Симбіоз

Другий аспект, що переконливо демонструє важливість впровадження наукового світогляду, стосується симбіотичної природи речей. Хоча в широкому масштабі більшість поки що сприймає цей момент з великим скепсисом, однак його розуміння глибоко розкриває те, як ми мислимо про наш світ, наші вірування, нашу поведінку і нас самих.

Термін «симбіотичний» зазвичай використовують у контексті взаємозалежних зв’язків між біологічними видами³³. Поза тим, контекст, який ми застосовуємо тут, ширший, ніж згадані взаємозалежні зв’язки. У той час, як підсвідомий образ цього природного феномена може набувати вигляду, скажімо, «дерева», яке, як нібито незалежна сутність, може оманливо здаватися самозабезпеченим у своїй ізольованості, правда полягає в тому, що життя дерева повністю залежить від «зовнішніх» сил, що впливають на нього сил протягом усього його існування³⁴. Вода, сонячне світло, поживні речовини та інші необхідні «зовнішні» атрибути, які полегшують розвиток дерева, є прикладом симбіотичного або синергетичного зв’язку. Таким чином спектр цього симбіозу стає для нас очевидністю, якої ми не могли знати в минулому. Здається, що більше ми дізнаємося про динаміку нашого всесвіту, то більш незмінною є його взаємозалежність.

Найкращою концепцією, яка містить це поняття, є концепція «системи»³⁵. Термін «дерево» насправді є уособленням систем такого типу. «Коріння», «стовбур», «гілки», «листочки» та інші атрибути такого дерева можна назвати «підсистемами». Поза тим, саме «дерево» – це також підсистема, наприклад, «лісу», який, своєю чергою, є підсистемою іншого, більшого явища, що його оточує, – «екосистеми».

Такі відмінності можуть здаватися банальними, але фактом є те, що великою помилкою людського пізнання є брак уваги до спектру «земної системи» та до відповідної ролі, яку в ній відіграє кожна підсистема.

Для опису всіх систем (малих чи відносно великих) ми можемо застосовувати термін «категоріальна система»³⁶, скільки мовні відмінності такого типу є довільними.

Розглянуті тут системи та слова, які їх стосуються, застосовані лише для зручностей людських комунікацій. Фактом залишається те, що насправді існує лише одна можлива система, організована за законами природи, посилатися на яку було б доречно. Оскільки всі системи, які ми сьогодні розрізняємо та розподіляємо за категоріями, можуть існувати лише як підсистеми.

Ми просто не можемо ніде знайти по-справжньому закриту систему. Навіть «земна система», тобто планета Земля, що пливе крізь порожнечу космосу і здається нам автономною, цілком залежить від Сонця, Місяця і, як і все решту, від багатьох інших симбіотичних/синергічних факторів, які нам ще потрібно зрозуміти для визначення її характеристик.

Іншими словами, коли ми розглядаємо взаємодію, що пов’язує разом ці категоріальні системи, то всюди знаходимо взаємний зв’язок. На соціальному рівні таке розуміння системної взаємодії лежить в основі найбільш життєдайної перспективи для справжньої стійкості людства³⁷.

Людська істота схожа на дерево або на Землю, яка (знову ж таки інтуїтивно) здається автономною. Але без, наприклад, кисню для дихання, жоден із нас не виживе. Це означає, що людська система потребує взаємодії з атмосферною системою, а відтак – із системою виробництва кисню. А отже процес фотосинтезу визначає рівень атмосферного кисню, яким ми дихаємо. В наших інтересах розуміти те, що впливає на цю особливу систему, і працювати над гармонізацією наших соціальних практик у відповідності до цього розуміння.

Спостерігаючи, скажімо, забруднення океанів або швидке вирубування лісів, ми часто забуваємо, наскільки важливий для цілісності людської системи такий феномен.

Насправді є безліч прикладів порушень у навколишньому середовищі, до яких причетний наш вид через урізане усвідомлення цього симбіотичного причинного зв’язку та ефекту, який пов’язує всі відомі категоріальні системи. Порушення набули масштабів, які вже найближчим часом можуть призвести до кризи. Помилка невизнання цієї пов’язаності на будь-якому рівні – фундаментальна проблема. Тож як тільки цей принцип систем, що взаємодіють, стане повністю зрозумілим, багато з найвідоміших на сьогодні практик здадуться нам недоречними і небезпечними для майбутнього.