Устояні та потенційні тенденції

У сьогоднішньому світі простежуються дві широкі, базові тенденції та реалії. Ми посилатимемося на них як на «устояні» та «потенційні». Устояні тенденції є соціально-економічними тенденціями, які діють на час написання цього есе і вони, в контексті охорони здоров’я та екологічного балансу проявляють себе як майже цілком негативні⁵³³. Потенційні тенденції, з іншого боку, відображають покращення життя та створюючі баланс можливості, які можуть здійснитися, коли будуть внесені соціальні зміни вищого порядку. Як зазначалося раніше, ці дві тенденції очевидно функціонують в системній суперечності одна до одної.

В есе «Соціальна дестабілізація та перехід» буде приділено більше уваги глибокому розгляду поточного стану соціальних справ. Однак, можна зазначити, що ефективність, яка тут визначається, захищається та припускається, наводиться не лише для того, щоби показати, наскільки кращим «міг би бути» світ. Ці базові спостереження насправді вимагають впорядкування, якщо ми маємо намір зберегти стабільність у нашому світі, враховуючи його сучасні моделі деградування.

З кількістю населення, яке, за прогнозами, сягне понад 9 мільярдів до 2050 року⁵³⁴, з тенденціями нестачі їжі⁵³⁵, води⁵³⁶ та енергії⁵³⁷, котрі уже видніються на горизонті, ці пропозиції мають на меті не лише покращення, а справжню зміну курсу. В загальному, погляд «ZEITGEIST» має основу в тому, що коли ці сучасні, так звані устояні тенденції будуть продовжувати здійснювати недалекоглядні, основані на ринку, практики разом з усіма характеристиками, які їх супроводжують, то людська культура не лише не досягне позитивного застосування виражених потенційних тенденцій, а при цьому буде також відбуватися подальше посилення дестабілізації.

Постдефіцитний світогляд

В цьому розділі основні статистичні дані та тенденції будуть представлені для того, щоби показати як ми – глобальне суспільство, можемо досягнути переходу до «постдефіцитної»⁵³⁸ соціальної системи. Тоді як дефіцит в абсолютних умовах завжди існуватиме для людства на тому чи іншому рівні у цій закритій системі ресурсів Землі, дефіцит на рівні людських потреб та базового матеріального успіху більше не є діючим захистом застосування методів ринкової системи⁵³⁹.

Загальнопоширеним аргументом на захист цінової системи та ринку є те, що, мовляв, якщо існує будь-який дефіцит, то будь-який інший підхід не буде працювати. Тобто, оскільки не всі можуть мати певну кількість товарів, то ця кількість і є дефіцитом, а отже, людям потрібні гроші (або їх відсутність) для того, щоби відсортувати тих, хто отримає ці товари, а хто – ні.

Проблема цього припущення полягає в тому, що воно ігнорує можливість певних ресурсів, а отже і товарів, мати більшу доречність, порівняно з чимось іншим, коли мова йде про охорону здоров’я. Порівняння дефіциту найбільш дорогих, розкішних машин, які більше призначені для задоволення статусу своїх власників, ніж для виконання свого базового призначення як засобу транспорту – з дефіцитом їжі, яка є базовою життєвою потребою для здоров’я, є неправильним в реальних життєвих умовах. Тоді інтерес у першому випадку полягає у задоволенні его власника, який ймовірно вже втамував свої базові потреби, щоб дозволити собі такий продукт, і це не можна прирівнювати до інтересу у другому випадку, тобто зацікавленості тих, хто має дуже мало або зовсім нічого поїсти, а отже, хто не може вижити. Не можна довільно поєднувати такі «потреби» та «бажання», нібито вони в теорії є просто одним і тим самим. На жаль, саме так веде себе ринкова система.

Ба більше, разом із великим дисбалансом багатств та матеріального забезпечення⁵⁴⁰, приходить невідворотна соціальна дестабілізація. Практично кожен широкомасштабний суспільний розкол та революція, яку ми бачили в останні кілька століть мала певний економічний базис, який як правило обертався навколо соціального дисбалансу, експлуатації та класового розшарування⁵⁴¹. Теж саме відбувається з причинами злочинності, тероризму, згубних звичок та інших соціальних проблем. Практично всі ці схильності породжені позбавленнями, абсолютними або відносними, і ці позбавлення є притаманними природі суспільства, яке базується на конкуренції та дефіциті.

Отже, якщо просто зменшити наші економічні реалії до простої торгівлі, в поєднанні з заявою, що будь-який рівень дефіциту виправдовує застосування ринку, цін та грошей для розподілу, то це буде означати ігнорування справжньої природи того, що забезпечує соціальну гармонію, стабільність та охорону здоров’я. Чи видається це доцільним – відмовитися від технічної здатності, яка дає можливість, скажімо, підняти матеріальне становище 80% людства до рівня, який на теперішній момент доступний лише 10% людей, просто тому, що «не всі можуть мати 500-кімнатний маєток»? Знову ж таки, абсурдність цього заперечення є абсолютно очевидною, коли приймається системна точка зору відносно того, що насправді має значення для охорони здоров’я та соціальної стійкості.

Крім цього, нижче Ви знайдете список сучасних умов життєзабезпечення, які є доступними для світового населення і які залишаються незастосованими через фактори-перешкоди, що властиві ринковій економіці. Кожному питанню присвячено свій власний підрозділ.

1) Виробництво їжі: сучасні методи виробництва вже створюють більш, ніж достатньо їжі, щоби нагодувати всіх людей на Землі. Крім того, сучасні тенденції, спрямовані на оптимізовані технології та агрокультурні методи, також показують можливості до подальшого збільшення ефективності виробництва та поживних якостей до стану справжнього достатку, з мінімальним застосуванням людської праці та щораз меншими потребами в енергії, воді та землі.

2) Чиста вода: зараз існують такі процеси опріснення і знезаражування, при широкому застосуванні яких жодна людська істота, навіть в ситуації теперішнього рівня забруднення, ніколи би не залишалися без питної води, незалежно від місця її проживання на Землі.

3) Енергія: завдяки геотермальним, вітровим, сонячним та гідро- джерелам в поєднанні з системно-орієнтованими процесами, які можуть вловлювати вихідну енергію та безпосередньо використовувати її повторно, існує абсолютний достаток енергії, який може забезпечити в кілька разів більше за поточне світове населення.

4) Матеріальне виробництво та доступ: спектр матеріального виробництва, від будівель до транспорту та загальновживаних товарів, зазнав об’єднання засобів виробництва, споживчих товарів та людської праці. При відповідному системному об’єднанні кожного виду виробництва, разом з оптимізованими процесами регенерації та всезагальної трансформації від використання прав власності до системи прав доступу, стає очевидним, що всі відомі функції товарів (у формі продукту) можуть на базі потреб використовуватися 100% людства в доступному достатку.