5. Державне фінансування інвестиційних проектів

Державне (бюджетне) фінансування інвестиційних проектів вміщує у собі державні інвестиції в основні об'єкти економічного та соціального розвитку. Фінансування капітальних вкладень із бюджету в умовах ринку має свої особливості. Держава втруча­ється у процес фінансово-кредитного забезпечення капітальних вкладень державних підприємств.

Державне фінансування інвестиційних проектів ґрунтується на відповідних принципах і характеризується специфічними фор­мами надання бюджетних асигнувань. Наведемо принципи державного (бюджетного) фінансування інвестиційних проектів.

1. Принцип отримання максимального ефекту від викорис­тання бюджетних ресурсів передбачає нормування відповідних витрат, а також мінімізацію державних витрат відносно отрима­ного результату. Ефект може бути виражений, з одного боку, у вирішенні різних завдань соціально-економічного розвитку дер­жави, а з другого — у збільшенні ресурсів бюджетного фонду за рахунок зростання доходів одержувачів бюджетних асигнувань. Практична реалізація даного принципу ґрунтується на викорис­танні програмного методу управління бюджетними витратами (тобто виділення коштів під конкретну програму), переході на контрактно-конкурсну систему надання бюджетних асигнувань, використанні поряд з безповоротним фінансуванням бюджетного кредитування підприємств і організацій. На відміну від бюджет­ного фінансування бюджетні кредити надаються юридичним осо­бам для реалізації високоефективних проектів на поворотній і плат­ній основі, однак відсотки за ними значно нижче, ніж за банківсь­кими кредитами. Це дозволяє вирішувати важливі програми еконо­мічного розвитку, відповідає інтересам суб'єктів господарюван­ня, завданням фінансової стабілізації і корекції бюджетної політики.

2. Принцип цільового характеру використання бюджетних ре­сурсів означає, що надання бюджетних коштів здійснюється від­повідно до їх цільового призначення згідно із затвердженим бю­джетом. Цей принцип також сприяє підвищенню ефективності бюджетних витрат.

3. Принцип поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел полягає у тому, що, коли визначається обсяг фінансуван­ня інвестиційного проекту, то враховуються наявність власних коштів, можливості одержання банківського кредиту і лише тоді, коли неможливо покрити витрати із зазначених джерел, вирішу­ється питання про бюджетне або відомче фінансування.

4. Принцип надання бюджетних коштів з урахуванням ви­конання виробничих та інших показників діяльності і з урахуван­ням фактичного використання раніше наданих ресурсів. Прив'язка бюджетного фінансування до конкретних результатів діяльності підприємств і організацій дозволяє здійснювати фінансовий кон­троль за виробництвом товарів та наданням послуг у тих сферах діяльності, що фінансуються із бюджету.

5.Принцип безповоротності та безвідплатності основної час­тини бюджетних асигнувань означає надання коштів без прямо­го їх відшкодування. Хоча має місце непряме відшкодування, що полягає у прирості основних фондів, перспективній підготовці кадрів тощо.

Надання бюджетних коштів на фінансування інвестиційних проектів здійснюється у таких формах:

• кошторисне бюджетне інвестування окремих державних програм та проектів;

• бюджетне кредитування юридичних осіб (у тому числі по­даткових інвестиційних кредитів на сплату податків);

• субвенції і субсидії фізичним та юридичним особам;

• бюджетні інвестиції у статутні капітали діючих або новост­ворюваних юридичних осіб;

• бюджетні позики державним позабюджетним фондам;

• міжбюджетні трансферти (дотації вирівнювання, субвенції, інші дотації) тощо.

Очевидно, що всі ці форми державного втручання в інвести­ційну сферу визначаються економічними умовами, зі змінами яких змінюються як форми бюджетного фінансування, так і ме­тоди їх застосування.

1. Основним державним джерелом фінансування інвестиційних програм є кошти Державного бюджету України, кошти місцевих бюджетів і кошти бюджету Автономної Республіки Крим у ви­гляді капітальних видатків.

