Ролі та проекти

Рух «Zeitgeist» – це глобальна організація із неформальним вступом, для якого не потрібно заповнювати жодних документів. Зацікавлення пропозиціями «Zeitgeist» і їхня популяризація – єдине, у чому полягає «членство», яке фактично залежить від винахідливості учасника та/або групи. Також важливо зазначити, що бути частиною спільноти – значить робити внесок у процес переходу до нового типу економіки, для якого необхідна зміна соціальних цінностей. Така трансформація починається з популяризації субкультури, що ґрунтується на новій концепції, навіть якщо стара руйнівна модель зостається чинною.

Брати участь у русі – значить намагатися поширювати інформацію про нього в суспільстві, а в ідеалі – робити внесок у розвиток проектів. Активіст може дистанційно виконувати найпростішу роботу, ознайомлюючи цільову аудиторію з необхідною інформацією на форумах, сайтах, у соціальних мережах тощо, або долучатися до розробки і програмування проектів, що сприяють просуванню механізму запропонованої системи.

Три проекти, які розвиваються сьогодні: (а) Інститут глобального перепроектування, або ІГП (англ. «Global Redesign Institute», GRI); (б) Проект місцевих рішень, або ПМР (англ. «Localized Solutions Project», LSP); (в) Система співробітницького проектування, або ССП (англ. «Collaborative Design System», CDS).

(а) ІГП є он-лайн інтерфейсом, який функціонує подібним до «Вікіпедії» (англ. «Wikipedia») чином в аспекті спільного внеску, відрізняючись від неї вищим рівнем логічної оцінки й значно меншою кількістю семантичних проблем. Його мета – графічне й математичне перепроектування поверхні Землі район за районом, базуючись на принципах стійкості й ефективності. Цей підхід ґрунтується на теорії систем, відкидаючи такі штучні обмеження, як кордони держав, приватна власність тощо.

Для кращого розуміння слід розглядати його як ініціативу макроіндустріального проектування, що нехтує усіма топографічними й інфраструктурними атрибутами сучасного суспільства і намагається замінити їх більш оптимальними засобами. Мета полягає у впровадженні ПРОЕ в максимально можливих масштабах. Оскільки йдеться про проект із відкритим доступом, внесок у який має змогу робити будь-хто на планеті, у деяких людей може скластися враження, що ця пропозиція сумнівна і через низку суб’єктивних поглядів на неї таке проектування, по суті, не можливе.

Насправді все не так, якщо вдатися до наукового методу. Тоді як локальні технології (детальніше про це йтиметься у параграфі про ПМР) завше змінюватимуться з плином часу, бо така їхня природа, а речі технічно вдосконалюватимуться, фундаментальне топографічне мислення трансформувати значно важче. Спосіб прийняття таких глобальних рішень безпосередньо залежить від специфіки конкретної території і логіки мереж, які з’являтимуться у її межах.

Наприклад, залежно від місцевості різняться й типи поселень, тоді як для використання відновлювальних джерел енергії треба, щоб пристрої для її збору розташовувалися у конкретних місцях. Якщо для виробництва якогось товару необхідні матеріали, що трапляються лише у певних місцях, логічно розміщувати виробничі потужності якомога ближче до джерела видобутку потрібних ресурсів. За такою самою логікою слід організовувати постачання й розподіл товарів. Центри розподілу варто розміщувати поблизу центрів великих міст, забезпечивши населенню оптимальний доступ до них. Цілком логічно, що створення парків, центрів відпочинку тощо також відбуватиметься залежно від особливостей території.

Коротко кажучи, загалом таке логічне прийняття рішень щодо топографічного розміщення для досягнення максимального рівня ефективності й стійкості є технічним процесом. Не йдеться про те, що хтось «натисне кнопку» – і буде порушена цілісність регіону без попереднього консенсусу з людьми чи необхідних коректив. Така практика властива радше чинній моделі ринку з її марнотратністю, глобалізацією, неефективністю і дисбалансом. Натомість завдяки мисленню, що узгоджується із законами природи, людство зуміє забезпечити собі легкість, безпеку й достаток у майбутньому, а отже, покращити якість життя, водночас зменшуючи негативні наслідки для довкілля.

Оскільки комунікація та освіта у підсумку є головними аспектами в такому проекті, щойно якась область «оновиться», слід показувати світові можливість таких змін. Статистичні дані, які долучатимуть до остаточних пропозицій щодо проектування, найімовірніше, циркулюватимуть і в режимі «зворотного зв’язку», перманентно інформуючи про рівень експлуатації ресурсів; зменшення негативних наслідків для довкілля; оптимальну роботу транспорту; ефективність збільшення виробництва й розподілу; створення достатку відповідно до кількості населення тощо.

(б) Проект місцевих рішень, або ПМР (англ. «Localized Solutions Project», LSP) можна розглядати як мікроіндустріальну ініціативу на кшталт ІГП. Це вдалий конструкторський проект, завдяки якому люди можуть обмірковувати системи нижчого рівня, що могли б стати частиною системи вищого рівня в макроконтексті.

Наприклад, одним із таких проектів може бути проект будинку – автономний і простий у реалізації або такий, що виготовлятиметься на заводі з екологічно чистих матеріалів, яких є вдосталь. Щойно суспільство через он-лайн систему визнає такий дизайн найбільш оптимальним, він потрапить у базу даних із відкритим доступом, а тоді як підсистема ‒ до ІГП⁸⁷⁹.

 

(в) Так само, як і з ПМР, система співробітницького проектування (ССП) є проектом, мета якого – створення діючого регулятивного й мережевого інформативного вихідного коду, який сприятиме процесу, описаному в есе «Індустріальне управління». Ця система може програмуватися так само, як було у двох попередніх проектах, – методом відкритого доступу і відкритого вихідного коду, із використанням групового мислення й наукового методу для максимізації потенціалу.

Як інструмент для комунікації цей проект не мусить «завершитися», щоб бути ефективним. Навіть якщо використовуватиметься тільки невеликий набір параметрів, щоб передати метод калькуляції теоретичної оцінки проекту, уже його освітній аспект матиме величезний потенціал. Водночас прості версії ССП можуть ввійти до ПМР та ІГП, оскільки в них спільна мета. Ці проекти варто демонструвати на конференціях руху.