- Постдефіцитні тенденції, продуктивність та ефективність -

«Сучасній світовій індустріальній цивілізації перешкоджає співіснування двох універсальних, перекриваючих одна одну, несумісних інтелектуальних систем: накопичені за останні чотири сторіччя знання про властивості та взаємозв’язки матерії та енергії; та наявна грошова культура, яка еволюціонувала з народних звичаїв доісторичного походження»⁵⁰⁴

- Меріон Кінг Хабберт

Оцінка дизайну

Вивчаючи сьогодні поверхню Землі, можна помітити, що на більшості ландшафту домінує мережевий шар громад, індустріальних центрів, транспортних маршрутів, зон відпочинку, сільськогосподарських систем і тому подібне. Незалежно від того, чи було на меті створити всезагальну систему, чи ні, результатом, в будь-який момент, стає утворення топографічного дизайну.

Проте, з іншого боку, враховуючи, що такий результативний «дизайн» на сьогодні є насправді послідовним злиттям більшості бізнесових динамік – які обертають гроші по колу заради персонального або групового егоїстичного інтересу, базуючись навколо таких механізмів прийняття рішень, як прибуток, ефективність витрат та домінуюча логіка, що існує навколо відносин власності – то можна також сказати: те, що проявилося згодом насправді не є «дизайном» взагалі. Радше все походить з механізму, який утворив цей дизайн постфактум⁵⁰⁵, оскільки отриманий структурний результат зовсім не був передбачений в цілому до свого створення.

Тобто, технічний порядок, який ми бачимо в світі сьогодні, є результатом фінансових процесів, що мають мало спільного з усвідомленням структурних результатів вищого порядку. Це скоріше уповноважена система⁵⁰⁶, і поки є деякі виключення, як, наприклад, розміщення автомагістралей, трубопроводів і тому подібного, профінансованими проектувальниками міста, які просто повинні мати широку фізичну точку зору для того, щоб бути функціональними, навіть такі умови часто пов’язані з уже існуючими претензіями щодо власності та перешкодами в інших формах, які мають тенденцію зменшувати ефективність дизайну в цілому.

Це є цікавим спостереженням, оскільки як тільки стає зрозумілим, що наше суспільство функціонує без попередніх великомасштабних концепцій свого власного фізичного дизайну, то Ви починаєте усвідомлювати велетенський рівень непотрібних марнувань та технічної неефективності, пов’язаної з таким недалекоглядним процесом.

Для того, щоби вивчити це питання більш глибоко, варто розглянути два аспекти:

a) Наявні, але не застосовувані рішення;

b) Широка концепція проти спонтанної концепції.

a) Наявні, але не застосовувані рішення:

Цей перший момент має відношення до тієї тенденції, коли багато нових інновацій у вирішенні проблем залишаються незастосованими в межах поточної економічної традиції⁵⁰⁷. Якщо подальші методи або технології покращення життя не знаходять свого місця у системі та рамках значного періоду часу (або не знаходять його взагалі) після загальної оцінки, ми можемо справедливо вважати, що у самому процесі економічного впровадження та розвитку присутня неефективність чи дефект.

Інакше кажучи, ця затримка між перевіреними рішеннями та їхнім застосуванням в реальному світі, є виміром здатності соціально-економічної системи відповідно адаптуватися до удосконалених методів та застосувань. Якщо, через якісь причини, соціальний порядок, що розглядається, не може впровадити такі нові засоби для збереження екологічного балансу, покращення охорони здоров’я, рішення проблем та збільшення процвітання, тоді скоріше за все існує властива йому структурна проблема⁵⁰⁸.

b) Широка концепція проти спонтанної концепції:

По-друге, прямий, усезагальний розгляд системи завжди буде більш ефективним та продуктивнішим, ніж «спонтанне» утворення завдяки сліпим процесам з невідомими кінцевими результатами та цілями⁵⁰⁹.

Отже, базові товари, як наприклад, машина, мають дизайн, який обдумується заздалегідь, до фізичного виробництва. Як тільки приймається рішення погодити відповідний дизайн, тоді відбувається застосування реальних матеріалів та процесів в реальному житті для того, щоби створити справжній фізичний продукт. Це може здаватися очевидним для більшості як логічний процес, але актуальність такої попередньої концепції часто втрачається коли доходить до контексту вищого порядку.

Ми повинні подумати, яким би був результат, якби ми застосували псевдо-демократичний ринковий процес торгів, купівлі та продажу в інтересах короткотермінового прибутку, якщо це взагалі можливо на такому рівні, для створення системи товарів високої цілісності, таких як аероплани, комп’ютери, машини, будинки і тому подібне. Тоді, як ресурси, праця та субкомпонентні системи цих товарів сьогодні перебувають на відкритому ринку, самого дизайну це не стосується.

Дизайн всюди неодмінно зводиться до наукової дисципліни. Словом, між тим, що є сприйнятливим за коштами та тим, що є відчутно необхідним для підтримки певного базового рівня технічної, системної цілісності можна інтуїтивно провести межу. (Будь ласка, зверніть увагу, що поняття дизайну тут не варто плутати із суб’єктивною зацікавленістю у «стилі». Поняття дизайну, про яке йде мова, розглядається як технічне, а не естетичне).

