3.5. Структура дипломної роботи

Оформлюючи дипломне дослідження студент повинен чітко уявляти логіку його побудови. Традиційною є така структура дипломної роботи:

1. Титульна сторінка (див. дод. 6).

2. Зміст із посиланням на сторінки (див. дод. 7).

3. Вступ.

4. Основна частина.

5. Висновки.

6. Список використаних джерел (див. дод. 17).

7. Додатки.

Робота над дипломним дослідженням розпочинається зі складання плану. Усі питання плану повинні бути чіткими й лаконічними та відображати сутність проблеми. План дипломної роботи затверджується керівником перед початком виконання роботи. Зміни, які вносяться у зміст і структуру дослідження, рекомендується своєчасно погоджувати з керівником.

Вступ доцільно писати після написання основної частини дипломної роботи. У вступі обґрунтовують актуальність вибраної теми, встановлюють існуючі протиріччя у практичній соціально-педагогічній діяльності, протиріччя у трактуванні певних соціально-педагогічних явищ і процесів.

Мета дослідження допомагає досліднику розв’язати наукову проблему й досягти певного результату. Наукова проблема (від грецького πρόβλημα − задача, утруднення) − в широкому розумінні – складне теоретичне або практичне питання, що потребує розв’язання, вивчення й дослідження. Наукова проблема розв’язується через з’ясування суперечливих позицій, що існують у трактуванні будь-яких явищ і процесів, шляхом проведення експериментальних досліджень із застосуванням нових методів, засобів навчання або спеціально створених і побудованих їх комплексних структур. Правильно поставлена проблема є передумовою успіху її вивчення. Щоб перейти від практичного завдання до наукової проблеми, необхідно: 1) визначити, які наукові знання потрібні, щоб вирішити практичне завдання; 2) встановити, чи є для цього необхідні наукові знання.

Після цього окреслюють недостатньою мірою вивчені її аспекти та обґрунтовують власний вибір теми дослідження.

Наступним кроком написання дипломної роботи є обґрунтоване формулювання мети дослідження. При формулюванні мети дослідник з’ясовує, який результат він бажає одержати. Намічаючи логіку дослідження, дослідник формулює кілька часткових дослідницьких завдань, які у своїй сукупності повинні дати уявлення, що слід зробити для досягнення мети.

Завдання – це частина мети, і вони не можуть бути ширшими від мети. Завдання дослідження можуть включати:

• вирішення певних теоретичних питань, які входять у загальну проблему дослідження (наприклад, виявлення сутності понять, явищ, процесів, їх подальше вдосконалення, розробка ознак, рівнів функціонування, критеріїв ефективності, принципів, умов застосування тощо);

• всебічне (й експериментальне) вивчення проблеми, виявлення її типових особливостей (таке вивчення дає змогу уточнити, перевірити дані, опубліковані у спеціальних неперіодичних і періодичних виданнях);

• обґрунтування підходів до вирішення проблеми;

• експериментальна перевірка запропонованої системи заходів, їх відповідності критеріям оптимальності;

• розробка методичних рекомендацій і пропозицій щодо використання результатів дослідження у практиці роботи відповідних установ (організацій).

Важливою умовою визначення завдань є те, що вони мають бути послідовними й такими, щоб кожне з них логічно випливало з попереднього.

Після цього формулюють об’єкт і предмет дослідження (пояснення сутності об’єкта і предмета дослідження викладено нами в розділі 2.3). Наведемо приклади визначення об’єкта й предмета дипломної роботи із соціальної педагогіки. У темі «Робота соціального педагога з педагогічно-занедбаними дітьми в загальноосвітній школі» об’єктом виступає процес виховання педагогічно-занедбаних дітей у загальноосвітній школі, а предмет – особливості та форми роботи соціального педагога з педагогічно-занедбаними дітьми в загальноосвітніх навчальних закладах.

Предметом педагогічного дослідження можуть бути мета освіти та виховання, зміст, форми й методи організації та здійснення соціально-педагогічного процесу, характеристики діяльності учня й учителя або соціального педагога, суперечності навчально-виховного процесу, шляхи його вдосконалення, характер педагогічних вимог, впливів, соціально-педагогічні умови, особливості, тенденції розвитку навчально-виховних явищ і процесів, різні види соціально-педагогічних ситуацій.

