Порівняльна динаміка рівнів розвитку соціальної толерантності старших дошкільників в умовах інклюзивної освіти (%)

Рівні	Констатувальний експеримент(у %)	Контрольний експеримент(у %)	Різниця у %
Оптимальний	24,2	44,3	20,1
Ситуативний	51,6	40,0	-11,6
Деструктивний	24,2	15,7	-8,5

Більшість з них самостійно добирала способи взаємодії, прогнозуючи розвиток подальшого спілкування, що забезпечувало його успішність. У процесі роботи увага приділялася добору засобів прояву уявлень через вчинок. Тому природне вправляння дітей через гру, спеціально створені ситуації реальної взаємодії, тренінги та обговорення сприяли динамічному і результативному становленню основ толерантних якостей, що і позначилося на кількісній характеристиці оптимального рівня (44,3%, що в абсолютних показниках становить 9 осіб із 20). Цікавим фактом є те, що показники оптимального і середнього рівня експериментального контингенту дуже близькі, у той час як на початковому етапі ці дані різко відрізнялися у бік ситуативного рівня. Це свідчить про те, що у великої частини дітей все таки не сформовані системні толерантні взаємостосунки і необхідно продовжувати розпочату роботу. Зате зафіксовано значне зменшення дітей низького рівня у порівнянні із початковими даними на – 8,5% , залишилось всього 3 дитини із 20. Отже, в результаті проведеної експерементально-дослідницької роботи відбулися якісні та кількісні зміни в рівнях розвитку толерантних взаємостосунків вихованців (рис. 2.4).

Рис. 2.4 Динаміка рівнів вихованості толерантних взаємостосунків дітей старшого дошкільного віку

Отже, в ході теоретичного пошуку доведено важливість і актуальність досліджуваної проблеми для реалізації гуманістичних ідей формування особистості, що нерозривно пов’язано із вихованням толерантності й наразі вважається одним із важливих завдань сучасної освіти.

Експериментальне дослідження засвідчило, що реалізація сукупності концептуальних підходів та принципів організації виховного процесу, забезпечення відповідних педагогічних умов (а саме: цілеспрямованої і конструктивної взаємодії педагогів та сім’ї з метою створення толерантного виховного середовища , формування відповідного комплексу знань, умінь і навичок у вихованців за допомогою спеціально підібраних форм і методів) сприяли оптимальному вихованню толерантних взаємостосунків у дітей старшого дошкільного віку в умовах інклюзивної освіти.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми і потребує подальшої експериментальної роботи. Зокрема, вивчення потребують проблеми наступності у вихованні толерантної поведінки дошкільників та молодших школярів, впливу вікових і статевих особливостей на характер толерантних взаємостосунків вихованців тощо.

Висновки

У дипломній роботі здійснено теоретичне узагальнення та інноваційне вирішення проблеми розвитку соціальної толерантності дошкільників в умовах інклюзивної освіти, що знайшло відображення в обґрунтуванні форм і методів роботи.

1. Сучасна епоха, що характеризується глобальними і радикальними змінами у політичній, соціальній, економічній сферах життя суспільства, перебудовою національної системи освіти, потребує нових форм співіснування, за яких агресивність, конфронтація, жорстокість у сучасному світі, повинні поступитися гуманному, толерантному ставленню людей одне до одного, порозумінню і довірі. Особливо, це стосується формування толерантного ставлення суспільства до людей з особливими потребами, яке потрібно формувати у свідомості людини якомога раніше.

Введення інклюзивного виховання і навчання передбачає подолання низки стереотипів та необхідність розробки специфічних механізмів її впровадження. Спільне навчання дітей-інвалідів та ,,звичайних” дітей неможливо без толерантного ставлення до особливостей іншої людини, без природного прийняття її, без готовності до створення з нею дружніх, партнерських відносин.

Нами був проаналізований розвиток проблеми соціальної толерантності в психолого-педагогічній літературі, відповідно до якого вона знайшла своє відображення в працях педагогів, психологів, філософів як минулого так і сьогодення. Питання пов’язані із соціальною толерантністю порушувалися у всі часи і є актуальними зараз, адже всі ми хочемо жити в гуманному, толерантному суспільстві, побудованому на порозумінні та довірі.

Також нами був представлений досвід Харківського регіону з розвитку соціальної толерантності дітей старшого дошкільного віку. Для нашої системи освіти він є досить цінним, оскільки дає змогу отримати досвід взаєморозуміння, а діти мають можливість подивитися на життя з іншого боку, навчитися допомагати один одному, бути більш відповідальними та толерантними.

2. Ми проаналізували структуру розвитку соціальної толерантності дітей старшого дошкільного віку, яка представлена трьома компонентами: пізнавально-когнітивним, критеріями якого є сформовані розуміння і знання про толерантні взаємостосунки із оточуючими; емоційно-ціннісним компонентом, критеріями якого є сформоване толерантне ставлення та ціннісна орієнтація на оточуючих, мотиваційно-поведінковим компонентом, критерії якого відображають сформовані мотиви, вміння та навички дотримуватися толерантних взаємостосунків. Відповідно до критеріїв і їх показників було охарактеризовано три ймовірних рівні (оптимальний, ситуативний та деструктивний) вихованості толерантних взаємостосунків у старших дошкільників.

Проаналізована структура розвитку толерантних взаємостосунків дітей дошкільного віку була покладена в основу діагностики дітей, спрямованої на виявлення їх належності до означених рівнів за кількісними та якісними параметрами.

3. Проведено експериментальне дослідження, метою якого було визначення рівня розвитку соціальної толерантності старших дошкільників в умовах інклюзивної освіти.

