Перехід

Ідея поступового переходу від поточної моделі до ПРОЕ може виявитися складною для розуміння. Мабуть, спершу необхідно замислитися про те, куди саме ми збираємося переходити. У багатьох аспектах цей перехід від економіки, яка підтримує дефіцит, до системи прямого управління ресурсами й застосування науки з метою досягнення пост-дефіциту, або економіки достатку, щоб задовольнити потреби людства і водночас зберегти цілісність середовища його існування, насправді є обранням нових цінностей.

Водночас перехід має зумовити створення нової структури, яка пропагуватиме й винагороджуватиме ощадливість, баланс, соціальні внески і повагу до екології замість типових для сучасності егоїзму, конкуренції, споживацтва й експлуатації. Де-факто ринкову систему не можливо розглядати як соціальну, адже її суть глибоко антисоціальна.

Що ж до втілення цього переходу на практиці, то насправді було б наївно намагатися достеменно передбачити, як протікатимуть і які наслідки матимуть такі докорінні соціальні зміни, особливо зважаючи на те, наскільки сильною є чинна система. Ми всі щодня живемо під тиском ринкової психології, борючись за власне існування, а отже, наші цінності таки пов’язані з методами, практиками і світоглядом, властивими цій моделі, – подобається нам таке чи ні.

Висловлюючись метафорично, можна сказати, що цей тиск системи впливає на «синтаксис думок», себто формує наше мислення. Складається враження, що мозок кожного з нас поєднаний із середовищем існування і цей зв’язок повсякчас міцнішає завдяки тиску ззовні й нашими вчинками у відповідь на нього. Це схоже на те, коли людина опановує якесь вміння і потім уже не замислюється над тим, що саме і як їй слід робити: вона мовби підсвідомо виконує всі необхідні дії. Наприклад, ми часто навіть не усвідомлюємо, що поводимося надміру егоїстично, адже всі довкола, здається, роблять точнісінько так само, от і ми сприймаємо як норму.

Ось чому учасники руху «Zeitgeist» переконані, що зміна ціннісних орієнтирів є найважливішою передумовою для реалізації переходу. Процес трансформації значною мірою залежить від освіти, а також від створення відповідних умов, що сприятимуть зміцненню нових цінностей. Відтак вдасться реалізувати зміни вищого рівня.

Також варто зазначити, що, найімовірніше, є два головні способи реалізації переходу, при цьому логіка першого актуальна і для другого. Перший сценарій передбачає схвалення нової концепції політико-економічними владними структурами й суспільством загалом. Він втілиться у життя за умови остаточного вибору людства поступово здійснити цей перехід на глобальному рівні. Звісно, гірка правда полягає в тому, що такий хід подій не надто реалістичний. Ідеться радше про гіпотетичну можливість, яка ілюструє здійснення переходу на макрорівні. Зрештою, ця гіпотеза частково актуальна для другого сценарію. Він більш реалістичний, оскільки допускає, що перехід не матиме масштабної підтримки громадськості та здійснюватиметься завдяки активізму й впливу на суспільну думку. Це, по суті, ілюстрація намагань реалізувати перехід у сучасних умовах, характерними ознаками яких є дисперсія поглядів та оцінок, політична поляризація, нетерпимість за расовою, національною чи гендерною ознаками, комерційні війни тощо.

Насамкінець варто зазначити, що багато хто критикує рух «Zeitgeist» не через те, що не погоджується з його концепцією, а тому, що не уявляє, як її реалізувати. Вдалою аналогією, яка могла б бодай частково розвіяти сумніви з цього приводу, є приклад хворого, що намагається вилікуватись. Ця людина може навіть не знати, які препарати чи медична процедура допомогли б їй позбутися недуги, проте, оскільки її життю загрожує небезпека, вона не зупинятиметься через невизначеність і продовжуватиме шукати дієві ліки.

Ба більше – складність переходу до ПРОЕ і збентеження, що виникає з цього приводу, не роблять процес менш необхідним. Правда в тім, що всі ми живемо на одній планеті й відповідаємо за неї, а отже, можемо змінити світ дуже просто, якщо знайдемо благодатну основу й підтримуватимемо зв’язок із нею. Також важливо зазначити, що якоюсь мірою ми повсякчас перебуваємо в процесі переходу. Це не утопія. І навіть якщо зуміємо здійснити лише 50% такого переходу, яким бачимо його в теорії, це часткове досягнення все одно буде вартим наших зусиль⁸⁷².