3.13. Фізичне виховання

Під фізичним вихованням розуміють спеціально орга­нізовану і планомірну діяльність, сутність якої полягає в управлінні фізичним розвитком та фізичною освітою людини.

Основними завданнями фізичного виховання є:

1) гармонійний розвиток та життєдіяльність організму, зміцнення здоров’я та повноцінного довголіття людини;

2) здобуття спеціальних знань в галузі фізичної культури та спорту;

3) формування вмінь та навичок прикладного та спор­тивного характеру;

4) виховання позитивних почуттів та переживань, що пов’я­зані з руховою діяльністю і на цій основі формування інтересів, бажань та потреб до систематичних занять фізичними вправами;

5) розвиток і виховання фізичних, моральних і вольових яко­стей, що забезпечують повноцінний характер рухової діяльності.

Засобами фізичного виховання є фізичні вправи, гігієнічні та природні фактори.

Фізичні вправи - це рухові дії, які виконуються свідомо, відповідно до закономірностей фізичного виховання. Найбільш розповсюдженою класифікацією фізичних вправ є гімнастика, ігри, спорт і туризм.

Особливістю гімнастики є зовнішня форма рухів, обов’я­зкова точність виконання, а у спортивних видах - ще й виразність.

Ігри вирізняються тим, що рухова діяльність проходить у них в умовах, що несподівано змінюються.

Спорт характеризується прагненням до прояву вищої майстерності в рухах і досягненню максимально високого результату.

Для туризму характерною є різноманітна рухова діяльність у природничому середовищі, самообслуговування і пізнавальна спрямованість.

Гігієнічні фактори виступають в якості допоміжних засобів фізичного виховання, це - особиста гігієна, гігієна приміщень, в яких відбуваються заняття, режим життя, харчування тощо.

Формами організації фізичного виховання е: урок фізичної культури, секції загальної фізичної підготовки, спортивні секції, заняття лікувальною фізкультурою, фізкультурно-оздоровчі заходи (рухливі ігри, ранкова гімнастика, фізкультхвилинки, позакласні і позашкільні масово-фізкультурні заходи (спортивні змагання, спортивні свята, спортивні вечори).

У процесі фізичного виховання насамперед досягається повноцінний розвиток організму, зміцнюється здоров’я, формується здібність свідомо керувати своїми рухами. Але це — лише мала частина можливостей, що потенційно несе в собі фізичне виховання. Заняття фізичною культурою і спортом сприяють формуванню таких важливих якостей людини, як наполегливість, сміливість, рішучість, чесність, потреба в праці, упевненість у своїх можливостях тощо. Однак вияв цих якостей залежить від того, наскільки цілеспрямовано і свідомо здійснюється виховний вплив у педагогічному процесі, що забезпечує всебічний розвиток виховання шляхом взаємозв’язку всіх видів виховання.

Процес фізичного виховання створює сприятливі умови щодо формування певних моральних норм, вольових якостей і, на цій основі, стійких звичок поведінки. Так, наприклад, вольову якість, цілеспрямованість визначають такі вміння, як уміння точно визначити завдання, які сприяють досягненню поставленої мети. У спортивній діяльності така якість - запорука успіху та високих досягнень.

Виконання обов’язків судді, інструктора або страхуючого привчає водночас до керівництва і підпорядкованості, вміння критично ставитись до себе і до інших, бути чесним, відповідальним. Необхідно додержуватись встановлених правил: норм взаємовідносин у стані емоційного збудження під час спортивної гри або змагання привчає до дисциплінованості і вміння володіти собою. Останнє вміння може бути сформовано таким чином, що у досвідченого спортсмена лише пульс стає значно частішим, як одна із зовнішніх ознак передзмагального емоційного стану, що має відношення до вегетативних змін.

Зв’язок розумового виховання з фізичним може бути як опосередкований, так і прямий. Опосередкований зв’язок виявляється в тому, що міцне здоров’я і повноцінний фізичний розвиток забезпечує продуктивну розумову діяльність людини. Підвищення інтенсивності серцево-судинної діяльності та обміну речовин позитивно впливають на стан нервової системи і головного мозку.

Прямий зв’язок фізичного та розумового виховання полягає в озброєнні учнів спеціальними знаннями в галузі фізичної культури, біології, гігієни, анатомії, а також у розвитку пізнавальних здібностей, що пов’язані з руховою діяльністю. До таких здібностей можна віднести тактичне мислення, орієнтацію у складних спортивних ситуаціях, уміння аналізувати техніку виконання окремих рухів, здібності знаходити та виправляти помилки.