З погляду предметної спрямованості, капітальні видатки бю­джету, що мають інвестиційну спрямованість, поділяються:

• на фінансування фундаментальних та прикладних наукових дослі­джень;

• фінансування галузей економіки;

• фінансування соціально-культурних закладів і заходів;

• фінансування міжнародної діяль­ності;

• інші витрати і виплати.

Такі видатки пов'язані з інвестуванням бюджетних коштів в основні фонди і нематеріальні активи, зі створенням державних запасів і резервів та включають витрати на нове будівництво і розвиток діючих об'єктів державної власності (їх розширення, реконструкцію та технічне переоснащення), інвестиційні субси­дії, довгострокові бюджетні кредити і державні гарантії інвесто­рам, що фінансують високоефективні інвестиційні проекти. Су­купність цих видатків формує бюджет розвитку України.

Фінансування будов і об'єктів виробничого призначення (природоохоронних об'єктів) за рахунок державних централізо­ваних капітальних вкладень здійснюється в обсягах, визначених відповідними Переліками важливих будов виробничого призна­чення і природоохоронних об'єктів у складі Державної програми. Включення будов до Державної програми є державною гаран­тією їх безперервного фінансування протягом року. Порядок формування цих Переліків здійснюється центральними органами виконавчої влади (Міністерством економіки, Міністерством фінансів та ін.) за погодженням з міністерствами та відомствами з подальшим затвердженням Кабінетом міністрів України.

2.Стосовно інвестиційних проектів, що передбачають залучення коштів державного бюджету, то в цьому питанні існує інший порядок. Такі проекти мають пройти конкурсний відбір відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.1999 р. «Про порядок проведення на конку­рсних засадах оцінки та відбору інвестиційних проектів, що пе­редбачають залучення коштів державного бюджету» та нормативного документу Міністерст­ва економіки України «Положення про оцінку та кон­курсний відбір запропонованих міністерствами, іншими централь­ними органами та місцевими органами виконавчої влади інвести­ційних проектів, що передбачають залучення коштів державного бюджету та створення відповідної Комісії Мінекономіки».

У цьому Положенні визначаються пріоритети відбору інвес­тиційних проектів, а також критерії оцінки та відбору інвести­ційних проектів виробничого та невиробничого призначення, що передбачають залучення коштів державного бюджету.

Першочерговими напрямами державного фінансування інвес­тиційних проектів є:

1) розвиток паливно-енергетичного комплексу і впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій;

2) машинобудування;

3) соціальна сфера, розширення і нарощування обсягів ви­робництва товарів широкого вжитку та послуг для населення, а також конкурентоспроможної продукції, що поставляється на експорт;

4) розвиток агропромислового комплексу;

5) прискорення розвитку медичної та мікробіологічної проми­словості;

6) подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.

Критеріями оцінки та відбору інвестиційних проектів вироб­ничого призначення мають бути:

♦ відповідність проекту стратегії економічного і соціального розвитку та пріоритетним напрямам структурної перебудови еко­номіки;

♦ фінансово-економічні показники ефективності (вартість, рентабельність; технічний рівень нових виробничих фондів, тер­мін окупності та ін.);

♦ відповідність вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законо­давством;

♦ рівень використання місцевих матеріальних та трудових ресурсів;

♦ фінансово-економічний стан суб'єкта господарської діяль­ності та інші показники;

♦ відповідність вимогам енергозбереження, встановленим за­конодавством.

Після проходження триетапного конкурсу відібрані інвестиційні проекти включаються до інвестиційного розділу проекту Державної програми для

затвердження Кабінетом Міністрів України. Після затвердження Мінфін та Державне казначейство здійснюють їх фінансування.

3.За рахунок коштів державного бюджету можуть також част­ково відшкодовуватися відсоткові ставки за кредити, які надані комерційними банками на фінансування інвестиційних проектів.

Такий порядок регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2002 р. № 101 «Про затвердження Порядку конкурсного відбору інвестиційних проектів, що реалізуються за рахунок кредитів комерційних банків з частковим відшкодуван­ням відсоткових ставок». Відшкодування відсоткових ставок провадиться за рахунок коштів державного бюджету за кредитами, що залучаються під­приємствами для реалізації інвестиційних проектів на конкурс­них засадах, у межах бюджетних програм, передбачених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та з ураху­ванням пріоритетів, визначених згідно з Програмою дій Кабінету Міністрів України, Державною програмою соціально-економіч­ного розвитку на відповідний рік та іншими нормативно-право­вими актами України.

