- •5.1. Характеристика та шляхи формування інвестиційних ресурсів на підприємстві
- •Інвестиційні ресурси підприємства
- •Інвестиційні ресурси підприємства
- •Інвестиції в основний капітал в Україні
- •5.2.Самофінансування інвестиційних проектів
- •5.3.Акціонування як метод фінансування інвестиційних проектів
- •Види прав
- •4.Інвестиційне кредитування
- •Фінансово-крадитні установи
- •5. Державне фінансування інвестиційних проектів
- •7.Фінансування проектів міжнародними організаціями
- •8.Особливості організації фінансування проектів інститутами спільного інвестування
- •Класифікація інститутів спільного інвестування з урахуванням особливих вимог
- •Терміни та поняття
- •5.9.Контрольні питання
- •Список літератури.
5. Державне фінансування інвестиційних проектів
Державне (бюджетне) фінансування інвестиційних проектів вміщує у собі державні інвестиції в основні об'єкти економічного та соціального розвитку. Фінансування капітальних вкладень із бюджету в умовах ринку має свої особливості. Держава втручається у процес фінансово-кредитного забезпечення капітальних вкладень державних підприємств.
Державне фінансування інвестиційних проектів ґрунтується на відповідних принципах і характеризується специфічними формами надання бюджетних асигнувань. Наведемо принципи державного (бюджетного) фінансування інвестиційних проектів.
1. Принцип отримання максимального ефекту від використання бюджетних ресурсів передбачає нормування відповідних витрат, а також мінімізацію державних витрат відносно отриманого результату. Ефект може бути виражений, з одного боку, у вирішенні різних завдань соціально-економічного розвитку держави, а з другого — у збільшенні ресурсів бюджетного фонду за рахунок зростання доходів одержувачів бюджетних асигнувань. Практична реалізація даного принципу ґрунтується на використанні програмного методу управління бюджетними витратами (тобто виділення коштів під конкретну програму), переході на контрактно-конкурсну систему надання бюджетних асигнувань, використанні поряд з безповоротним фінансуванням бюджетного кредитування підприємств і організацій. На відміну від бюджетного фінансування бюджетні кредити надаються юридичним особам для реалізації високоефективних проектів на поворотній і платній основі, однак відсотки за ними значно нижче, ніж за банківськими кредитами. Це дозволяє вирішувати важливі програми економічного розвитку, відповідає інтересам суб'єктів господарювання, завданням фінансової стабілізації і корекції бюджетної політики.
2. Принцип цільового характеру використання бюджетних ресурсів означає, що надання бюджетних коштів здійснюється відповідно до їх цільового призначення згідно із затвердженим бюджетом. Цей принцип також сприяє підвищенню ефективності бюджетних витрат.
3. Принцип поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел полягає у тому, що, коли визначається обсяг фінансування інвестиційного проекту, то враховуються наявність власних коштів, можливості одержання банківського кредиту і лише тоді, коли неможливо покрити витрати із зазначених джерел, вирішується питання про бюджетне або відомче фінансування.
4. Принцип надання бюджетних коштів з урахуванням виконання виробничих та інших показників діяльності і з урахуванням фактичного використання раніше наданих ресурсів. Прив'язка бюджетного фінансування до конкретних результатів діяльності підприємств і організацій дозволяє здійснювати фінансовий контроль за виробництвом товарів та наданням послуг у тих сферах діяльності, що фінансуються із бюджету.
5.Принцип безповоротності та безвідплатності основної частини бюджетних асигнувань означає надання коштів без прямого їх відшкодування. Хоча має місце непряме відшкодування, що полягає у прирості основних фондів, перспективній підготовці кадрів тощо.
Надання бюджетних коштів на фінансування інвестиційних проектів здійснюється у таких формах:
кошторисне бюджетне інвестування окремих державних програм та проектів;
бюджетне кредитування юридичних осіб (у тому числі податкових інвестиційних кредитів на сплату податків);
субвенції і субсидії фізичним та юридичним особам;
бюджетні інвестиції у статутні капітали діючих або новостворюваних юридичних осіб;
бюджетні позики державним позабюджетним фондам;
міжбюджетні трансферти (дотації вирівнювання, субвенції, інші дотації) тощо.
