1.4 Матеріальні витрати см. План
Виробництво та реалізація продукції потребують матеріальних трудових, та грошових витратах. Ці витрати складають собівартість продукції.
Матеріальні витрати наведені в статті "Матеріальні витрати" у формі √5-С, яка включає: сировину та матеріали; зворотні відходи; покупні вироби; напівфабрикати; послуги інших підприємств та організацій виробничого напрямку; паливо та енергію на технологічні цілі.
Матеріальні витрати за одноелементними статтями оцінюють шляхом співставлення фактичних витрат з плановими та плановими, перерахованими на фактичний обсяг виробленої продукції.
На зміну величини матеріальних витрат впливає обсяг виробництва, асортимент продукції, рівень витрат на одиницю кожного виду продукції.
Вплив обсягу виробництва на зміну матеріальних витрат в собівартості продукції визначають множенням: суми планових матеріальних витрат на процент виконання плану випуску продукції; різниці між фактичною і плановою структурою на фактичний випуск продукції; різниці між фактичними і плановими витратами на фактичний випуск продукції.
Рівень матеріальних витрат у собівартості одиниці продукції залежить від: зміни норм витрат і цін придбання одиниці кожного виду матеріальних ресурсів. Де зміни норм вираховують множенням різниці між фактичними і плановими витратами кожного виду матеріальних ресурсів на планову ціну одиниці цих ресурсів, а вплив зміни цін - добутком різниці між фактичною і плановою ціною одиниці матеріальних ресурсів кожного виду на фактичну їх витрату. В резерв записуються перевитрати за кількістю і ціною ( зі знаком "плюс" ).
Причини відхилиння від норм витрат матеріальних ресурсів виявляють за зведеннями чи машинограмами відхилень від норм, повідомленнями про зміну норм, про брак розкрійних листів та за іншою інформацією.
При аналізі слід пам'ятати, що економію оцінюють позитивно, якщо вона досягнута не за рахунок цінових факторів, застосування застарілих норм, завищених планових витрат.
Понадпланові зворотні відходи свідчать про погіршення використання матеріальних ресурсів і викликають додаткові невиробничі втрати, скорочення яких слугує резервом зниження собівартості. Невиробниці витрати матеріальних ресурсів у відходах визначають різницею у вартості зворотніх відходів за початковою ціною сировини і ціною можливого її використання.
Перевитрати покупних виробів та напівфабрикатів, що виникає внаслідок позапланової заміни деталей і вузлів власного виробництва купленими, цілком виправдана, свідчить про розширення кооперативних зв'язків. Перевитрата через нераціональне використання куплених виробів та зростання транспортно-заго- тівельних витрат розцінюється негативно.
Ціна матеріальних ресурсів складається із прейскурантної (договірної) оптової ціни, тарифів на перевезення вантажів і заготівельно-складських витрат. Оптові ціни і тарифи є зовнішнім фактором і мало залежать від підприємства.
Безпосередньо від підприємства залежать транспортно-заготівельні витрати, по яким складають кошторис і ведуть окремий облік (за видами, групами і балансовими рахунками матеріальних ресурсів). Виконання кошторису аналізують шляхом порівняння фактичних транспортно-заготівельних витрат з плановими, перерахованими на фактичний обсяг виробництва за змінними статтяии витрат; визначають абсолютну та відносну економію чи перевитрати.
Інформацію щодо транспортно-заготівельних витрат черпають із первинних документів, та зведень відхилень , складениз на підставі первинних документів.
Аналіз витрат підприємства закінчують підрахуванням резервів зниження собівартості продукції і відпрацювання заходів для їх використання.
Для використання виявлених резервів необхідно поліпшити матеріально-технічне забезпечення, удосконалити систему кооперованих поставок, технологію, конструкторську документацію, використання транспортних засобів, механізацію вантажно-розвантажувальних робіт, тощо.