За рахунок коштів державного бюджету підприємствам від­шкодовується сума сплачених ним відсотків за користування кредитом у розмірі 50 % облікової ставки НБУ, яка діяла на мо­мент укладання кредитної угоди. Кошти на відшкодування надаються підприємствам у межах одного бюджетного року. Якщо термін реалізації проекту пере­вищує один рік, то питання подальшого відшкодування повинне розглядатися на початку кожного фінансового року з урахуван­ням ефективного виконання інвестиційних зобов'язань позичаль­ником та за умови виділення коштів на зазначені цілі у держав­ному бюджеті на відповідний рік. До інвестиційного проекту висуваються наступні вимоги:

• відповідність проекту критеріям відбору та визначеним пріоритетам;

• максимальна ефективність використання бюджетних коштів;

• ефективність проекту (обсяг прибутку, термін окупності, створення нових робочих місць, надходження платежів до бю­джету тощо).

4.Найважливішою формою державного фінансування інвести­ційних проектів є державний інвестиційний кредит — сукуп­ність кредитних відносин, в яких кредитором виступає держава, а позичальником — підприємства, в яких понад 50 % майна є дер­жавною власністю.

Здійснюється таке фінансування з бюджетних асигнувань на поворотній і, як правило, платній основі під за­тверджені проекти використання коштів, що надаються як дер­жавна підтримка. Фінансову підтримку у формі бюджетної пози­ки в Україні надає Міністерство фінансів на договірних засадах. Державні позики надаються різним галузям на значно м'якших умовах, ніж це робиться комерційними установами. Крім того, державному кредитуванню притаманна більша гнучкість порівняно зі звичайними видатками.

Обсяг державного кредитування і його напрями визначаються державною політикою. Кредитування державних центра­лізованих капітальних вкладень за рахунок державного бюджету проводиться Міністерством фінансів, Головним управлінням державного казначейства шляхом перерахування міністерствам, іншим центральним та місцевим органом виконавчої влади — замовникам коштів згідно з планами фінансування. Отримувач кредиту починає його погашати за рахунок власних коштів через рік після закінчення нормативного строку будівництва, ре­конструкції та технічного переоснащення об'єкта кредитування. Кошти, що вивільнилися, перераховуються комерційними банка­ми для повернення їх у державний бюджет.

5.Державні гарантії за кредитами, в т.ч. іноземними, також можно розглядати як пряму або опосередковану форму кредитування позичальників. У тих випадках, коли держава бере на себе відповідальність за погашення позик або виконання інших зобов'язань, взятих на себе фізичними чи юридичними особами, вона є гарантом (умовний державний кредит). Оскільки державні гарантії, як правило, поширюються на недостатньо надійних позичальників, то вони призводять до зростання витрат із централізованих грошових фондів і в певних випадках можуть розглядатися як прихована форма субсидування.

Однією із форм державного кредитування або надання державних гарантій є фінансування інноваційних та інвестиційних проектів  Державною інноваційною фінансово-кредитною установою (далі- Установа), яка підпорядковується Державному агентству України з інвестицій та інновацій.  

Відбір інвестиційних проектів для надання кредитів або гарантій на їх виконання, в тому числі державних, проводиться на конкурсній основі. Кредити на виконання проектів надаються за рахунок коштів Установи, сформованих від власної чи спільної фінансово-господарської діяльності, коштів, що обліковуються у статутному фонді Установи, та залучених інвестицій в межах коштів, передбачених фінансовим та інвестиційними планами Установи на відповідний рік. Гарантії видаються на виконання проектів у межах обсягу, встановленому фінансовим планом Установи. Державні гарантії надаються в порядку та обсягах, визначених законами про Державний бюджет України на відповідний рік або актами Кабінету Міністрів України виданих на виконання законів про Державний бюджет України.

Конкурс проводиться у встановленому Установою порядку і вимагає, в тому числі, надання пакету документів, серед яких має бути:

• техніко-економічне обґрунтування (бізнес-план) інвестиційного проекту;

• календарний план реалізації проекту;

• кошторис витрат кредитних коштів.

