Зміна цінностей

Для того, щоб мислити відповідним чином про стан виробничих потужностей задля виробництва на сьогодні товарів підтримки життєдіяльності та стандартних товарів для покращення якості життя, нам потрібно спочатку раціонально відокремити людські потреби від людських бажань, де задоволення потреб перебуває у вищому пріоритеті.

Таке відокремлення може здаватися нібито суперечливим рішенням для багатьох, у світі, де на сьогодні 1% населення володіє 46% всіх багатств⁷⁰⁵; у світі, де близько 1 мільярда людей не отримує базового харчування⁷⁰⁶; у світі, де 1,1 мільярда людей живуть без доступу до чистої питної води та 2,6 мільярдів людей відчувають нестачу достатнього рівня санітарії⁷⁰⁷; у світі, де 100 мільйонів людей не мають житла⁷⁰⁸; у світі, де 3 мільярди людей живуть на менш ніж $2,50 на день⁷⁰⁹ та в світі, де 1,2 мільярди людей не мають навіть електроенергії⁷¹⁰ – мабуть, ми повинні розглянути наші пріоритети як глобальної цивілізації відносно реальної підтримки того, що ми могли б назвати «цивілізацією». Правда полягає в тому, що такий пріоритет не є простим поетичним жестом; це – вимога охорони здоров’я⁷¹¹.

Процес фізичної та психологічної еволюції створив людські потреби. Незадоволення цих практично емпіричних потреб призводить до дестабілізуючого спектру фізичних, психічних та соціальних розладів. Людські бажання, з іншого боку, є культурним проявом, який зазнав величезних, суб’єктивних змін з плином часу, проявляючи насправді щось на зразок довільної природи. Зараз ми не намагаємося сказати, що нервові з’єднання не можуть проявлятися в бажаннях настільки сильно, що вони починають відігравати роль потреб емоційно. Однак, це все ще головним чином залишається культурною обумовленістю.

На жаль, знову ж таки, ринок не відокремлює потреби від бажань в своїй базовій психології, через що і відбувається нескінченне поширення аргументів дефіциту на захист існування ринку, а отже і запропонованої потреби мати суспільство конкурентів, основане на торгівлі, незалежно від рівня достатку, який може бути досягнутий. Це ймовірно і створило, по суті, певний тип неврозу, де вважається, що люди мають «нескінченні бажання», а бажання мати «все більше й більше» є чеснотою або навіть двигуном самого людського прогресу.

Звісно, «нескінченні можливості» цілком є реальністю в багатьох аспектах, оскільки суспільство не може передбачити, які технології будуть з роками реалізовуватися в подальшому зі зміною факторів впливу та вподобань. Проте, нескінченні можливості означають бути уразливим та креативним у той же час залишаючись стратегічним та розумним в плані управління та використання ресурсів. Це не одне й теж саме, що нескінченні бажання, де людина розглядається у якості ненажерливої та неперебірливої.

Тому, частиною цієї зміни цінностей є «не спричиняти» соціологічну шкоду, яка реалізується через психологію, що властива життю основаному на ринку. Відносно високий стандарт життя може бути досягнутий для всіх людей, частково припускаючи базову відповідальну зміну цінностей відходячи від наших шкідливих моделей марнотратного, легковажного привласнення. Важливо повторно наголосити на тому, що матеріалізм, який ми як суспільство сьогодні переносимо є прямою реакцією на економічну потребу підтримувати обіг грошей наскільки це можливо. Роль бізнесу, яким ми його знаємо, полягає або в обслуговуванні наявних бажань та потреб людей, або в тому, щоби їх винаходити, сподіваючись, що люди на це погодяться, створюючи новий попит.

Новий «пристрій», який виходить на ринок є лише настільки життєздатним наскільки існує інтерес інших придбати його, а використання реклами та маркетингу має значний вплив на створенні культури, яка розглядає власність та привласнення як ознаку соціального статусу⁷¹². Це сприяє необхідності підтримувати високий рівень споживацтва в дії оскільки ВВП та зайнятість напряму пов’язані з таким тиском. Знову ж таки, що менший інтерес існує у споживанні, то менше економічне зростання, а отже – менший попит на роботу. Це сповільняє наявний стан ринкової економіки та створює систематичні втрати добробуту для багатьох.

Можна цілком стверджувати, що культура, яка вирішила, мовляв, привласнення та розширення є шляхом прогресу та успіху, просуваючи постійне споживання та на вигляд нескінченне «економічне зростання» в кінцевому випадку потрапить в обмеження стійкості на обмеженій планеті⁷¹³. Простою мовою, ця тенденція є одним із розладів.

Соціальний успіх та прогрес може означати лише віднаходження балансу з середовищем нашого проживання та іншими людьми, які поділяють це середовище. На жаль, всі передумови ринкової системи суперечать цій стійкій цінності, оскільки механізм економічного розвитку не винагороджує збереження та зменшення споживання в прямому сенсі. Інакше кажучи, ринок є структурним підходом основаним на дефіциті, що, як це не парадоксально, прагне підвищити рівень споживання для того, щоби працювати «ефективно».

Отже, аналіз нашої матеріальної продуктивної здатності привести суспільні блага до «постдефіцитного» достатку, який перевищує потреби всіх людей на Землі не може обговорюватися без розуміння необхідних, орієнтованих на стійкість ревізій, які в той же час значною мірою зменшать наш екологічний відбиток від використання ресурсів.

Якщо коротко, то новий підхід в промисловому дизайні означає навмисне збільшення продуктивності, на одиницю, в плані того, як ми використовуємо наші ресурси, завжди намагаючись рухатися в напрямі «робити більше з меншого». Як вже зазначалося, в межах цієї логіки буде відбуватися послаблення «тиску» відповідно до підвищеної стійкості та більш спрощеного й ефективного виробництва.