І. Соціально-педагогічне дослідження

1. Сутність наукового дослідження

Науковий статус і соціальний престиж будь-якої науки залежить від рівня розробленості її теорії, що дає цілісне уявлення про закономірності та зв’язки певної галузі дійсності. Для розвитку науки, зокрема й соціальної педагогіки, необхідним є наукове знання. А процесом вироблення наукового знання виступає наукове дослідження як один із видів пізнавальної діяльності вченого. Характерними рисами наукового дослідження виступають об’єктивність, відтворюваність, доказовість і точність.

Наукові дослідження здійснюють, як правило, вчені, які підготовлені до цього професійно, працюють у наукових установах, що мають експериментальне й лабораторне обладнання. Для отримання нових знань кожна наука використовує свої методи й засоби. У процесі побудови наукових теорій учені використовують понятійний і категоріальний апарат науки, володіють системою наукової інформації. На думку М. Галагузової, Ю. Галагузової, Е. Тищенко, Б. Дьяконова, знання в процесі дослідження можуть виступати або як передумова, або як засіб, або як результат наукового дослідження¹.

Розрізняють два види наукового дослідження: теоретичне й емпіричне. Як ми вже зазначали вище, теоретичними дослідженнями займаються спеціально підготовлені для цього люди – професори, доценти, наукові співробітники, які працюють у наукових установах, а також у вищих навчальних закладах. Емпіричними дослідженнями займаються, як правило, практики – професіонали у тій чи іншій галузі діяльності (учителі, соціальні педагоги, психологи та ін.). Емпіризм – це філософське вчення, що визнає єдиним джерелом знань чуттєвий досвід. Емпіричне пізнання базується на вивченні реальної дійсності, практичного досвіду.

В емпіричних дослідженнях використовуються такі методи, як: спостереження, опис, експеримент; а в теоретичних дослідженнях поряд із цими методами використовують також методи абстрагування, ідеалізації, аксіоматизації, формалізації, моделювання тощо. Крім того, на теоретичному й емпіричному рівнях використовують такі логічні методи, як аналіз, синтез, індукція, дедукція та ін. Звернемо увагу на інші відмінності між теоретичними й емпіричними дослідженнями. Такі дослідження відрізняються також отриманими результатами (див. Таблицю 1.1).

Таблиця 1.1

Відмінності між теоретичними й емпіричними дослідженнями

Теоретичне дослідження	Емпіричне дослідження
Проводиться спеціально підготовленими для цього вченими; Наукова діяльність носить систематичний і цілеспрямований характер; Спеціальні методи пізнання: абстрагування, ідеалізація, формалізація, моделювання та ін.; Отримані знання відображаються у вигляді наукових концепцій, законів і закономірностей, винаходів і відкриттів	Здійснюється практиками, які займаються професійною діяльністю; Пізнавальна діяльність не носить систематичного й цілеспрямованого характеру; Методи пізнання – спостереження, опис, експеримент та ін.; Отримані знання фіксуються у вигляді тверджень, правил, рекомендацій тощо

Як бачимо, існують істотні відмінності між теоретичними й емпіричними дослідженнями. Проте вони тісно між собою взаємопов’язані: теоретичне дослідження будується на основі знань, фактів, виявлених у процесі вивчення реальної дійсності. Емпіричний рівень дозволяє вивчати реальну дійсність, виявляти нові факти та явища і на їх основі будувати узагальнення, робити висновки, давати практичні рекомендації. На теоретичному рівні висуваються загальні закономірності, що дозволяють пояснити взаємозв’язок раніше відкритих фактів і явищ, формулювати закони, на основі яких можливо передбачити розвиток майбутніх подій.