3.1 Стан української інтелігенції в кінці 20 –х -30 –і роки

Історія інтелігенції — це перш за все історія розвитку народу в її найвищих проявах, оскільки саме вона акумулює в собі його історично-культурний досвід, мораль, соціально психологічні риси, вона — його невідривна складова. З соціологічної точки зору інтелігенція, на мою думку, не є «прошарком». Інтелігенція може бути визначена в цій площині як специфічна соціально-професійна група, що має свої соціальні, соціально-психологічні, соціокультурні, етичні та інші особливості. Це своєрідний соціокультурний феномен, зі своїми законами розвитку і функціонування.

1920- 30 ті роки складний і трагічний період в історії української інтелігенції. З одного боку, вона в цей час швидко зросла кількісно, з другого різко знизився її культурний та інтелектуальний потенціал. З одного боку відбувався процес інтенсивного творення нової, «робітничо-селянської» інтелігенції, з другого інтенсивно знищувалась спочатку стара, а слідом і частина нової інтелігенції. В ці роки була створена інтелігенція, яка склала інтелектуальну основу сталінського режиму, однак саме серед неї згодом з'явилися сили, які склали інтелектуальну опозицію сталінізмові

3.2 Інтелігенція в умовах тоталітаризму 30-х років

Становище інтелігенції в радянській Україні 30-х років було цілком обумовлене системою і режимом політичної влади, що склалася в СРСР і в УСРР зокрема . Воно мало суперечливий характер, досягнення історичного значення захлиналися в хвилях політичного терору проти культури і її творців. Незважаючи на жорсткий утиск тоталітарно-бюрократичної системи, сталінізму, в культурному житті республіки ще певний час зберігалася інерція позитивних процесів, започаткованих у попередньому десятилітті. Культурний розвиток українського народу, як заслуга української інтелігенції, тривав, і цьому є пояснення. По-перше, він був обумовлений реальними здобутками в ліквідації неписьменності, створенні широкої мережі культурно-освітніх закладів у попередні роки, що сприяло формуванню активного суб'єкта культури. По-друге, офіційна концепція соціально-економічного розвитку була орієнтована на швидке зростання загальноосвітнього, культурно-технічного рівня населення, на підготовку нової генерації радянської інтелігенції, отже, на розширення мережі шкіл, вузів, наукових і культурних закладів. По-третє, в умовах відносної ідейної терпимості, творчої розкутості в культурному процесі 20-х років сформувалися літературні та мистецькі сили, які ще певний час продовжували творити в дусі усталених традицій навіть за умов невпинного наростання тоталітарної регламентації культурного життя.

РОЗДІЛ 4

Репресії проти української інтелігенції /на прикладі СВУ/

4.1. Українська інтелігенція як об’єкт політичних репресій

Об'єктом політичних переслідувань інтелігенція була завжди: і до революції, в часи царизму,і в роки громадянської війни, і після неї, як дійсна чи вигадана опозиція існуючій владі. Однак таке специфічне явище, як показові політичні процеси, зародилося саме у 20-х роках. Які були характерні особливості показових політичних процесів над інтелігенцією? Чим відрізнялися вони від повсякденної судової практики?

Один з найперших і найважливіших момен­тів — показовість. Будь-який з політичних процесів над інтелігенцією у 20—30-і роки оформлювався як політичний спектакль із суворим розподілом ролей його учасників. Виховний ефект таких процесів, як правило, планувався. Вони досить широко висвітлю­валися у пресі, по можливості — на радіо, знімалися для кінохроніки. Часто-густо виховно-показова ме­та процесу проголошувалася уже першого дня су­дових засідань. Характерною особливістю такого роду за­ходів була їх гранична умовність, символічність. «Пролетарське правосуддя», як правило, відбувалося не над конкретними людьми, вони були лише жертвами, а над доволі невизначеними образами, символами, явищами. Судили «класово ворожі еле­менти», «націоналізм», «міжнародну буржуазію» то­що, але в особі якихось певних, конкретних представ­ників.[66, с.57 - 72]

ВИСНОВКИ

Тема відносин української інтелігенції і сталінського тоталітаризму зовсім не вичер­пується сюжетами, розкритими вище, і не зводиться тільки до них.

Зрозуміло, що в житті української інтелігенції 20- 30-х років були не лише судові процеси, терор і переслідування. Якби справи йшли тільки так, країна не увійшла б до чис­ла передових на той час індустріальних держав, не здійснила б серйозних культурних перетворень. Відо­мо, що у ті роки в країні й нашій республіці успішно ліквідовувалася неписьменність, зростала кількість шкіл і учнів, розширювалася система вищої та серед­ньої спеціальної освіти, підвищувався загальний освіт­ній рівень населення. Усі ці прогресивні зміни здійсню­валися силами інтелігенції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Проект «Ім’я Росії. Історичний вибір – 2008» www. nameofrussia. Ru

2. Резолюція парламентської ассамлеї ОБСЄ «Воз’єднання розділеної Європи: заохочення прав людини і громадських свобод у регіоні ОБСЄ у XXI столітті» - zakon 4 rada. gov. ua.

3. Спільна заява Ради Федерації та Дежавної Думи Федеральних зборів Російської Федерації 7 липня 2009 року – www. Memo. ru. /2009/0712/

4. G. Amendola Nella crisi dello Stato italiano 1911 – 1925, Milano, 1956 -www. club – cristal. Ru

5. Пєро Гобетті. Ліберальна революція. 1924. – www. Vitaitaly.com/piemon/ indeks. Shtml

6. Ахутин А.В. Античные начала философии.- СПб.: Наука, 2010.

7. Платон. Законы/ Общ. Ред. А.В. Лосева и др.; пер. з древнегреч. А.Н. Егунова. – М. ; Мысль, 1999. – 830 с.

8. Штекли А.Э. Истоки тоталитаризма: виновен ли Томас Мор? // Анархия и власть. М., 1992

9. Занин С.В. Общественный идеал Жан – Жака Руссо и Французское Просвещение XVIII Века. – СПб. : Мирь, 2007 – 535 с.

10. Кірюхін Д.І. Вступ до філософії релігії Гегеля. Філософія як спекулятивна теологія. – К, ; ПАРАПАН, 2009. – 204 с.

Привіт. Ви проглянули ознайомлювальний фрагмент дипломної роботи на тему: «Репресії сталінського режиму проти української інтелігенції в період 20- 30-х років XX століття» об’ємом 105 сторінок. Для отримання повного варіанту роботи напишіть нам.

https://vk.com/club129840625

aib1512@ukr.net

10