Фатальний стимул: ділова хватка

«Ділову спритність» можна трактувати як «проникливість і кмітливість у веденні бізнесу, що сприяють отриманню бажаних результатів»⁸⁶¹. Інакше кажучи, це особлива стратегія використання будь-якої ситуації для отримання якомога більшого прибутку. Ми вказуємо це для детальнішого розгляду двох аспектів, пов’язаних із діловою спритністю, які допоможуть уявити поведінку більшості людей (особливо багатих) в умовах дефіциту та/або соціальної дестабілізації.

Перший полягає у спостереженні, що гонитва за бізнесом – це насправді гонитва за грошима. І хоча бізнес часто романтизують, мовляв, він покликаний «допомагати світу» і «задовольняти споживачів», єдиним його мотивом є отримання прибутку. Дехто переконаний, що саме отримання прибутку є допомогою світу, і, без сумніву, помиляється, зважаючи на жахливі наслідки порушення цілісності середовища нашого існування і факт, що сьогодні у світі більше рабів, аніж будь-коли раніше⁸⁶².

Другий аспект латентний і пов’язаний із людською психологією, а саме – зі страхом і жадібністю. Дослідження, проведені викладачами факультету психології Каліфорнійського університету (Берклі), довели, що накопичення статків зменшує рівень емпатії у багатіїв, робить їх неспівчутливими до інших і водночас гордими, переконаними у власній важливості⁸⁶³. Коротко кажучи, грошовитість робить людину «значимою», що підтвердила низка схожих досліджень. Наприклад, дослідження, яке провів Мічиганський університет під назвою «Вищий соціальний клас передбачає посилену неетичну поведінку» (англ. «Higher social class predicts increased unethical behavior»), мало такі результати:

«Сім досліджень, у яких використовувалися експериментальні й натуралістичні методи, показали, що особи, які належать до вищого класу, поводяться більш неетично порівняно з особами, які належать до нижчого класу. У дослідженнях №1 і №2 люди, які належали до вищого класу, були більш схильні порушувати закон під час водіння транспортних засобів порівняно з людьми нижчого класу. У подальших лабораторних дослідженнях у представників вищого класу частіше траплялися неетичні мотиви у прийнятті рішень (дослідження №3); вони більш схильні забирати цінні речі в інших (дослідження №4), брехати на переговорах (дослідження №5), обманювати для збільшення своїх шансів виграти приз (дослідження №6), схвалювати неетичну поведінку при роботі (дослідження №7) порівняно з людьми із нижчого класу. Попередні дані свідчать про те, що неетична поведінка людей вищого класу частково пояснюється їхнім прихильним ставленням до жадібності»⁸⁶⁴.

Дослідження під назвою «Клас і співчуття: соціально-економічні фактори обумовлюють реакцію на страждання» (англ. «Class and compassion: socioeconomic factors predict responses to suffering») показало, що люди нижчого класу проявляють більше співчуття страждальцям, аніж представники вищого класу⁸⁶⁵. В аналогічному дослідженні під назвою «Соціальний клас, контекстуалізм і емпатична точність» (англ. «Social Class, Contextualism, and Empathic Accuracy») з’ясували, що люди нижчого класу більш емпатично точні у судженнях щодо емоцій інших людей. У цих трьох дослідженнях люди нижчого класу отримували вищі оцінки, порівняно з представниками вищого: на тестуванні емпатичної точності вгадували емоції партнера, із яким взаємодіяли, і робили точніші висновки щодо емоцій зі статичних зображень руху м’язів⁸⁶⁶.

Згідно з доповіддю «Маючи менше, віддавати більше: вплив соціального класу на просоціальну поведінку» (англ. «Having Less, Giving More: The Influence of Social Class on Prosocial Behavior»), чотири дослідження довели, що люди нижчого класу проявили себе як більш великодушні, щедрі, довірливі й чуйні порівняно з представниками вищого класу⁸⁶⁷. У статті, що 2012 року вийшла друком у журналі «The Chronicle of Philanthropy», сказано, що люди з низьким рівнем доходів віддають значно більшу частку свого дискреційного доходу на благодійність, аніж заможні. Люди, які заробляють від $50 000 до $75 000 на рік, віддають у середньому 7,6% свого дискреційного доходу на благодійність. А люди, які заробляють від $100 000 і більше, витрачають на це лише 4,2%⁸⁶⁸.

Ми наводимо цю інформацію не для ствердження, що це явище універсальне. Утім, очевидно, що психологія багатів поступово змінюється, і врешті в ній починають домінувати відчуття захищеності й переваги над іншими, а також байдужість. Зважаючи на це, повернімося до розгляду поведінки різних класів у загрозливих для життя соціальних умовах. Слід також зазначити, що сьогодні у світі налічується 2200 мільярдерів, сукупні заощадження яких становлять 6,5 трлн⁸⁶⁹ (у середньому – близько 2,9 млрд на кожного), а 100 найбагатших можуть подолати глобальну бідність чотири рази поспіль⁸⁷⁰, тому на цих людей звертають максимальну увагу з надією на їхню допомогу суспільству.

Спостерігаючи за гнівом, що посилюється через колосальну нерівність у світі, можна лише уявити тривогу найбагатших. Однак, всупереч роботі організацій зв’язків із громадськістю, декларуванням чесних намірів і навіть таким фантомам філантропії, як кампанія «Клятва дарування» (англ. «The Giving Pledge»)⁸⁷¹, у межах якої мільярдери жертвують значну частину своїх статків на потреби суспільства, цій тенденції важко зарадити, адже все одно у багатьох людей зостається відчуття ненависті до багатіїв і системи, яка уможливила їхнє надмірне і, вочевидь, безглузде багатство.

Знову ж таки, ми намагаємося сказати не те, що хтось поганий, а те, що система з таким дисбалансом у контексті розподілу коштів сама собою є коренем проблеми. У цих обставинах доброчинність затятих гравців у ринкові ігри, що зуміли заощадити такі великі гроші, виглядає доволі цинічно і є радше знущанням, а не рішенням.

Зважаючи на вищезазначені результати психологічних досліджень і дисбаланс, що отруює наше сьогодення, немає ніяких доказів того, що багатії рятуватимуть людство у критичній ситуації, всупереч усім благородним намірам деяких із них. Якщо поточні тенденції не зміняться (а так, найімовірніше, і буде), багатії відмежовуватимуться від нижчих класів щоразу більше, намагаючись захиститися, адже проблеми продовжуватимуть виникати. Ба більше – ця схильність може уразити будь-яку ланку соціальної стратифікації: навіть нетривале самозбереження завше зумовлюватиме дії особи, що зазнає фінансових втрат, і, згідно з дослідженнями, що вище людина опиняється у межах свого класу, то більш байдужою вона схильна бути.

Це головні ознаки класової війни. Якщо ситуація загостриться, слід очікувати збільшення випадків повстань і проявів гніву, що врешті-решт стануть звичними, ще дужче поглибивши дисбаланс у суспільстві. І хоча це явище може здаватися надміру складним для розуміння, його слід розглядати поряд з іншими негативними факторами, як-от вичерпування ресурсів, безробіття тощо. Агресивне суспільство чинитиме насильство, а масштабні повстання призведуть до вкрай руйнівних соціальних наслідків, якщо не усвідомимо першопричини цих викликів.