Ефективність дизайну

Якщо ми детально розкладемо повсякденну комплексність нашого сьогоднішнього життя, критично розглянувши, які взаємодії є найбільш критичними для людського виживання, стійкості та процвітання, то ми зможемо побачити три базові елементи: наука, закони природи та ресурси. «Наука» є механізмом для дослідження та оцінювання; «закони природи» є вже набором правил, які ми постійно вивчаємо через науку і до яких ми неодмінно адаптуємося; тоді «ресурси» існують в контексті як сировинних матеріалів Землі, так і здатності людського розуму до розуміння. Щодо розробки дизайну ці три атрибути є, по суті, обов’язковими один для одного.

Крім того, термін «індустріальний дизайн»⁵¹⁹ у цьому есе буде використовуватися для позначення процесу орієнтованої на економіку промисловості в усіх її аспектах, від створення особливого товару до форми повсюдного ладу глобальної економіки. Історія індустріального дизайну у багатьох аспектах є справжньою історію економічного розвитку. Оскільки наше наукове розуміння постійно зростає і породжує логічні висновки щодо того, як найкраще використовувати ресурси й час, глобальний ландшафт, як фізичний, так і культурний, піддається безкінечним змінам.

У цьому контексті основним інтересом індустріального дизайну є, по суті, ефективність і її три види – а) ефективність праці, b) ефективність матеріалів та c) ефективність системи.

a) Ефективність праці має унікальну історію. Від початку ХХ століття відбувався відносно стрімкий перехід від переважного використання людей та тваринних м’язів як джерела робочої сили до використання приводних машин. Цей феномен, який отримав назву «механізація», зміг перевести робочих від тяжкої силової праці до роботи, яка полягала у використанні верстатів. Проте, під кінець ХХ століття, ця модель продовжувала прогресувати і такі машини вже могли не лише переміщувати важкі вантажі та виконувати комплексні фізичні дії. З появою комп’ютеризації та певного рівня штучного інтелекту (AI) вони отримали змогу також приймати рішення. По суті, посилення цієї тенденції сьогодні довело, що ці сучасні машини значною мірою перевершують у продуктивності більшість дій, які історично виконували люди і не схоже, щоб ця тенденція сповільнювалася⁵²⁰. В загальному, рух «Zeitgeist» розглядає цю тенденцію як можливі потужні засоби, за допомогою яких у випадку відповідної адаптації людський вид може і далі максимізувати свою виробничу здатність, щоб задовольнити потреби всіх, створюючи небачений досі рівень людської свободи⁵²¹.

b) Ефективність матеріалів означає те, наскільки добре ми використовуємо сировинні матеріали Землі. Матеріалознавство⁵²² також має свою унікальну історію, де кожен період супроводжувався відкриттям нових зразків та можливостей. Металургія, галузь інженерії матеріалів, яка вивчає фізичну та хімічну поведінку металічних елементів та їхніх сумішей⁵²³ історично була дуже важливою для розробки нових матеріалів. Вона дала існування широкому спектру можливостей через створення сполук та сплавів. Наприклад, термін «бронзовий вік»⁵²⁴, який для Європи був періодом близько 3200-600 років до н.е., характеризувався загальним використанням міді та його сплаву – бронзи, для багатьох цілей.

Проте, напевне, найбільш важливим відкриттям у розумінні матеріалознавства (і можливо, одним з найбільших відкриттів в людській історії) було відкриття набору хімічних елементів, який вміщав всі відомі нам матеріали. Знані як упорядкована «періодична таблиця» 118 елементів, 92 з яких перебувають на Землі у своєму природному вигляді, були визначені у 2013 році⁵²⁵. По суті, ці хімічні елементи є будівельними блоками всього, що ми сприймаємо відчутним у світі, який нас оточує, а кожен відповідний атом має певні властивості, а отже ідіосинкратичне застосування.

Це знання, яке є надзвичайно новим відносно загальної суми людського розуміння⁵²⁶, не лише зробило доступним глибше розуміння того, як працює хімія з тим, щоби створити неймовірно великий спектр матеріалів для надзвичайно ефективного індустріального використання, воно також сприяло значному розумінню самої природи матерії і в перспективі уможливило маніпуляції на атомному рівні.

Нанотехнології⁵²⁷, які перебувають на стадії зародження, є досить конкретними в своїй теоретичній основі збирання і розбирання різноманітних матеріалів, та навіть систем матеріалів (тобто самих товарів), з атомного рівня та навпаки⁵²⁸.

Звісно, беручи до уваги, наскільки вони є глибокими, нанотехнології, в своєму сучасному відносно незрілому стані застосовуються радше в контексті того, що можна назвати «розумними матеріалами»⁵²⁹ або «метаматеріалами»⁵³⁰. Сучасний стан та тенденції матеріалознавства містять в собі величезні можливості щодо теперішнього та майбутнього.

c) Системна ефективність – найбільш критична та важлива з усіх концепцій, адже наскільки б абстрактним нам це не здавалося, все що ми знаємо і є самою системою або взаємодією двох і більше систем. Мабуть, найкращим способом показати ефективність системи є розглянути будь-яку загальнопоширену дію та подумати над тим, як ця дія може або зменшити марнування, або посилити продуктивність на якомусь одному або всіх рівнях, а не лише в межах контексту самого лише прийнятого виняткового акту. Розгляд системи є скоріше неясним для більшості, оскільки ми схильні розглядати більшість функцій та процесів лише в межах рамок їхнього призначення, в категоричній формі.

Наприклад, коли ми розглядаємо сучасний фітнес-центр («спортзал»), де люди займаються на різноманітних машинах в одному приміщенні, ми схильні думати лише в межах призначення цього закладу, тобто як ми можемо краще сприяти інтересам покращення здоров’я тих людей, які використовують ці машини. Ми рідко думаємо про таке: «А що якби уся ця енергія, яка виробляється всіма цими людьми, котрі крутять педалі, щось штовхають та тягають, переводилася б у систему перетворення, в якій би сама будівля могла б повністю або частково живитися тією самою енергією у формі електрики?»⁵³¹.

Цей спосіб мислення – основа світогляду теорії систем. Можливо, для усвідомлення такого мережевого погляду корисним було б зрозуміти синергію самої природи. В біосфері Землі, при виключенні з неї поточного людського втручання, практично не існує такої речі, як марнування. Практично все, що ми бачимо в природі, глибоко інтегроване та збалансоване завдяки очисній природі самої еволюції.

Це є дуже значним спостереженням і в цьому контексті варто згадати термін «біомімікрія»⁵³², оскільки наш розвиток як виду в багатьох аспектах полягає в тому, щоби вчитися з тих природних процесів, які вже існують, навіть, якщо ми опинилися в ситуації, коли значною мірою розходимося з цими процесами в багатьох аспектах. Отже, намагаючись сприяти найбільш оптимізованій інтеграції на яку ми спроможні, в ідеалі, повторне використання усього на багатьох рівнях, так само як це робить природа, повинно бути соціальною метою для того, щоб забезпечити стійкість та ефективність.