Соціальні цілі

Хоча різноманітні світові культури сьогодні проявляють багато унікальних рис та інтересів, все ще існує базовий, практично універсальний, набір спільних потреб, які обертаються навколо виживання. В сукупності, це, по суті, складає базис «охорони здоров’я», в своєму найширшому сенсі.

Нижче Ви побачите список загальних, на вигляд – очевидних, соціальних «цілей», на досягнення яких і повинна бути спрямована робота цієї нової економічної моделі, з подальшим детальним поясненням. Загалом, вони є складовими цілями у прагненні до підвищення якості життя для всього людства, при підтримці справжньої стійкості у довгостроковій перспективі.

Цілі:

(1) Оптимізована індустріальна ефективність; активна робота над створенням «постдефіцитного достатку».

(2) Підтримка оптимізованого екологічного та культурного балансу і стійкості.

(3) Навмисне визволення людства від монотонної та небезпечної праці.

(4) Сприяння активній адаптації системи до нових змінних.

(1) Оптимізована індустріальна ефективність; активна робота над створенням «постдефіцитного достатку»:

На відміну від поточного, структурного економічного завдання зберегти неефективність заради грошового обігу, економічного зростання та збереження влади⁷⁵⁸, ця ціль прагне оптимізувати як технічно, так і структурно всі індустріальні процеси для роботи і створення того, що можна образно назвати постдефіцитним достатком.

Постдефіцитний достаток – це ідеалізований стан, який усуває дефіцит певного ресурсу чи процесу, зазвичай завдяки оптимізованій ефективності, яка стосується виробничого дизайну та стратегічного використання. Немає необхідності казати, що ідею досягнення універсального постдефіциту – велика кількість всього для всіх – по- справедливому можна назвати неможливою, навіть з найбільш оптимістичних переконань. Тому цей термін насправді вказує на точку фокусування⁷⁵⁹.

Загальнопоширені приклади реалій постдефіциту, які будуть розглядатися більш докладно в пізнішому есе⁷⁶⁰, включають статистично доведену можливість створити достаток харчування для світового населення, достаток енергії для її відповідального використання людиною, достаток житла, щоб дати притулок високого рівня якості кожній родині на Землі, разом з достатком товарів, як основаних та потребах (наприклад, інструменти), так і основаних на поміркованих бажаннях (предмети розкоші та особливі товари)⁷⁶¹ для того, щоби сприяти постійному підвищенню та покращенню якості життя, яке є недосяжним для ймовірно 99% людства сьогодні.

Ці та багато інших можливостей довели себе як статистичні реалії для поточного населення Землі та навіть більше, якщо вони будуть реалізовані через те, що Р. Бакмінстер Фуллер образно назвав «революцією в науці проектування»⁷⁶² або перепроектуванням нашої соціальної інфраструктури, щоб уможливити нову та ґрунтовну ефективність.

Немає необхідності казати, що під цим соціальним перепроектуванням розуміють радикальний відхід від поточних соціальних норм та встановлених традицій, включаючи саму природу самої нашої соціально-економічної та керуючої структури (комплексна тема переходу буде розглядатися в пізнішому есе)⁷⁶³.

(2) Підтримка оптимізованого екологічного та культурного балансу і стійкості:

Підтримка екологічної стійкості має очевидну важливість, враховуючи, що людський вид немає незалежності від середовища свого проживання, а напряму ним підтримується. По суті, сама еволюція доводить, що ми насправді формуємося нашим середовищем, що також в подальшому виражається в глибоких симбіотичних та синергічних зв’язках.

