2.1. Загальне законодавство

Норми Конституції України та Закон N 2411-VI від 01.07.2010 р. «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики»¹, де у загальному визначаються принципи державної регіональної політики.

Закон «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики»

Цей закон найбільш загально визначає загальні засади регіональної політики:

«Стаття 4. Засади внутрішньої політики у сферах розвитку місцевого самоврядування та стимулювання розвитку регіонів

1. Основними засадами внутрішньої політики у сферах розвитку місцевого самоврядування та стимулювання розвитку регіонів є:

• утвердження місцевого самоврядування як фундаменту народовладдя, розширення повноважень місцевих рад шляхом децентралізації функцій органів державної влади, гармонізація загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів;

• реформування міжбюджетних відносин на користь місцевого самоврядування, створення умов для розвитку економічної самостійності регіонів;

• удосконалення системи адміністративно-територіального устрою на принципах економічної самодостатності та доступності адміністративних (управлінських) і соціальних послуг споживачам цих послуг;

• зміцнення матеріальної бази органів місцевого самоврядування та підвищення рівня їх ресурсного забезпечення;

• посилення відповідальності представників органів місцевого самоврядування, сільських, селищних, міських голів перед територіальними громадами, що їх обрали;

• розроблення та впровадження проектів міжрегіональних економічних зв'язків і транскордонного співробітництва, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності регіонів як основи їх динамічного розвитку;

• зміцнення економічної інтеграції регіонів з використанням переваг територіального поділу і кооперації праці;

• створення ефективних механізмів забезпечення активної участі територіальних громад та органів місцевого самоврядування у формуванні та реалізації державної регіональної політики;

• досягнення високої функціональної спроможності кадрового потенціалу регіонів, передусім шляхом створення системи і технологій залучення інвестицій для підготовки високопрофесійних управлінських кадрів.»

Стаття фактично визначає сферу компетенції класичного міністерства «регіонального розвитку» в європейському розумінні цього слова і може стати реально компетенцією Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України.

Закон не має прикладного характеру, його норми підлягають розкриттю у спеціальному законодавстві.

2.2. Спеціальне законодавство з регіонального розвитку

Оскільки в Україні поки що рамковий закон щодо формування та реалізації державної регіональної політики відсутній, то єдиним спеціальним законом тут є Закон № 2856-ІV від 08.09.2005 р. «Про стимулювання розвитку регіонів»

Закон «Про стимулювання розвитку регіонів» (далі ЗСРР) N 2850-IV від 8 вересня 2005 року, ухвалено на підставі Концепції державної регіональної політики затвердженої Указом Президента України № 341/2001 «Про Концепцію державної регіональної політики» від 25 травня 2001 року.

Предметом ЗСРР законодавець визначив:

«правові, економічні та організаційні засади реалізації державної регіональної політики щодо стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій».

Відповідно до ЗСРР реалізація державної регіональної політики здійснюється на основі таких документів:

1. Державна стратегія регіонального розвитку – затверджується Урядом України;

2. Регіональні стратегії розвитку – затверджуються відповідно Верховною Радою АРК, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Практика застосування Закону показала його сильні і слабкі сторони. Сам Закон містить декілька проблем методологічного характеру (Дивись Розділ 4.4. для детального аналізу):

Проблема 1. Не відповідність чи суперечливість ДСРР та РСР.

Проблема 2. ЗСРР не визначає порядку реалізації та фінансування ДСРР і РСР.

Проблема 3. Закон не вирішує ні питання стимулювання регіонального розвитку ні розв‘язання проблеми депресивності територій.