Дослідження проводилося на базі приватного дошкільного навчального закладу ,,Щасливе дитинство” міста Хмельницький в старшій групі ,,Пустунчики” у кількості 20 чоловік.

Для об’єктивності отриманих результатів завдання експерименту були конкретизовані за трьома напрямами, наведеними нижче.

1. Робота з педагогічним колективом дошкільного закладу:

• аналіз забезпечення педагогічного процесу навчально-методичною літературою та змісту навчально-виховних планів з проблеми формування толерантної поведінки вихованців в умовах інклюзивної освіти.

2. Робота з батьками:

• з’ясування обізнаності батьків про соціальну толерантність;

• аналіз сімейних взаємостосунків та засобів впливу на виховання дитини.

3. Робота з дітьми, яка була спрямована за такими компонентами та їхніми критеріями:

• пізнавально-когнітивний: який рівень обізнаності дітей власне про себе та навколишніх людей, їх можливостей, емоцій, почуттів, вчинків, про моральні норми терпимої, доброзичливої взаємодії між людьми; чи усвідомлює важливість турботливого та чуйного ставлення до тих, хто цього потребує;

• емоційно-ціннісний: чи здатні діти до емпатії, емоційного реагування та оцінювання почуттів, вчинків і позицій інших людей; чи ставляться до навколишніх рівноправно та поступливо;

• мотиваційно-поведінковий: уміння терпимо відстоювати свої позиції; здатність дієво відгукуватися на неприємності і невдачі інших, виявляти великодушність, та безкорисливу турботу.

Результати аналізу забезпечення педагогічного процесу навчально-методичною літературою та змісту навчально-виховних планів з проблеми формування толерантної поведінки вихованців в умовах інклюзивної освіти дають можливість зробити такі висновки: робота з формування толерантних якостей дитини в умовах інклюзивної освіти планується дуже фрагментарно і непослідовно; відсутність програм і розробок щодо досліджуваної проблеми ускладнює вибір змісту, методів, прийомів, форм і способів виховання толерантних якостей у дошкільників в умовах інклюзивної освіти.

Проведене обстеження батьківського колективу дає змогу констатувати такі результати: з одного боку нерозуміння змісту терміну ,,соціальна толерантність” і його характеристик, не високий рівень усвідомлення важливості толерантних якостей у дітей, розуміння власної ролі та ролі педагога, як носія виховного процесу у формуванні толерантності дошкільників в умовах інклюзивної освіти, а з іншого – мале бажання розуміти і терпимо взаємодіяти з дітьми.

У ході експерименту були встановлені рівні вихованості толерантних взаємостосунків старших дошкільників в умовах інклюзивної освіти. Спочатку за кожним показником окремо, а на основі отриманих даних, вирахувано середній коефіцієнт розвитку соціальної толерантності старших дошкільників на констатувальному етапі дослідження.Таким чином, переважна частина вихованців мала ситуативний і деструктивний рівень сформованості толерантних взаємостосунків, що підтвердило актуальність даної проблеми та необхідність її вирішення.

Ми поставили собі за мету розробити зміст та форми роботи, які б адаптували дітей з особливими потребами до умов звичайного освітнього закладу та водночас розвивали б у старших дошкільників таку соціальну якість, як толерантність.

Робота по розвитку соціальної толерантності в дітей старшого дошкільного віку проводилася в трьох напрямках: з педагогами, батьками та дітьми та була спланована нами на один навчальний рік.

У ході роботи з педагогічним колективом були розширені знання з проблеми розвитку соціальної толерантності старших дошкільників в умовах інклюзивної освіти, проаналізовані форми та методи виховання толерантних взаємостосунків вихованців, набуті навики практичних умінь з організації відповідного навчально-виховного процесу шляхом налагодження толерантних, доброзичливих взаємостосунків та пошуку оптимальних методів і організаційних форм роботи з вихованцями.

Робота з батьками по розвитку соціальної толерантності старших дошкільників включала в себе різні форми та зміст: поради для батьків, консультації, організація інформаційних блоків, батьківські збори, індивідуальні бесіди, консультації.

Зміст та форми роботи по розвитку соціальної толерантності старших дошкільників в умовах інклюзивної освіти розроблялись з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей та були розподілені за вищезгаданими компонентами. До них входили вправи на самопізнання, етичні бесіди та обговорення, ігри-моделювання, ігри-стратегії, корекційні вправи та тренінги, колективні ігри, трудова та творча діяльність тощо.

З метою перевірки ефективності впровадженої роботи, нами було проведено контрольний експеримент, який проводився за тими ж методиками, що і констатувальний.

Отримані дані обстеження прикінцевого етапу експерименту за всіма компонентами та їх критеріями в цілому зафіксували значне зростання рівнів сформованих толерантних стосунків у дітей старшого дошкільного віку.

Відбулося значне збільшення показників оптимального рівня вихованості толерантних взаємостосунків, де різниця між констатувальним та контрольним експериментом становить +20,1% дітей старшої дошкільної групи ,,Пустунчики”. Зафіксовано значне зменшення дітей низького рівня у порівнянні із початковими даними на – 8,5% , залишилось всього 3 дитини із 20. Отже, в результаті проведеної експерементально-дослідницької роботи відбулися якісні та кількісні зміни в рівнях розвитку толерантних взаємостосунків вихованців.

Експериментальне дослідження засвідчило, що реалізація спеціально розроблених змісту та форм роботи, які проводилися у єдиному руслі: педагоги – батьки – діти, сприяли оптимальному вихованню толерантних взаємостосунків у дітей старшого дошкільного віку в умовах інклюзивної освіти. Таким чином, мета реалізована, поставлені завдання виконані.