристрої безпеки, розташування виробничого обладнання; засоби індивідуального захисту; організаційні – навчання працівників з питань охорони праці, державний нагляд і громадський контроль за дотриманням вимог з охорони праці, стимулювання охорони праці, забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту.

З метою комплексної оцінки умов праці – з урахуванням фізіологічних і гігієнічних умов праці, Київським інститутом медицини праці розроблена і затверджена і затверджена наказом Міністра охорони здоров’я України №382 від 31 грудня 1997 р. гігієнічна класифікація заснована на принципі диференціації умов праці залежно від фактично діючих рівнів факторів виробничого середовища і трудового процесу порівняно з санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормативами, а також можливим впливом їх на стан здоров’я працюючих .Вона призначена для: гігієнічної оцінки існуючих умов та характеру праці на робочих місцях; санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих об’єктів; санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих підприємств; встановлення пріоритетності в проведенні оздоровчих заходів; розробки рекомендацій для профвідбору, профпридатності; створення банку даних про умови праці на рівні підприємства, району, міста, регіону, країни.