Будь-яке негативне порушення цих взаємозв’язків екологічних систем, ймовірно, призведе до пропорційно негативних порушень нашого здоров’я з плином часу. Тому, дуже важливим для стійкості та охорони здоров’я в довгостроковій перспективі є переконатися в тому, щоб економічна система, яка практикується, мала структурну, вбудовану відповідність цим природним порядкам. Сам цей аспект є мірилом власної практичної обґрунтованості економічної системи як життєпідтримуючої структури. Варто знову повторити, що сучасна ринкова модель економіки буквально не має структурного визнання цих законів природного порядку. Ринок просто припускає, що такий баланс буде підтримуватися через те що, справедливо вважається метафізичними механізмами, які пов’язані з однією лише грошово-ринкової динамікою⁷⁶⁴. Це помилкове припущення.

(3) Навмисне визволення людства від монотонної, небезпечної та непоштивої праці:

Як буде описано в технічних деталях в пізніших есе⁷⁶⁵, що стосується потужної, орієнтованої на ефемеризацію тенденції, яка називається механізацією (що означає застосування машин для заміни робочої ролі, яка зазвичай виконується людьми), то потреба в тяжкій людській роботі та страждання від монотонних, недоречних та небезпечних занять стають значною мірою все менш необхідними. Ця нова технічна обставина також створила тенденції, які колись були неймовірними, такі, наприклад, як те, що застосування автоматизації довело себе як більш ефективне, ніж людська праця, роблячи устояні традиції «заробітку на життя» все більш невідповідальною соціальною умовністю, враховуючи, що на певний момент ми можемо робити більше меншою кількістю людей і практично в кожній сфері на сьогодні.

Окрім того, важливим є також розглянути моделі людської зайнятості з плином поколінь, усвідомлюючи, що поточна соціальна шкода спричинена «безробіттям» є повністю проявом застосування технологій до праці⁷⁶⁶. Великим міфом ХХ століття, який пропагандується ринковими економістами є те, що технології створюють робочі місця в тій самій пропорції, в якій вони їх забирають⁷⁶⁷. На сьогодні доведено, що це є статистично неправильним, оскільки експоненціальне посилення в інформаційних технологіях та їх трансформація в постійне підвищення ефективності машин доводить помилковість цього, на перший погляд, правдивого спостереження⁷⁶⁸. Криза праці ХХІ століття не проявляє жодних ознак спадання⁷⁶⁹ і знайде своє рішення лише через реструктуризацію індустріальних методів праці, категорично змінюючи традицію «роботи заради виживання»⁷⁷⁰.

(4) Сприяння активній адаптації системи до нових змінних:

Ця тема могла здаватися більш абстрактною, порівнюючи із попередніми цілями, усвідомлення нових реалій інтелектуальної та індустріальної еволюції є дуже важливим. Ми повинні структурно зробити можливою адаптацію.

Сукупна інтелектуальна кульмінація людських знань є, і як показують сучасні тенденції, завжди буде неповною. Багато практик, які, можливо, вважаються «стійкими» або такими, що відповідають охороні здоров’я, сьогодні цілком можуть бути визнаними шкідливими у відносному або абсолютному сенсі в майбутньому. Прикладом можуть бути минулі десятиліття і спалювання нафти. На початкових етапах її використання простежувалися невеликі негативні зворотні реакції, сьогодні ж існує сильний поштовх до того, щоби відійти від використання вуглеводної енергії, завдяки посиленню наслідків, що є результатом її застосування як первинного джерела енергії для суспільства – особливо враховуючи поточний стан більш чистих та багатих альтернатив.

Тому індустріальна та економічна система повинна бути динамічно спроможною до оновлення, уможливлюючи швидке виправлення помилок та вдосконалення при розвитку прогресу. Знову ж таки, цей тип гнучкості зараз ігнорується у ринковій економіці сьогодні, оскільки будь-які такі зміни часто мають дестабілізуючий ефект на прибутковість відповідних галузей промисловості. У сучасний період зміни проходять надзвичайно повільно в цьому плані через параліч, який походить від збереження долі ринку та групової влади. Можна дуже легко аргументувати те, що прогрес часто є шкідливим для існуючих схем прибутку.