Стиль життя

Із розвитком технологій та еволюцією наукового розуміння змінюється і культура. Це історична закономірність. З експоненціальним розвитком інформаційних, а також прикладних технологій, потреба в яких виникає згодом, кожне покоління розвиває нові цінності, асоціації, значення й вирази. Уявімо, що якогось ранку ви прокидаєтеся у ПРОЕ. Орієнтовно так виглядав би один день життя в умовах нової моделі:

Як і зазвичай, ви прокидаєтеся під тихий гул магістралі й магнітопланів, що шмигають містом. Оскільки ви дуже любите споглядати краєвиди з висоти, встаєте з ліжка в помешканні на 20-му поверсі простого й водночас елегантного квартирного комплексу, створеного завдяки екструзії, увесь зовнішній каркас якого вкритий фотогальванічною фарбою, тож трансформує сонячне світло в енергію. У вас є мить, щоб помилуватися такою реальністю, тоді як промені сонця, пробиваючись крізь штори, остаточно розвіють ваше ранкове заціпеніння.

Раптом ви згадуєте про свого двоюрідного брата, який близько двадцяти років тому брав участь у глобальній університетській ініціативі, учасники якої намагалися вдосконалити технологію виготовлення фарби до небаченого доти рівня ефективності. Лише за кілька років командної роботи вдалося створити фотогальванічну фарбу, що досягла 90% енергетичної ефективності й стала придатною для використання майже в будь-якій галузі. Ви пам’ятаєте радість та задоволення, які відчував Ваш кузен коли його команда була в перших рядах на момент коли людство досягнуло такого прориву. Це було щось на зразок ейфорії, яку відчувають гравці футбольної команди після того, як був забитий гол.

Урешті ви знаходите рівновагу, звикаючи до сліпучого світла, дивитесь у вікно й бачите величезну машину, підвішену до чогось на кшталт крана, яка без поспіху додає нові секції до будівлі, де живете й ви. Мовби завдяки магії машина створює конструкції із, здавалося б, рідкого пластику і приєднує їх до інших. Вона працює тихо й безпечно, використовуючи незначну кількість матеріалів, при цьому поруч немає жодного техніка, хоча, імовірно, хтось таки стежить за процесом. Оскільки на машині блимає сканувальний датчик, мабуть, вона добре розуміє все, що відбувається довкола і що їй потрібно робити.

Замилувавшись краєвидом міста, ви відчули неймовірний зв’язок із природою. Місто вільне від дисбалансу, втіленого в незграбних надмірностях. Здається, що високотехнологічні транспортні системи, які перманентно виростають поруч, непомітно зливаються з природою довкола, стаючи її органічним елементом. Раптом ваш погляд зосереджується на картині, що висить на стіні неподалік від вікна. Це стара архівна світлина, зроблена кількадесят років тому, у часи, які люди сьогодні називають «останнім темним століттям».

Знімок зберіг напруження, застій і розбрат епохи. Впадає у вічі довгий потік автомобілів на смузі громіздкого бетонного шосе, що розтинає зображення на задньому плані, виходячи за його рамки. Завдяки ґрунтовним знанням історії ви знаєте, що в ті часи грошова система фактично законсервувала примус і ворожнечу: люди з’їжджалися до міст у пошуках роботи, щоб в умовах великої конкуренції заробити грошей, купити необхідні речі й просто вижити. Відтак замислюєтеся над тим, наскільки світ змінився відтоді. Вам прикро, що людство стільки жило в такій примітивній культурі, та водночас ви раді, що народилися у зовсім інший час. Утім, ви розумієте, що також живете у швидкоплинну добу, адже час не стоїть на місці, відтак намагаєтеся уявити, які аспекти вашого сьогодення незабаром стануть застарілими.

Зголоднівши, ідете до кухні. Дизайн кімнати цілком новий, небачений досі. Замість концепції систем і тяги до уніфікації, властивих індустріальному дизайну, який ви розглядали на парах під час навчання на інженерному факультеті, перед вами втілений найвищий на сьогодні рівень ефективності. Посуд та інше кухонне приладдя повністю регулює вбудована система миття і сортування. Брудна тарілка одразу ж потрапляє у відділення, яке «знає» усі її характеристики, а для очищення використовує пару і ультрафіолетове випромінювання з метою максимальної дезінфекції. Відтак чиста тарілка повертається на відповідне місце в диспенсері для подальшого використання. Складається враження, що кухня – поліфункціональна машина, усі елементи якої уніфіковані задля максимальної зручності у використанні.

