Частина IV: рух «zeitgeist» - соціальна дестабілізація та перехід -

«Я переконаний: якщо ми хочемо бути на правильному боці світової революції, ми… маємо пережити радикальну революцію цінностей… нам слід швидко із суспільства, орієнтованого на речі, стати суспільством, що орієнтується на людину. Коли машини та комп’ютери, мотиви прибутку і права власності важливіші, ніж люди, тоді велетенська трійка расизму, крайнього матеріалізму й мілітаризму стає нездоланною»⁸¹²

- Мартін Лютер Кінг-молодший

Тенденції

Початок ХХІ століття ‒ надзвичайно цікавий період. З одного боку, ми бачимо багато очевидних, досі актуальних проблем, що, як аналізуватимемо в цьому есе, свідчить про збільшення негативних наслідків людської діяльності – як в екологічному, так і в соціальному аспектах. Однак, з іншого боку, орієнтація на розв’язання цих проблем, що перманентно зміцнюється, свідчить про великий потенціал для зміни вектора руху та про безмежну кількість позитивних можливостей.

Пересічний спостерігач, залежно від місця свого проживання, інтуїтивно може вважати влучною ідею, що найгірше в еволюції людської культури вже закінчилося. Ми були свідками збільшення середньої тривалості людського життя, загального спаду поведінкового насильства⁸¹³, підвищення стандартів життя на Заході, а також розвитку глобальної культури, що торувала свій шлях через періоди сліпих фанатизму, сексизму, расизму і націоналізму, формуючи необхідну для світу глобальну свідомість.

Однак правда в тім, що будь-який соціальний «прогрес», особливо в контексті зростання загальних стандартів життя завдяки винахідливості людства, насправді нівелюється у межах шкідливої структури, сутність якої лише нещодавно стала очевидною. Ці поверхневі проблеми мають науковий, а не ідеологічний характер. Насправді ринковий капіталізм, незалежно від ваших спроб регулювати його, має серйозні структурні дефекти, що якоюсь мірою консервують зловживання екологією і дестабілізацію, а також зневагу до людей і руйнівну нерівність.

Як ми вже детально розглядали в інших есе, концепція ринку і торгівлі так впливає на світогляд соціуму, що всі матеріальні речі повсякчас вважаються дефіцитними. У підсумку це створило основану на конкуренції й експлуатації систему цінностей, що сприяє формуванню покірності й інших схильностей, які резонують із природним станом речей, відповідно до сучасного екологічного й соціологічного розуміння⁸¹⁴.

Різниця між наслідками капіталізму сьогодні й, приміром, у ХVІ столітті полягає в тому, що розвиток техніки прискорив і зміцнив цей експлуатаційний процес, призвівши до наслідків, які просто неможливо було передбачити раніше. Сьогодні ми спостерігаємо за максимальним проявом колись латентних тенденцій. У підсумку те, що ми розглядаємо як прогрес, цілком імовірно, зруйнують шкідливі засади капіталізму. Це наче масивна хвиля, що довго наростала, загрожуючи кораблеві раптовим ударом. Не важливо, наскільки добре спроектований і оснащений цей корабель, він усе одно не зможе протистояти такій руйнівній силі.

Можливо, найкращим доказом цієї загрози є факт, що занепадають майже всі системи для підтримки життя^{815 816}. Насправді не важливо, скільки людей досягло омріяного ідеального способу життя, характерного для «вищого» класу, якщо це відбулося завдяки сумнівним методам. Адже тільки справою часу є вичерпування ресурсів, втрата біорізноманіття і масштабне забруднення планети, що остаточно розвіють цю ілюзію. Ба більше – не варто обманювати себе тенденцією зменшення насильства, масового геноциду і низки інших нещасть, характерних для глобальної війни. Щоб збагнути правду, слід замислитися про причини виникнення цих явищ. Оскільки дефіцит ресурсів і геоекономічна стратегія колись спричинили більшість національних конфліктів у світі, слід зробити все необхідне, щоб ці передумови не виникли знову. Криза стосунків людини й довкілля, що загострилася впродовж останніх десятиліть, є благодатним ґрунтом для погіршення ситуації.

Як стверджують деякі аналітики, причиною війни в Іраку 2003 року стала боротьба за ресурси, зокрема за нафту, і це складно спростувати, зважаючи на всі докази⁸¹⁷. Немає сумнівів, що в умовах справжнього дефіциту енергії, води, їжі й мінералів, який завдав би удару економікам великих держав, людство швидко поринуло б у масові громадянські заворушення, а відтак у глобальну війну, завдавши незворотних руйнувань планеті. Сьогодні всі супердержави цілеспрямовано нарощують мілітарну потужність, без сумніву готуючись до таких подій⁸¹⁸.

Парадоксально, однак науковий і технічний потенціал, що сприяє підвищенню стандартів життя, водночас робить людство вразливим. Адже, з одного боку, наука проливає світло на закони природи, яких нам слід дотримуватися для гармонійного співіснування одне з одним у здоровому середовищі, а з другого боку, її можна використовувати зі злими намірами, що загалом типово в умовах ринку і призводить до руйнівних наслідків. Атомна бомба – один із прикладів такої небезпечної біполярності науки. Вихолощення ресурсів і забруднення – оптимальні способи ефективніше знищувати біорізноманіття завдяки високотехнічному потенціалу людства.

Якоюсь мірою, саме швидкий розвиток науки й техніки веде суспільство у безвихідь. Так, мовби наш вид прямує у зворотному напрямку, до вершини тривимірного трикутника, що є основою, а його кути провалюються синхронно з рухом. Одна його сторона – негативне прискорення в напрямі соціального й економічного занепаду, а друга – позитивне прискорення в епоху достатку, гармонії, миру й прогресу. Із плином часу що більше ми рухаємося до вершини, то менше основи зостається. У якусь мить нам просто доведеться пожертвувати однією чи другою стороною.