Очевидно, що всі ці форми державного втручання в інвестиційну сферу визначаються економічними умовами, зі змінами яких змінюються як форми бюджетного фінансування, так і методи їх застосування.
Основним державним джерелом фінансування інвестиційних програм є кошти Державного бюджету України, кошти місцевих бюджетів і кошти бюджету Автономної Республіки Крим у вигляді капітальних видатків.
З погляду предметної спрямованості, капітальні видатки бюджету, що мають інвестиційну спрямованість, поділяються:
на фінансування фундаментальних та прикладних наукових досліджень;
фінансування галузей економіки;
фінансування соціально-культурних закладів і заходів;
фінансування міжнародної діяльності;
інші витрати і виплати.
Такі видатки пов'язані з інвестуванням бюджетних коштів в основні фонди і нематеріальні активи, зі створенням державних запасів і резервів та включають витрати на нове будівництво і розвиток діючих об'єктів державної власності (їх розширення, реконструкцію та технічне переоснащення), інвестиційні субсидії, довгострокові бюджетні кредити і державні гарантії інвесторам, що фінансують високоефективні інвестиційні проекти. Сукупність цих видатків формує бюджет розвитку України.
Фінансування будов і об'єктів виробничого призначення (природоохоронних об'єктів) за рахунок державних централізованих капітальних вкладень здійснюється в обсягах, визначених відповідними Переліками важливих будов виробничого призначення і природоохоронних об'єктів у складі Державної програми. Включення будов до Державної програми є державною гарантією їх безперервного фінансування протягом року. Порядок формування цих Переліків здійснюється центральними органами виконавчої влади (Міністерством економіки, Міністерством фінансів та ін.) за погодженням з міністерствами та відомствами з подальшим затвердженням Кабінетом міністрів України.
2.Стосовно інвестиційних проектів, що передбачають залучення коштів державного бюджету, то в цьому питанні існує інший порядок. Такі проекти мають пройти конкурсний відбір відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.1999 р. «Про порядок проведення на конкурсних засадах оцінки та відбору інвестиційних проектів, що передбачають залучення коштів державного бюджету» та нормативного документу Міністерства економіки України «Положення про оцінку та конкурсний відбір запропонованих міністерствами, іншими центральними органами та місцевими органами виконавчої влади інвестиційних проектів, що передбачають залучення коштів державного бюджету та створення відповідної Комісії Мінекономіки».
У цьому Положенні визначаються пріоритети відбору інвестиційних проектів, а також критерії оцінки та відбору інвестиційних проектів виробничого та невиробничого призначення, що передбачають залучення коштів державного бюджету.
Першочерговими напрямами державного фінансування інвестиційних проектів є:
1) розвиток паливно-енергетичного комплексу і впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій;
2) машинобудування;
3) соціальна сфера, розширення і нарощування обсягів виробництва товарів широкого вжитку та послуг для населення, а також конкурентоспроможної продукції, що поставляється на експорт;
4) розвиток агропромислового комплексу;
5) прискорення розвитку медичної та мікробіологічної промисловості;
6) подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.
Критеріями оцінки та відбору інвестиційних проектів виробничого призначення мають бути:
♦ відповідність проекту стратегії економічного і соціального розвитку та пріоритетним напрямам структурної перебудови економіки;
♦ фінансово-економічні показники ефективності (вартість, рентабельність; технічний рівень нових виробничих фондів, термін окупності та ін.);
♦ відповідність вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством;
♦ рівень використання місцевих матеріальних та трудових ресурсів;
♦ фінансово-економічний стан суб'єкта господарської діяльності та інші показники;
♦ відповідність вимогам енергозбереження, встановленим законодавством.
Після проходження триетапного конкурсу відібрані інвестиційні проекти включаються до інвестиційного розділу проекту Державної програми для
затвердження Кабінетом Міністрів України. Після затвердження Мінфін та Державне казначейство здійснюють їх фінансування.
3.За рахунок коштів державного бюджету можуть також частково відшкодовуватися відсоткові ставки за кредити, які надані комерційними банками на фінансування інвестиційних проектів.