Предметом дослідження можуть виступати також різні соціально-педагогічні відносини: між дітьми в групах і колективах, колективом і особистістю, між різними колективами, стосунки в педагогічних колективах, між сім’єю і школою, місцевою громадою і школою, стосунки між дітьми різного віку в навчальних і трудових об’єднаннях тощо. Діяльність і навчання самої дитини також можe бути предметом дослідження: її самопізнання, самовиховання, здатність до навчання і виховання, життєвий досвід, поведінка, особистісні якості, інтереси, мотиви, потреби тощо.

Наприклад, у дипломній роботі «Модель соціального виховання особистості в сімейному соціумі» об’єктом дослідження є процес соціального виховання особистості. Предмет дослідження – соціально-педагогічні умови виховання особистості в сімейному соціумі.

Важливою вимогою є відповідність предмета об’єкту дослідження.

У вступі розкриваються також теоретичне та практичне значення дипломної роботи, її структура та основний зміст (див. Розділ 2.3).

Якщо студент вирішив не висвітлювати окремих аспектів теми, він повинен зазначити про це у вступі.

Перший розділ роботи присвячується висвітленню теоретичних аспектів проблеми на основі аналізу наукових літературних джерел і власних досліджень.

Вивчення та аналіз наукового доробку інших авторів за своїм значенням і трудомісткістю є важливою складовою наукового пошуку студента. Існують певні правила роботи з науковою літературою, які треба враховувати автору дослідження: 1) складання попереднього списку використаних джерел, 2) підбір публікацій, 3) опрацювання публікацій.

Так, при складанні бібліографії важливо, перш за все, визначити інформаційні джерела, в яких можуть бути публікації з досліджуваної проблеми (монографії, наукові статті, рецензії, газетні та журнальні періодичні видання, збірники наукових праць, матеріали конференцій, архіви тощо). Необхідно також з’ясувати коло авторів, які вивчали питання, пов’язані з обраною темою.

Знайомитися з літературою слід у зворотно-хронологічному, а не прямо-хронологічному порядку. Зміст видань останніх років може охоплювати матеріали попередніх наукових розробок. Тому, починаючи роботу з новою літературою, дослідник запобігає можливого дублювання та повторного огляду тієї самої інформації.

Усі зібрані матеріали треба систематизувати, для чого виділяють певні напрями вивчення наукової проблеми, що характеризують якісні зрушення її становлення. Кожний із цих напрямів спрямовує критичний аналіз, який дає можливість визначити «білі» плями, тобто ще недостатньо досліджені ракурси проблеми, і на цій основі окреслити свої наукові завдання.

Іншим варіантом огляду літератури є тематичний аналіз. Він передбачає систематизацію всієї інформації за різними аспектами теми, що розглядається. Накопиченню матеріалів у процесі критичного аналізу допомагають такі засоби:

1. створення папок із галузевої інформації, що містять окремі аркуші з відомостями про певні публікації;

2. цитування − дослівний запис авторського тексту;

3. написання витягів − скорочений або повний виклад змісту окремих фрагментів літературного джерела;

4. створення словника нових термінів;

5. складання анотацій − коротка характеристика публікації з точки зору її змісту, спрямування, форми тощо. Анотації зручно розміщати на окремих картках із різних питань досліджуваної теми;

6. конспектування − детальний виклад змісту інформації. Головна вимога до нього полягає в тому, щоб виділити основні положення, зафіксувати ті з них, які є найсуттєвішими для даної роботи.

У всіх формах накопичення матеріалу необхідно точно вказувати вихідні дані інформаційного джерела, а саме: прізвище та ініціали автора, назву публікації, видавництво, місце та рік видання, відповідні сторінки тексту, загальний обсяг роботи.

У процесі наукового пошуку дослідник звертається до великої кількості літературних джерел, у яких можна зустріти неоднакові тлумачення окремих понять. Це викликає необхідність проведення теоретичної роботи з уточнення поняттійного апарату дослідження, що передбачає вибір та осмислення тих наукових визначень, які найбільш точно характеризують поставлену проблему.

При використанні літературних джерел необхідно вказувати, звідки воно запозичене (із зазначенням назви праці, видавництва, місця й року видання, сторінок). Дипломні роботи без таких посилань до захисту не допускаються.

Огляд має бути систематизованим аналізом теоретичної, методичної та практичної новизни, значущості, переваг і недоліків розглядуваних праць, які доцільно згрупувати так:

• праці, де висвітлюється історія розвитку проблеми;

• теоретичні проблеми, які повністю присвячені темі, а також ті, де тема розкривається частково.