Зазирнувши у холодильник, ви розумієте, що забули забрати продукти для свого нетривалого перебування. Спочатку думаєте, чи не слід виправити це, спустившись на нижчий рівень, а потім таки вирішуєте прогулятися, зайшовши у якесь кафе по дорозі. Біля виходу з квартири Ви проводите ключем доступу по панелі керування, підтверджуючи свій остаточний вихід, а потім натискаєте на кнопку «Очистити». Оскільки квартиру спроектували включно із системою часового датчика руху, вона очищується автоматично, коли нікого немає в помешканні.

У кутку стоїть робот CF6, сконструйований надзвичайно майстерно: він розуміє особливості простору, знає специфіку і місце розташування кожної речі в домі, а завдяки абсолютному ЗD інформуванню з’ясовує, що слід прибрати й упорядкувати. Вам навіть уявити важко, як можна було ледь не щодня виконувати таку марудну роботу ще століття тому.

Квартира насправді є тимчасовим місцем для проживання, що стало доступним через механізм «прокату» в он-лайн-сервісі. У коридорі ви наштовхуєтеся на невисокого літнього чоловіка, що, поспішаючи кудись, впускає маленький портативний комп’ютер. Це один із управителів квартирного комплексу. Ви допомагаєте йому підняти комп’ютер. «Прошу вибачення, – квапливо вигукує він, – виникла проблема з CF6 на 12-му рівні, мушу його перезавантажити. Добре, що у нас є по кілька резервних копій для кожної кімнати!»

Ви люб’язно дякуєте управителю за те, що він дбає про порядок у комплексі й піклується про мешканців, і йдете далі. Мимоволі згадуєте про архівну світлину в своєму помешканні. Багато років тому людський внесок найчастіше вимірювався грошима. Люди називали це «роботою». Натомість сьогодні професія зумовлена лише вибором кожного зосібна, чому сприяє відчуття соціальної відповідальності. Тепер суспільство упорядковане так, щоб дбати про людство як про цілість, тож чому кожному з нам не сприяти його добробуту у відповідь? Людина, яку ви щойно зустріли в коридорі, підтримує лад у будівлі, бо насолоджується змогою допомагати іншим. Оскільки ця робота займає лише кілька годин на тиждень, управитель вважає корисним свій волонтерський внесок. Чи є тягарем із відчуттям щастя допомагати людям, які цінують його внесок? Ба більше – завдяки роботі людина почувається частиною суспільства.

На вулиці вирує життя. Ви помічаєте на розі вишукане французьке кафе у стилі ретро і усміхаєтеся, пройнявшись безглуздою, хоча й приємною ностальгією. Заходите всередину й сідаєте за маленький столик у кутку, привітно усміхаючись сім’ї неподалік. Раптом розумієте, що запізнюєтеся на конференцію за кількасот миль звідси, тож квапливо робите замовлення через сенсорне меню в центрі столу. Чай і вафлі. Підтвердивши замовлення, відчуваєте легку вібрацію позаду.

Оскільки ваш дідусь був інженером, що брав участь у конструюванні автоматизованої кухонної системи, ви проймаєтеся цікавістю, адже зазвичай пункти обробки розташовані вище, у центрі простору. Мабуть, у цій зоні є певні обмеження, тому її й заховали збоку. Через дві хвилини на столі заблимала червона лампочка, повідомляючи про виконане замовлення. Скляні дверцята у верхній частині столу відчинилися, і конвеєр подав ваш сніданок. Ви забрали тацю і взялися поспіхом їсти, сподіваючись не проґавити потяг. Закінчивши, поклали тацю в отвір, що миттю зачинився для очистки брудного посуду.