Такий порядок регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2002 р. № 101 «Про затвердження Порядку конкурсного відбору інвестиційних проектів, що реалізуються за рахунок кредитів комерційних банків з частковим відшкодуванням відсоткових ставок». Відшкодування відсоткових ставок провадиться за рахунок коштів державного бюджету за кредитами, що залучаються підприємствами для реалізації інвестиційних проектів на конкурсних засадах, у межах бюджетних програм, передбачених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та з урахуванням пріоритетів, визначених згідно з Програмою дій Кабінету Міністрів України, Державною програмою соціально-економічного розвитку на відповідний рік та іншими нормативно-правовими актами України.
За рахунок коштів державного бюджету підприємствам відшкодовується сума сплачених ним відсотків за користування кредитом у розмірі 50 % облікової ставки НБУ, яка діяла на момент укладання кредитної угоди. Кошти на відшкодування надаються підприємствам у межах одного бюджетного року. Якщо термін реалізації проекту перевищує один рік, то питання подальшого відшкодування повинне розглядатися на початку кожного фінансового року з урахуванням ефективного виконання інвестиційних зобов'язань позичальником та за умови виділення коштів на зазначені цілі у державному бюджеті на відповідний рік. До інвестиційного проекту висуваються наступні вимоги:
відповідність проекту критеріям відбору та визначеним пріоритетам;
максимальна ефективність використання бюджетних коштів;
ефективність проекту (обсяг прибутку, термін окупності, створення нових робочих місць, надходження платежів до бюджету тощо).
4.Найважливішою формою державного фінансування інвестиційних проектів є державний інвестиційний кредит — сукупність кредитних відносин, в яких кредитором виступає держава, а позичальником — підприємства, в яких понад 50 % майна є державною власністю.
Здійснюється таке фінансування з бюджетних асигнувань на поворотній і, як правило, платній основі під затверджені проекти використання коштів, що надаються як державна підтримка. Фінансову підтримку у формі бюджетної позики в Україні надає Міністерство фінансів на договірних засадах. Державні позики надаються різним галузям на значно м'якших умовах, ніж це робиться комерційними установами. Крім того, державному кредитуванню притаманна більша гнучкість порівняно зі звичайними видатками.
Обсяг державного кредитування і його напрями визначаються державною політикою. Кредитування державних централізованих капітальних вкладень за рахунок державного бюджету проводиться Міністерством фінансів, Головним управлінням державного казначейства шляхом перерахування міністерствам, іншим центральним та місцевим органом виконавчої влади — замовникам коштів згідно з планами фінансування. Отримувач кредиту починає його погашати за рахунок власних коштів через рік після закінчення нормативного строку будівництва, реконструкції та технічного переоснащення об'єкта кредитування. Кошти, що вивільнилися, перераховуються комерційними банками для повернення їх у державний бюджет.
5.Державні гарантії за кредитами, в т.ч. іноземними, також можно розглядати як пряму або опосередковану форму кредитування позичальників. У тих випадках, коли держава бере на себе відповідальність за погашення позик або виконання інших зобов'язань, взятих на себе фізичними чи юридичними особами, вона є гарантом (умовний державний кредит). Оскільки державні гарантії, як правило, поширюються на недостатньо надійних позичальників, то вони призводять до зростання витрат із централізованих грошових фондів і в певних випадках можуть розглядатися як прихована форма субсидування.
Однією із форм державного кредитування або надання державних гарантій є фінансування інноваційних та інвестиційних проектів Державною інноваційною фінансово-кредитною установою (далі- Установа), яка підпорядковується Державному агентству України з інвестицій та інновацій.
Відбір інвестиційних проектів для надання кредитів або гарантій на їх виконання, в тому числі державних, проводиться на конкурсній основі. Кредити на виконання проектів надаються за рахунок коштів Установи, сформованих від власної чи спільної фінансово-господарської діяльності, коштів, що обліковуються у статутному фонді Установи, та залучених інвестицій в межах коштів, передбачених фінансовим та інвестиційними планами Установи на відповідний рік. Гарантії видаються на виконання проектів у межах обсягу, встановленому фінансовим планом Установи. Державні гарантії надаються в порядку та обсягах, визначених законами про Державний бюджет України на відповідний рік або актами Кабінету Міністрів України виданих на виконання законів про Державний бюджет України.