Фізичне виховання створює передумови для повноцінної трудової діяльності людини, це - загальна фізична підготовка, психологічна готовність до праці, звичка до фізичної праці, міцне здоров’я.

Всі фізичні зокрема, рухові, якості, а саме: швидкість, сили, витривалість, гнучкість, спритність тощо - необхідні для високої ефективності трудової діяльності. Виконуючи фізичні вправи, діти привчаються володіти темпом, ритмом, амплі­тудою рухів, моментом прикладання зусиль, тобто диферен­ціювати свої рухи в часі та просторі.

Психологічна готовність до трудової діяльності вимагає наявності таких якостей, як хороша фізична підготовленість учнів, їх висока працездатність.

Фізична підготовленість - це здатність людини до успіш­ного розв’язання завдань у певному виді діяльності і тут простежується прямий зв’язок між фізичною і трудовою діяльністю.

Сприйняття прекрасного завжди пов’язане з пережи­ваннями. Це відображення особистісного ставлення до пред­мета чи явища. Естетичні переживання, пов’язані зі спортивною діяльністю, допомагають людині у створенні ідеалу гармонійно розвиненої особистості. Формування естетичних уявлень про рухову діяльність бере початок з тих знань, що іх отримують учні на уроках фізкультури, зокрема, про мету різних рухів, їх підпорядкованість певному ритму, естетику рухів тощо. Згодом діти починають самостійно оцінювати естетичну спрямованість фізичних рухів, спортивних досягнень. Крім того, участь у спортивних змаганнях, спостереження за ними викликають у вихованців певні емоційні почуття, вони починають давати емоційну оцінку чужим та власним рухам, а це, в свою чергу, стає основою для формування естетичних навичок, звичок і загалом естетичної поведінки.

Фізичне виховання вимагає врахування як вікових, так і індивідуальних особливостей вихованців. Ті чи інші дії, рухи, фізичні якості доцільно розвивати у найбільш сенситивному для них віці. Так, наприклад, у молодших школярів доцільно розвивати спритність, у підлітків - координацію рухів і т. ін.

Фізична культура і спорт мають великі виховні можливості. Ці види діяльності - емоційні, колективні, суспільно значущі, вони дозволяють формувати позитивний досвід поведінки, цінні риси характеру, якості особистості. Заняття спортом супроводжуються фізичними та психічними перевантаженнями. Переборювання труднощів, що при цьому виникають, створюють умови для успішного виховання вольових якостей. Цілеспрямований процес тренування під керівництвом педагога-тренера формує працелюбність, наполегливість, товариськість, вчить переборювати труднощі

Участь у спортивній діяльності сприяє вихованню у підростаючого покоління ініціативи, самостійності, активності, колективізму, організаторських умінь та навичок.

Деякі соціологи саме у спостереженнях уболівальників за вдалими виступами національних спортивних команд та переживаннями, що при цьому виникають, вбачають започаткування ідеї національної єдності на сучасному етапі. Може, саме цим пояснюється велика увага до міжнародних змагань, Олімпійських ігор з боку засобів масової інформації, політиків, лідерів держав, видатних діячів культури та мистецтва.

Заняття фізкультурою та спортом тісно пов’язані з вихованням дисципліни, організованості, привчанням до суворого дотримання режиму тощо. Однак у спортивній діяльності можуть виникати і негативні явища. Так, наприклад, бажання за всяку ціну досягти видатних результатів може призвести до зловживання різного роду анаболіками і стероїдами, до порушення норм спортивної етики і т. ін. Отже, виховна робота з боку вчителя фізкультури або тренера повинна реалізовувати саме позитивні сторони фізичної діяльності, а це неможливо без усвідомлення того, що фізична культура - невід’ємна частина загальної культури особистості. В основу фізичного виховання покладено гармонію тіла і духу людини, узгодженість її з природою. Фізична культура, як і інші види культури, має національну своєрідність. Ще за часів Київської Русі був накопичений чималий досвід виховання мужніх лицарів. Епоха Запорізької Січі стала вершиною національного фізичного виховання: сила і витривалість, мужність та спри­тність виховувались у молоді під наглядом старших у військових іграх, змаганнях, танцях (гопак), що забезпечувало успіх у військових справах і робило чоловіків грізною силою, якої боялися вороги. Всі ці історичні національні надбання можуть стати надійною основою для оновлення змісту фізичного виховання і сприяти повноцінному фізичному розвитку молоді.