В техніко-економічному обґрунтуванні інвестиційного проекту повинна бути розкрита інформація щодо: виконавця проекту (назва, історія, поточний стан, матеріально-технічна база, чисельність та кваліфікація працівників, напрями розвитку); назви, мети, загальної вартості проекту, джерел та умов його фінансування, термінів виконання; наявності проекту будівництва; економічних розрахунків за проектом, зокрема, плану грошових потоків, плану повернення кредиту та плати за користування кредитом, звіту про прибуток та збитки, балансу, структури ціни на одиницю продукції з розшифровкою за статтями витрат, аналізу чутливості проекту і т.п.; інтегральних показників ефективності проекту (чистий дисконтований дохід, індекс прибутковості, внутрішня норма рентабельності, строк окупності); результатів маркетингових досліджень; документального підтвердження можливостей реалізації основної продукції за проектом у запланованому обсязі; виробничих потужностей та структури майбутнього виробництва, асортименту та обсягів ресурсів, необхідних для реалізації проекту, забезпеченості ресурсами (сировиною, матеріалами, обладнанням, трудовими ресурсами), основних постачальників, переліку обладнання, що закуповується, виробляється або реконструюється, використання місцевих матеріальних та трудових ресурсів; наявності та розвитку інфраструктури об’єкту (транспорт, зв’язок, інженерна мережа, складські приміщення); споживання та забезпечення енергетичними ресурсами, відповідності проекту стратегії енергозбереження, впровадження енергозберігаючих заходів, їх обґрунтування та оцінка економічної ефективності від їх впровадження; соціальних, екологічних та інших результатів впровадження проекту, його бюджетної ефективності; ризики при реалізації проекту та методи управління ними.

Як бачимо, конкурсний відбір інвестиційних проектів для фінансування з боку Установи потребує детальної серйозної розробки самого проекту з усіма технічними, маркетинговими, економічними та іншими розрахунками та деталізацією.

Оцінка проектів здійснюється Установою за науково-технічними, виробничими, ринковими, економічними, соціальними та екологічними критеріями.

• Науково-технічні критерії включають дані про: перспективність упровадження науково-технічних рішень; технічний рівень продукції за проектом; патентно-правові аспекти проекту; перспективність розвитку технологій і удосконалення продукції за проектом, застосування очікуваних результатів у майбутніх розробках.

• Ринкові критерії включають дані про: відповідність проекту потребам ринку; ємкість ринку та тенденції його розвитку; конкурентоспроможність продукції за ціною та якістю; передбачені маркетингові заходи.

• Фінансово-економічні критерії включають дані про: повну вартість проекту, джерела фінансування, співвідношення між обсягом власних і залучених коштів; фінансовий стан суб’єкта господарської діяльності та наявність власних коштів; інтегральні показники економічної ефективності проекту (чистий дисконтований дохід, індекс прибутковості, внутрішня норма рентабельності, строк окупності); бюджетну ефективність проекту; фінансові ризики та чутливість проекту до найбільш впливових факторів; гарантії повернення коштів та умови їх надання.

• Виробничі та організаційні критерії включають дані про: календарний план проекту; наявність відповідних земельних ділянок, приміщень та інфраструктури об’єкту; технологічний рівень існуючого та запланованого виробництва; забезпеченість виробництва кваліфікованим персоналом, передбачені заходи щодо підвищення його кваліфікації; забезпеченість реалізації проекту сировиною, матеріалами, необхідним устаткуванням та трудовими ресурсами; відповідність проекту стратегії енергозбереження, впровадження енергозберігаючих заходів.

• Соціальні та екологічні критерії включають такі показники: вплив реалізації проекту на рівень зайнятості населення; вплив виробничих процесів, задіяних у реалізації проекту, на навколишнє природне середовище.

На підставі позитивного рішення про результати конкурсу та погодження Кабінету Міністрів України проектів-переможців Установа видає наказ про затвердження переліку проектів-переможців і укладає кредитні договори із відповідними суб’єктами господарської діяльності або подає документи на отримання суб’єктами господарської діяльності державної гарантії на виконання проекту відповідно до встановленого порядку.