Виходячи з кафе, ви зауважуєте зображення жінки з тацею, яка схиляється над столом. Спершу це вас спантеличує, однак потім ви згадуєте, що колись люди фактично були рабами інших людей і служили їм. До появи автоматизованих закладів харчування люди, по суті, марнували свій потенціал, чекаючи на відвідувачів, розносячи їжу і приймаючи замовлення. Ви вкотре почуваєтеся щасливим, що народилися у зовсім інший час.

Ідучи вулицею, ви розумієте, що занадто відволіклися. Думаючи про згаяний час, стрибаєте у трамвай на магнітній подушці, що безперервно пересувається містом, неначе гігантська гусениця, відтак вирішуєте – їхати ним до вокзалу занадто довго. Вийшовши, прямуєте на паралельну вулицю, де шмигають безводієві автомобілі. На вашому мобільному телефоні є спеціальна програма, що забезпечує зв’язок із регіональною транспортною системою, тож уже за мить біле таксі реагує на ваш виклик, зупиняючись на розі. Ви сідаєте спереду й усно вказуєте адресу. Машина підтверджує запит, і ви рушаєте.

Приїхавши на вокзал, виходите з таксі й ідете до поїзда. Раптом звертаєте увагу на чоловіка з дуже великою сумкою, що крокує неподалік. Вас це неабияк дивує, оскільки видається обтяжливим і непотрібним. Ви запитуєте себе, навіщо комусь узагалі знадобилася така велика валіза, якщо всі необхідні речі можна замовити в будь-якому місті? Ідея багажу здається незграбним анахронізмом. Та не встигаєте ви задуматися про ймовірні причини такої поведінки, як чоловік із багажем раптово падає на землю.

Умить збирається натовп із наміром допомогти людині. Оскільки ви стоїте найближче до цього чоловіка, то помічаєте ознаки серцевого натовпу. Інколи таке трапляється навіть у ваш час, хоча й дуже рідко. Діставши мобільний телефон, ви телефонуєте у службу «Медик» за номером «311». Відтак місцева команда волонтерів, вишколена надавати медичну допомогу, отримує миттєве повідомлення про надзвичайну ситуацію з GPS-координатами місця події. Упродовж кількох хвилин приїжджає команда й починає робити все необхідне для порятунку чоловіка. Його кладуть на автоматизований транспортний засіб швидкої допомоги, що мчить до місцевої лікарні. Стурбовані долею постраждалого, ви врешті опановуєте себе і біжите до потяга, тепер спізнюючись ще більше.

Сівши на своє місце в поїзді, якраз коли за вами зачинилися двері, ви полегшено зітхаєте. У вашому кріслі є розважальний центр із медіа-інформацією на замовлення. Як тільки потяг прискорюється, ви раптом згадуєте, що ваш племінник нещодавно зняв художній фільм про міграцію китів, але не можете пригадати його назви. Враховуючи те, що медіа-центр надає доступ до бази всіх матеріалів, коли-небудь створених людством, у вас з’являється ідея пошукати бажану стрічку серед мільйонів інших.

Раптом ви таки згадуєте назву фільму й легко знаходите його в базі. Утім, пам’ятаєте, що їхати вам лише 275 миль, а це не так і багато для магнітоплана зі швидкістю руху близько 3000 миль/год. Отож сенсу переглядати фільм лише 8 хвилин немає, краще не псувати враження. Ви вирішуєте переглянути нотатки для конференції. Тема дискусії – «Тераформація». Людство неабияк цікавить ідея заселення космосу, і на конференції аналізуватимуть доступні ресурси для втілення цього задумку.

Не встигаєте ви все як слід обміркувати, коли поїзд прибуває на потрібну вам станцію. Вийшовши на вулицю, згадуєте: вам знадобиться обладнання для програмної роботи, яку розглядатимуть на конференції. Відтак ідете до місцевої технічної бібліотеки, щоб отримати універсальний ноутбук і серію карт пам’яті для створення заміток та їхнього опрацювання після конференції. Щойно ви заходите у бібліотеку, як ваш телефон починає вібрувати: на екрані – привітання від регіонального технічного центру і пропозиція допомоги під час пошуку.

