Економічний фактор
Як згадувалося раніше, головним тезисом цього есе є показати глибокий вплив нашої глобальної соціально-економічної системи на здоров’я суспільства, звертаючи особливу увагу впливу бідності, стресу та нерівності. Якщо ви побіжно переглянете головні причини смертності на глобальному рівні, інформацію про які надає Всесвітня організація охорони здоров’я114, ви побачите чіткий поділ, який ґрунтується на економічному стані відповідного регіону. Наприклад, фактом є те, що ракові хвороби є більш поширеними в суспільствах з високим рівнем доходів, тоді як діарейні хвороби більш поширені в суспільствах з низьким рівнем доходів, що дає нам розуміння того, як широкий контекст соціально-економічного становища може впливати на здоров’я суспільства.
Магатма Ганді одного разу сказав: «Бідність – це найгірша форма насильства»115. Контекст цих слів стосувався непотрібних смертей, спричинених бідністю, в сенсі широких обмежень, таких як серйозні фінансові обмеження, що впливають на здоров’я. Ця ідея була пізніше оформлена в термін структурного насильства116, визначеного др. Джеймсом Джиліґаном: «…підвищений рівень смертності та непрацездатності переносять саме ті, хто знаходиться на нижчих щаблях суспільства». Він відрізняє структурне насильство від поведінкового насильства, перше з яких «діє, ймовірніше, постійно ніж поодиноко»117.
Будь ласка, зверніть увагу, що термін «насильство» в цьому контексті не обмежується звичайною класифікацією фізичної шкоди, на зразок бійки між людьми або образ. Контекст у цьому випадку припускає соціальний тиск, який часом є непомітним, але який через ланцюжок причинних характеристик, властивих нашій соціальній системі, завдає непотрібної шкоди людям, як фізичної, так і психологічної, або обох водночас. Прикладів цього явища може бути цілий спектр – від очевидного до складного в причинно-наслідковому ланцюжку. Простим прикладом на «макро» рівні може бути переважання діарейних захворювань у бідних суспільствах. Ці хвороби вбивають близько 1,5 мільйона дітей щороку118. Їх цілком можна уникнути та вилікувати; і хоча самі інфекції розповсюджуються через забруднену їжу та питну воду або від особи до особи внаслідок поганих гігієнічних умов, їм легко можна запобігти. До того ж вони трапляються порівняно рідко в країнах першого світу, що вказує на те, що справжніми причинами на сьогодні є не самі хвороби, а умови бідності, які дають цим хворобам змогу процвітати. Проте, причинність на цьому не закінчується. Тепер ми повинні поставити собі питання: «а що спричиняє бідність?».
Більш абстрактним прикладом на мікрорівні можуть бути проблеми розвитку людини, коли з’являється шкідливий тиск у сім’ї чи в суспільстві. Уявіть собі одиноку матір, яка через фінансові потреби, щоб виростити дитину та звести кінці з кінцями, повинна важко працювати, обмежуючи час, необхідний для спілкування з дитиною. Такий тиск не лише позбавить дитину необхідної підтримки та керівництва в її розвитку, він також буде розвивати схильності до депресії та тривоги у зв’язку з постійним стресом через борги, рахунки і таке інше, внаслідок чого в сім’ї почне матеріалізуватися погане поводження з дитиною, спричинене розчаруванням. Пізніше це спричинить серйозні емоційні втрати119 у дитини, а також розпочнеться розвиток нервового та нездорового психічного стану, такого, наприклад, як схильність до наркотичної залежності120.
Роки по тому, усе ще страждаючи від болю пережитого в ранні періоди життя, тепер вже доросла дитина помирає від передозування героїном. Питання: що спричинило це передозування? Героїн? Вплив матері? Чи економічні обставини в яких опинилася матір і які не дозволили їй збалансовано та розумно піклуватись про дитину121?
Вочевидь, не існує ніякої утопії стосовно умов проживання людини, а думати, що ми можемо пристосувати нашу соціально-економічну систему так, щоб протягом тривалого часу перешкодити на макро- і мікрорівнях усім проблемам, пов’язаним з її «структурою», є абсурдним. І все ж, можливим є стрімке покращення здоров’я суспільства завдяки зміні природи соціально-економічних умов найстратегічнішим, наскільки це можливо, способом. Так само, як ми проводили аналіз головних психічних та фізичних розладів у світі відповідно до кожного окремого випадку, ми визначимо, що справжній імператив покращення здоров’я суспільства майже повністю спирається на цю соціально-економічну умову причинності122.
Відповідно до роботи Гернота Колера та Нормана Алкока «Емпірична таблиця структурного насильства» (англ. «An Empirical Table of Structural Violence»), написаної в 1976 році, було виявлено, що кожного року внаслідок структурного насильства123 драматично помирає близько 18 мільйонів людей, і це дослідження проводилося понад 30 років тому. Від того часу глобальна прірва між бідними та багатими більш ніж подвоїлася, що дає підстави припустити, що кількість смертей на сьогоднішній день є набагато вищою.
Насправді структурне насильство є найсмертельнішим убивцею на планеті. Наступний графік показує рівень смертності певних демографічних груп, виявляючи ширший взаємозв’язок між низьким рівнем доходів та підвищеною смертністю.
(Вище) Г. Д. Сміт, Дж. Д. Ньютон, Д. Вентворт, Р. Стамлер та Дж. Стамлер «Соціально-економічні відмінності в ризику смертності серед чоловіків, відібраних для багаторазового втручання факторів ризику», Американський журнал охорони здоров’я (1996) 86 (4): 486-96.
(англ. G. D. Smith, J. D. Neaton, D. Wentworth, R. Stamler and J. Stamler, «Socioeconomic differentials in mortality risk among men screened for the Multiple Risk Factor Intervention Trial: I. White men», American Journal of Public Health (1996) 86 (4): 486-96).