У першому розділі дипломної роботи, як правило, описують власну модель досліджуваного явища. У назву розділу можна включити формулювання проблеми, але в ширшому контексті. Загалом назва та зміст цього розділу повинні вказувати на стан досліджуваної проблеми. Завершити огляд треба коротким висновком про ступінь вивченості в літературі основних аспектів теми.

Конче важливою є робота над понятійним апаратом. Слід мати на увазі, що в гуманітарних науках наукові визначення іноді межують з побутовою, загальновживаною мовою, а це призводить до їх некоректного використання.

Правильним є застосування вже апробованих, поширених, зрозумілих у педагогічному плані термінів. Правильність їх використання є суттєвою ознакою високого рівня проведеного дослідження. Цього можна досягти глибоко вивчаючи літературу, ознайомлюючись із різними існуючими підходами до визначення змісту певних наукових понять, вибору однієї з можливих точок зору та пояснення зробленого вибору в теоретичній частині дослідження.

Зміст другого розділу значною мірою залежить від стратегії дослідження. Зазвичай спочатку наводять характеристику методів і авторських методик, що використовуються для дослідження проблеми. Далі описують конкретні методики і процедури здійснення дослідження. Якщо методика стандартизована й часто використовується в науковому обігу, можна обмежитись посиланням на автора методики і джерело. Якщо методика маловідома, потрібно викласти її докладніше. Слід описати також процедуру дослідження: коли і за яких умов воно виконувалось, а також математичні методи обробки матеріалу. Емпіричне дослідження повинно ґрунтуватись на додержанні етичних принципів роботи соціального педагога.

У цьому розділі розкривають зміст практичної роботи, характеризують і описують результати експерименту. Завершуючи написання дипломної роботи, необхідно систематизувати ілюстративний матеріал. Ілюстрації можна подавати в тексті або оформити як додатки.

Педагогічний експеримент має складну структуру та здійснюється за допомогою групи методів емпіричного пізнання. Основна мета експерименту полягає у перевірці теоретичних положень, підтвердженні робочої гіпотези та більш широкому та глибокому вивченні теми дослідження. Тому експеримент вважається одним із головних способів одержання нового соціально-педагогічного знання.

Педагогічний експеримент визначають як науково визначений дослід або спостереження досліджуваного явища у спеціально створених умовах, що дають змогу стежити за його перебігом, керувати ним, відтворювати щоразу при повторенні цих умов. Отже, експериментом є дослідження педагогічного процесу шляхом внесення в нього принципово важливих змін у відповідності з поставленими завданнями та висунутою гіпотезою, що дає можливість розкрити відношення між явищами, що вивчаються, і описати їх якісно та кількісно. Суттєвою ознакою експерименту виступає активне втручання дослідника в об’єкт педагогічного пошуку.

Науково-педагогічне дослідження повинно включати не лише якісний аналіз явищ, що вивчаються, а й кількісний вимір отриманих експериментальних результатів, який підвищує ступінь вірогідності та об’єктивності їх оцінки.

Соціально-педагогічні процеси завжди мають імовірний характер, оскільки зв’язки між причиною і наслідками не є однозначними, а залежать від численних факторів, котрі не можна передбачити наперед і повністю врахувати.

Отже, вже на початку дослідження треба знати, які параметри педагогічного об’єкта вивчатимуться, методику їх вивчення, засоби збору та фіксації спостережень, техніку обчислення. Інакше кажучи, розробку експериментальної методики важливо розпочати з передбачення кінцевого результату, якому мають підпорядковуватися всі попередні процеси.

Висновки розміщуються після кожного розділу роботи та зумовлюються її змістом.

Загальні висновки. Наприкінці дипломної роботи наводять підсумки, де у стислому вигляді подають суттєві результати роботи згідно з її метою і завданнями. При перевірці дипломної роботи основна увага звертається на зміст викладеного матеріалу, його логічність, послідовність, повноту, репрезентативність, загальну грамотність, відповідність стандартам, а також зовнішнє оформлення титульної сторінки, тексту роботи, списку використаних джерел і додатків.

Бібліографія включає список використаних джерел (75 пунктів). Уся наукова література подається в алфавітному порядку й має бути оформлена з урахуванням сучасних вимог до бібліографічного опису (додаток 17). У списку використаних джерел повинні переважати актуальні видання.

У додатки виносяться плани роботи соціальних педагогів, методичні розробки, анкети, фотоматеріали тощо.