-Пошук рішення-

«Новий тип мислення дуже важливий, якщо людський вид збирається вижити і перейти далі, на вищі рівні»⁴²

– Альберт Айнштайн

Задля здійснення позитивних соціальних змін рух «Дух часу» основну увагу зосереджує на розумінні самого «прогресу». Коли мова заходить про особистий чи соціальний прогрес, з’являються два моменти, які варто розглянути: прояв потенціалу та вирішення проблем.

Потенціал та рішення

Прояв потенціалу – це просте поліпшення умов, які раніше не розглядали як проблемні. Прикладом може бути покращення людських атлетичних показників у певних галузях шляхом цілеспрямованого підвищення навантажень, завдяки дієті, удосконаленню техніки та іншим методам, які не були раніше відомі. З іншого боку, вирішення проблеми – це власне подолання тієї проблеми, яку в певний момент вважають такою, що породжує шкідливі наслідки та/або обмеження у певній ситуації. Загальним прикладом може служити винайдення медичного засобу для такого лікування виснажливої хвороби, щоб вона більше не завдавала ніякої шкоди. Поза тим, якщо подивитися на це ширше, взявши до уваги природу розвитку знань, ми побачимо, що існує чіткий збіг цих двох понять. Наприклад, певне «покращення» в якихось конкретних умовах є практикою, яка потім стає нормальною та загальноприйнятою в культурі; але потенційно вона може бути також і частиною «проблеми» у схожому або – навпаки – в іншому контексті, який потребує іншого рішення, якщо з’являється нова інформація щодо його неефективності або коли нове застосування такого рішення робить цю практику порівняно застарілою.

Наприклад, повітряне перевезення людей, що як загальнопоширена практика є досить новим для суспільства, своїм застосуванням надзвичайно підвищило ефективність транспортного сполучення. Однак у певний момент сучасний повітряний транспорт можна розглядати і як «проблему» – через його неефективність порівняно з іншими методами⁴³.

Отже, в цьому розумінні ефективність відносна, оскільки відбувається постійний розвиток знань, коли підхід, який колись розглядався у якості «найкращого», стає «гіршим».

Ця, на перший погляд, абстрактна думка служить для вираження простого факту: кожна практика, яку ми розглядаємо сьогодні як нормальну, містить у собі неминучу неефективність, яка з появою в майбутньому нових досягнень науки і технологій буде, ймовірно, породжувати «проблеми», порівняно з новішим потенціалом, що з’являється в цьому випадку. Назагал такі зміни є природними, і якщо наукові зразки історії щось і відображають, то лише те, що знання та його застосування продовжують еволюціонувати й поліпшуватися.

Отже, повертаючись до, на перший погляд, різних питань прояву потенціалу та вирішення проблем, можна зробити висновок, що всі спроби вирішення проблем є водночас діями щодо прояву потенціалу і навпаки. Це також означає, що фактичні інструменти, які суспільство використовує з певними намірами, завжди скороминучі. Це можуть бути засоби транспортування, медичні практики, видобуток енергії, сама соціальна система тощо⁴⁴.

Ці практики є проявом потенціалу (або ж рішенням) щодо задоволення людських потреб та ефективності. Вони ґрунтовані на перманентно змінному рівні розуміння, який ми маємо або мали в час їх виникнення чи еволюції.