Стійкі вірування

Це приводить нас до питання мислення та самого розуміння. Як уже йшлося раніше, мовна система, яку ми використовуємо, ізолює й організовує елементи нашого світу для загального розуміння. Сама мова є системою, яка базується на категоріальному розрізненні, яке ми пов’язуємо з певною реальністю. Тим не менше, беручи до уваги необхідність такого методу ідентифікації та організації людського розуму, він також містить в собі властиве йому хибне розділення.

Враховуючи цю основу, легко зрозуміти, як і чому ми настільки звикли до мислення та дій у властивий нам дискретний спосіб, і чому історія людського суспільства була історією дисбалансу та конфліктів³⁸.

Саме на цьому рівні фізичні системи, які ми тут обговорюємо, вступають у взаємодію з віруваннями та системами мислень³⁹.

У той час як поняття «стійкості» пов’язують сьогодні з технічним процесом, економічними теоріями та інженерію, ми часто забуваємо, що наші цінності та вірування передують усім таким технічним застосуванням. Тому нам потрібна культурна орієнтація, щоб почати бути стійкими. Своєю чергою, така обізнаність може випливати лише з глибинного визнання законів природи, до яких ми прив’язані. Чи можемо ми виміряти достовірність системи вірувань? Так, ми можемо це виміряти, оцінюючи, наскільки принципи цієї системи відповідають науковому причинно-наслідковому зв’язку. Якби ми порівнювали вияви різних систем вірувань, шукаючи спільний результат⁴⁰, ми могли б виміряти, наскільки добре вони досягають цього результату, а відтак ці системи можна потім визначати як придатні й упорядковувати їх відповідно до успіхів чи невдач у його досягненні.

Як згодом буде докладно розглянуто в цій роботі, головне порівняння систем вірувань ми проводитимемо на прикладі «ринкової економіки» та раніше згадуваної «природничої ресурсно-орієнтованої економіки». Основою цих систем є, по суті, конфліктна думка про причинність та ймовірність; читачеві ж доведеться зробити об’єктивний висновок, наскільки добре кожна перспектива може досягти певних загальних кінцевих цілей людства.

Це зазначено і в контексті цього есе – особливо в пунктах про появу та симбіоз. Можна узагальнити, що: а) будь-яка система вірувань, яка не допускає можливості повної зміни самої себе або можливості визнання себе застарілою з оглядну на нову інформацію, є нестійкою системою вірувань; (б) будь-яка система вірувань, яка підтримує ізоляцію та поділ суспільства, а також сприяє домінуванню одного сегменту чи групи над іншою, також є нестійкою системою вірувань.

У соціологічному значенні мати науковий світогляд означає мати бажання й можливість адаптуватися – як індивідууму, так і цивілізації, – коли з’являється нове усвідомлення та підходи, які можуть ефективніше вирішувати проблеми та сприяти процвітанню.

Такий світогляд символізує, мабуть, найбільшу в історії зміну людського мислення. Кожна вигода, яку ми сьогодні маємо, є результатом цього методу, визнаємо ми це чи ні, оскільки така самогенеруюча механістична логіка починає універсально застосовуватися до всіх відомих явищ.

У той час, коли багато хто в світі все ще приписує причинні зв’язки богам, демонам, духам та іншим явищам, що базуються на неозначеній «вірі», на горизонті з’являється нова епоха розуму, де наукове розуміння нас самих та середовища нашого перебування кидає виклик традиційним, устояним рамкам, які ми успадкували від наших менш поінформованих предків. «Технічна»⁴¹ орієнтація науки більше не зводиться до самих лише пристроїв та інструментів. Справжня місія цього світогляду стосується філософії, у відповідності до якої нам потрібно зорієнтувати наше життя, цінності та соціальні інститути.

Отже, як буде розглянуто в наступних есе, соціальна система, її економічна передумова разом із правовою та політичною структурами стали, ймовірно, посилатися на умову віри в тому вигляді, в якому вона на цей момент увіковічена.

Скажімо, нинішні ринкова та грошова системи економіки базуються переважно на дещо оновлених, хоч і дедалі менш ефективних припущеннях, які за своєю суттю не дуже відрізняються від помилкових уявлень ранніх людей, буцім світ є плоским, причинами хвороб є демони, а сузір’я на небі – це статичні, зафіксовані двовимірні утворення, схожі на гобелен. Традиційні релігійні вірування та устояні культурні інститути значною мірою «запаралелені», що сприймається сьогодні як «норма», як своєрідний status quo.

Як і у випадку з Церквою, котра в середні віки мала абсолютну владу в Європі, культивуючи відданість та ритуали, які сьогодні більшість із нас вважає абсурдними чи навіть божевільними, ті численні покоління людей, що житимуть у майбутньому, ймовірно, думатимуть точно так само, оглядаючись на устояні практики нашого часу.