Конкурс проводиться у встановленому Установою порядку і вимагає, в тому числі, надання пакету документів, серед яких має бути:
техніко-економічне обґрунтування (бізнес-план) інвестиційного проекту;
календарний план реалізації проекту;
кошторис витрат кредитних коштів.
В техніко-економічному обґрунтуванні інвестиційного проекту повинна бути розкрита інформація щодо: виконавця проекту (назва, історія, поточний стан, матеріально-технічна база, чисельність та кваліфікація працівників, напрями розвитку); назви, мети, загальної вартості проекту, джерел та умов його фінансування, термінів виконання; наявності проекту будівництва; економічних розрахунків за проектом, зокрема, плану грошових потоків, плану повернення кредиту та плати за користування кредитом, звіту про прибуток та збитки, балансу, структури ціни на одиницю продукції з розшифровкою за статтями витрат, аналізу чутливості проекту і т.п.; інтегральних показників ефективності проекту (чистий дисконтований дохід, індекс прибутковості, внутрішня норма рентабельності, строк окупності); результатів маркетингових досліджень; документального підтвердження можливостей реалізації основної продукції за проектом у запланованому обсязі; виробничих потужностей та структури майбутнього виробництва, асортименту та обсягів ресурсів, необхідних для реалізації проекту, забезпеченості ресурсами (сировиною, матеріалами, обладнанням, трудовими ресурсами), основних постачальників, переліку обладнання, що закуповується, виробляється або реконструюється, використання місцевих матеріальних та трудових ресурсів; наявності та розвитку інфраструктури об’єкту (транспорт, зв’язок, інженерна мережа, складські приміщення); споживання та забезпечення енергетичними ресурсами, відповідності проекту стратегії енергозбереження, впровадження енергозберігаючих заходів, їх обґрунтування та оцінка економічної ефективності від їх впровадження; соціальних, екологічних та інших результатів впровадження проекту, його бюджетної ефективності; ризики при реалізації проекту та методи управління ними.
Як бачимо, конкурсний відбір інвестиційних проектів для фінансування з боку Установи потребує детальної серйозної розробки самого проекту з усіма технічними, маркетинговими, економічними та іншими розрахунками та деталізацією.
Оцінка проектів здійснюється Установою за науково-технічними, виробничими, ринковими, економічними, соціальними та екологічними критеріями.
Науково-технічні критерії включають дані про: перспективність упровадження науково-технічних рішень; технічний рівень продукції за проектом; патентно-правові аспекти проекту; перспективність розвитку технологій і удосконалення продукції за проектом, застосування очікуваних результатів у майбутніх розробках.
Ринкові критерії включають дані про: відповідність проекту потребам ринку; ємкість ринку та тенденції його розвитку; конкурентоспроможність продукції за ціною та якістю; передбачені маркетингові заходи.
Фінансово-економічні критерії включають дані про: повну вартість проекту, джерела фінансування, співвідношення між обсягом власних і залучених коштів; фінансовий стан суб’єкта господарської діяльності та наявність власних коштів; інтегральні показники економічної ефективності проекту (чистий дисконтований дохід, індекс прибутковості, внутрішня норма рентабельності, строк окупності); бюджетну ефективність проекту; фінансові ризики та чутливість проекту до найбільш впливових факторів; гарантії повернення коштів та умови їх надання.
Виробничі та організаційні критерії включають дані про: календарний план проекту; наявність відповідних земельних ділянок, приміщень та інфраструктури об’єкту; технологічний рівень існуючого та запланованого виробництва; забезпеченість виробництва кваліфікованим персоналом, передбачені заходи щодо підвищення його кваліфікації; забезпеченість реалізації проекту сировиною, матеріалами, необхідним устаткуванням та трудовими ресурсами; відповідність проекту стратегії енергозбереження, впровадження енергозберігаючих заходів.
Соціальні та екологічні критерії включають такі показники: вплив реалізації проекту на рівень зайнятості населення; вплив виробничих процесів, задіяних у реалізації проекту, на навколишнє природне середовище.
На підставі позитивного рішення про результати конкурсу та погодження Кабінету Міністрів України проектів-переможців Установа видає наказ про затвердження переліку проектів-переможців і укладає кредитні договори із відповідними суб’єктами господарської діяльності або подає документи на отримання суб’єктами господарської діяльності державної гарантії на виконання проекту відповідно до встановленого порядку.