Гіпотетично уявіть собі, що при створенні фізичного дизайну будинку люди «торгуються» щодо кожної дрібної фізичної деталі, ігноруючи наукові принципи. Інакше кажучи, замість того, щоби посилатися на базові закони фізики та природних наук, які визначають основу структурної цілісності будь-якої будівлі, ми б дозволили це вирішувати ринку, з тим, щоби кожен «купував» та «продавав» такі будівлі задля персональної наживи, незалежно від їхнього технічного розуміння. Звісно, така ідея є справді абсурдною в такій абстракції і більшість з тих, хто це читає, можливо, навіть не уявляє таку ірраціональну взаємодію.

Однак, це якраз те, що відбувається в результаті нашої економічної системи у багатьох інших, менш очевидних, аспектах. Наприклад, в «макроекономічних» масштабах, глобальна комерційна мережа, утворена тим, що називають глобалізацією⁵¹⁰ – основа якої полягає в ефективності витрат, що, поміж іншим, використовує дешевшу працю часто у віддалених регіонах⁵¹¹, в той же час марнуючи великі об’єми енергії, пересилаючи ресурси через увесь світ, а потім назад – добре показує цю втрату ефективності⁵¹².

Із погляду заздалегідь продуманого дизайну, враховуючи більш логічні можливості локалізації праці, виробництва та розподілу, майже в усіх випадках глобалізація, у її сучасній формі, є дуже неефективною, порівнюючи з іншими можливостями. Тут не заперечується те, що глобалізація і така інтеграція міжнародних економік в загальному є продуктивним явищем, у межах еволюції економіки. В цьому контексті, вона дійсно досить добре прислужила глобальному індустріальному розвитку. Проте, якщо ми вийдемо за рамки ринкової логіки та перевіримо те, як би ми могли безпосередньо розробити більш технічно ефективний та локалізований набір систем, в глобальних масштабах, то побачимо, що сучасний метод не лише не підходить, а є радше шкідливим.

В «макроекономічних» масштабах прикладом може бути неефективність, пов’язана з якістю базових компонентів товарів, а також практикою ефективності витрат та характерною зацікавленістю в тому, щоби виготовити так зване «найкраще» за «найменшу ціну», в результаті чого просто не виготовляється нічого найкращого взагалі.

Наприклад, запропонований схематичний дизайн, скажімо, портативного комп’ютера, може бути досить ефективним в технічному плані. Однак, якщо фактичні матеріали, що використовуються для виробництва такого кінцевого товару є відносно низькими за якістю, то не важливо наскільки розумним в загальному є базовий дизайн, адже він отримує відносні недоліки та скоріше за все зламається швидше, ніж той самий дизайн, який був би оптимізований завдяки використанню технічно більш «відповідних» матеріалів, аніж тих матеріалів, які були прийняті у використання, зважаючи на уповноважену «ринкову ефективність»⁵¹³.

Іншим прикладом є ринковий феномен технології власності. Тоді, коли ми бачимо велетенську різноманітність в сучасному світі щодо виробництва товарів, детальніший розгляд показує широку та марнотратну чисельність⁵¹⁴, разом з проблемною структурною несумісністю між компонентами виробників однієї і тієї ж категорії товарів.

Тобто конкуруючі корпорації сьогодні мають тенденцію створювати індивідуальні системи (як, наприклад, комп’ютерна система та її необхідні компоненти), що є несумісними з розробками інших виробників тієї ж категорії товару. «Універсальна сумісність»⁵¹⁵ або її відсутність все ще залишається іншим прикладом того, наскільки побічний продукт ринкової «уповноваженої» гри, неефективність системи вищого порядку та марнотратство є велетенським. Ця модель є також загальнопоширеною для генеративного розвитку вже наявних комерційних продуктових систем (також відомих як «моделі»), при якому покращення, що здійснюються для певної машини, неодмінно роблять застарілими її попередні компоненти через зацікавленість у забезпеченні подальших покупок зі сторони споживача⁵¹⁶.

Дуже важливо, що немає такої речі, як єдиний продукт у замкнутій системі Землі відносно планетарних ресурсів і їх використання, так само, як немає якогось дизайну продукту або виробничих методів, що існували би у вакуумі. Кожен товар та процес його виробництва є просто продовженням індустрії в цілому. Отже, матеріали, які застосовуються разом із дизайном, знаходять свій справжній контекст лише відповідно до всієї індустрії та управління ресурсами на всіх рівнях. Таке розуміння спонукає до постійної потреби розглядати промисловість (а отже, і саму економіку) як єдиний системний процес задля забезпечення максимальної технічної ефективності.

Зважаючи на це, разом із першим пунктом, який стосувався питання, чому певні реалії не запроваджуються у практиці, навіть, якщо вони є очевидно здійсненними в конкретний момент часу, в цьому есе буде вивчатися соціально доречні технологічні тенденції та можливості дизайну, які, при відповідному застосуванні, могли би радикально трансформувати світ у «постдефіцитний» стан високого достатку, що усунув би більшість світових проблем, які ми вважаємо сьогодні загальнопоширеними.

Крім того, висновком руху «Zeitgeist» є те, що сучасна модель не лише не дозволяє (або надто повільно впроваджує) новий прогрес в ефективності через саму природу бізнесу та його тенденції підтримувати неефективність задля прибутку устояних установ⁵¹⁷, сама ізольована та відокремлена природа ринкової діяльності за своєю суттю ігнорує розгляди вищого рівня для визначення джерел проблем та їх вирішення, або для прискорення удосконалень⁵¹⁸.