3B1) Розміщення потужностей:

Розміщення потужностей базується на логічній відстані від концентрації населення. Найкраще це ілюструє приклад, який стосується поточних практик, коли продуктові магазини (зазвичай) розміщуються в усередненій зручності для місцевого населення, хоча навіть така стратегія часто скомпрометована властивою ринку логікою⁷⁸². Тим не менше, інші технологічні фактори можуть увійти в гру для того, щоб полегшити переміщення товарів та зменшити марнування разом зі збільшенням зручності доступу. Та місцеві потужності, які містять найбільш загальнопоширені необхідні товари можуть існувати у незначній відстані біля місцевого населення, системи доставки, такі, як, наприклад, автоматизовані пневматичні структури труб для продуктів середнього розміру, могли би встановлюватися в будинках так само, як і водопровідні системи, що вбудовуються в будинки сьогодні.

Інші варіації можуть включати системи доступу, які базуються на специфічних регіональних потребах. Будівлі доступу можуть бути розміщені прямо на місці задля задоволення різних інтересів, приклад – спортивні ресурси, коли необхідне обладнання постачається у відповідний час та місце його застосування.

3B2) Метод доступу:

Метод доступу найкраще можна описати як спільну «бібліотечну» систему. Тут не йдеться про те, що всі взяті речі мають бути «повернуті» до цих будівель доступу. Тут показується те, що вони можуть бути використані з більшою користю. Ця практика, звісно, заохочується, оскільки процес «спільного користування» є потужним фактором, який уможливлює як ефективність збереження, так і ефективність доступу населення. Інакше кажучи, завдяки системам спільного доступу необхідно менше товарів для того, щоб задовольнити інтереси більшої кількості населення, що проявляється в порівнянні 1:1 з універсальною системою власності, яка практикується сьогодні.

Загальним прикладом могла би бути потреба в спеціалізованому інструменті, який населення використовує відносно рідко. Простими прикладами є також обладнання з виробництва для специфічних проектів та обладнання для розваг. З іншої сторони цього спектру лежать щоденні потреби – технології персональних комунікацій і тому подібне, що також стають доступними, коли їхнє повернення очікується лише тоді, коли ця річ зламається, щоб потім її можна було переробити або відремонтувати. Ця концепція переходу від суспільства, орієнтованого на власність, до суспільства, орієнтованого на доступ, є потужною ідеєю. Деякі галузі індустрії, які займаються «прокатом» вже пожинають плоди цієї концепції у формі вигоди, навіть у ринковій системі⁷⁸³.

Знову ж таки, в порівнянні із сучасною моделлю, ці потужності існують так само, як сьогодні працюють «магазини», з динамічним підрахунком регіонального попиту для того, щоб забезпечити достаток постачання та уникнути дефіциту й перевитрат. Різниця в тому, що тут нічого не «продається», а етосом стає стратегічно ефективна, інтерактивна система спільного користування, де можуть відбуватися повернення продукту, коли минає його життєвий термін або коли товар просто більше не є необхідним.

Існує загальнопоширена реакція на цю ідею, мовляв, з’являтимуться такі проблеми, як «таємне накопичування» або й інші види зловживань. Це припущення в своїй основі помилково накладає поточні грошово-ринкові наслідки на нову модель. Люди у сьогоднішньому світі, який приводиться в дію дефіцитом, імпульсивно запасаються та захищають, коли у них є причини боятися або проявляють бажання експлуатувати товари через їхню ринкову цінність. В ПРОЕ, в системі немає перепродажної цінності, оскільки немає грошей⁷⁸⁴. Тому, ідея таємного запасання чим-небудь радше спричинила би незручності, аніж давала би якусь вигоду⁷⁸⁵.