Спершу вас дивує така оперативність, однак потім ви згадуєте, що мережу бібліотек цього регіону нещодавно оновили для забезпечення роботи універсальної системи розпізнавання. Її використання полегшує програма на телефоні, яку ви встановили кілька років тому, відвідавши іншу бібліотеку цього регіону. «Як зручно!» – задоволено констатуєте ви. Вказуючи необхідні характеристики ноутбука й карти пам’яті, ви отримуєте перелік запропонованих товарів у профілі. Обираєте ті, що підходять найбільше. Після підтвердження замовлення з’являється візуальна карта бібліотеки, на якій позначені місце вашого перебування і відділ, де зберігаються необхідні вам товари. Ви йдете туди і перевіряєте замовлення. Відтак виходите з бібліотеки, сідаєте до автоматизованого таксі й вирушаєте на конференцію.

Через кілька годин зустріч закінчується. Ви сповнені ентузіазму, однак дуже втомлені й голодні, адже востаннє їли ще вранці. Вирішуєте, що італійська кухня припала б вам до смаку. На щастя, такий ресторан розташований за кілька кварталів, тож ви вирушаєте туди. Раптом у вас дзвонить телефон. Це товариш із вашого рідного міста. Він розповідає про те, що зламався один із трубопроводів харчового виробництва, однак він не може полагодити його, оскільки мусить якнайшвидше розв’язати власну серйозну проблему. Ви відповідаєте, що зайдете в Інтернет і перевірите стан системи, а відтак передзвоните.

Зайшовши в італійський ресторан, ви займаєте місце за маленьким столиком. Вечір доволі неспокійний, тож у закладі шумно значно більше, аніж вам цього хотілося б. Ви виймаєте ноутбук, що забезпечує постійний супутниковий інтернет-зв’язок, і перевіряєте на помилки головну технічну ЕОМ відповідного регіону. Пересвідчуєтеся, що вийшла з ладу система електропостачання у п’ятому секторі будівлі автоматизованої вертикальної ферми на півночі. Ви збільшуєте цифрове зображення фізичного плану, на якому кольором позначена лінія кабелю, відʼєднана від перетворювача електроенергії. Оскільки ви колись уже мали справу з такою проблемою, адже стежите за харчовим виробництвом цього регіону вже близько 8 років, із полегшенням розумієте, що все можна владнати швидко і просто.

Завдяки кільком натисканням на кнопки ви можете керувати модульним роботом CR9, що доступний для роботи на фермі. Завдяки дистанційному управлінню ви скеровуєте машину до проблемної зони, щоб з’ясувати специфіку пошкодження. Цей робот, як і «помічник» у вашій квартирі, повністю ознайомлений з особливостями і роботою всіх фізичних і технічних систем у радіусі доступу. У роботі CR9 закладені ЗD-модель заводу та його інфраструктурний дизайн. Усе, що потрібно для їхньої роботи, – незначне управління. Як тільки робот дістався до пошкодженого місця, він швидко з’ясував специфіку проблеми і замінив кабель живлення. Через кілька хвилин усе працювало як слід. Ви телефонуєте товаришеві, і той люб’язно дякує вам за допомогу.

Відтак, досі дуже голодний, ви квапливо шукаєте в меню найбільшу з доступних порцій пасти, а також замовляєте міцний коктейль і воду. Через 10 хвили на столі відчиняються дверцята, подаючи вам смачні страви. Ви зі смаком вечеряєте, мимоволі помічаючи теплу усмішку жінки в кутку кімнати.

Підійшовши до вас, вона запитує: «Як справи?». Ви відповідаєте: «Досить непогано, дякую. Ви менеджер?». Вона киває. Ви розповідаєте, що ваш дідусь допомагав розробляти кухонну систему, яку використовує і цей ресторан. Вона жвавішає і каже: «Моя сім’я годує людей уже впродовж дев’яти поколінь. Інколи я повертаюся в минуле і готую їжу сама, просто для задоволення!». Ви обоє смієтеся з ностальгією, згадуючи про людей, які й сьогодні самотужки лагодять старі автомобілі для власного задоволення.

Після смачної вечері й приємної бесіди ви вирішуєте, що час завершувати вечір. За допомогою телефону з’ясовуєте розташування доступного помешкання якнайближче до ресторану. Ви заходите в будівлю, отримуєте ключ-карту з автоматизованої ключниці на стіні, піднімаєтеся в кімнату й засинаєте. Життя продовжується.