Зміни підходів щодо формування та реалізації дрп 2008-2013 роки

В Україні уже неодноразово питання формування ефективної державної регіональної політики пробували вмонтовувати у державну політику. Проте жодна така спроба не приводила до принципового покращення. Періоди активізації досить швидко змінювались періодами відкату на вихідні позиції. Частково це пояснювалось кількома причинами:

• відсутністю державної інституції, яка б опікувалась питання ДРП;

• відсутність розуміння суті ДРП і її принципової відмінності від секторальних, економічних політики;

• постійному браку коштів на фінансування ДРП;

• відсутності у політичних партій та їх лідерів розуміння щодо вирішення проблем міжрегіональних стосунків, асиметрії регіонального розвитку;

• відсутністю в регіонах повноцінного регіонального самоврядування, зацікавленого у розвитку регіону.

В цьому параграфі ми спробували коротко показати зміни, які відбувались навколо підходів до формування та реалізації ДРП в Україні за останні роки.⁹

2008-09 Роки – актуалізація проблеми реформ регіонального розвитку

Нова Концепція державної регіональної політики була підготовлена Міністерством регіонального розвитку та будівництва України протягом березня-червня 2008 року і 02.07.2008 року була схвалена у досить дивний спосіб – «протокольно»¹⁰ і не була оприлюднена на сайті Уряду, відтак вважати її ухваленою не можна. На основі цієї Концепції тодішній Мінрегіонбуд підготував проект закону «Про засади державної регіональної політики» . Цей законопроект пройшов декілька етапів обговорення та узгодження із ЦОВВ, облдержадміністраціями, облрадами, асоціаціями органів місцевого самоврядування, експертами, у т.ч. Ради Європи та ЄС. Зокрема, з Мінфіном було повністю узгоджено положення щодо принципів та процедур діяльності Державного фонду регіонального розвитку. Законопроект у грудні 2009 року був винесений на розгляд Уряду, проте не був схвалений через позицію тодішнього Міністра економіки.

Концепція мала стати основою для підготовки та ухвалення нових нормативно-правових актів України та внесення необхідних змін до чинних актів. Частина положень Концепції можуть застосовуватись і без змін чинної нормативно-правової бази, оскільки задають нову філософію ставлення до проблем регіонального розвитку та регіональної політики.

У новій Концепції було по-новому ідентифіковано головну мету державної регіональної політики: забезпечення високого рівня якості життя людини незалежно від місця її проживання через забезпечення територіально цілісного та збалансованого розвитку України, інтеграції регіонів в єдиному політичному, правовому, інформаційному та культурному просторі, максимально повного використання їх потенціалу з урахуванням природних, економічних, історичних, культурних, соціальних та інших особливостей, підвищення конкурентоздатності регіонів та територіальних громад.

Найважливішими новелами цього документу у сфері реалізації політики стали:

1. стратегічне планування регіонального розвитку та координація секторальних політик у територіях;

2. відмова від об‘єктного підходу у фінансуванні регіонального розвитку і перехід до фінансування власне проектів регіонального розвитку;

3. фінансування програм та проектів регіонального розвитку через систему фондів регіонального розвитку;

4. створення системи погодження державних, регіональних та місцевих інтересів через координаційні ради регіонального розвитку;

5. розгортання мережі агенцій регіонального розвитку, які опікуються стратегіями розвитку регіонів, їх промоцією.

Відставка Уряду Ю. Тимошенко, реорганізація профільного міністерства привела до тривалої паузи у розпочатих роботах.