Системні обмеження

Коли говоримо про культурну філософію, людське населення повинне, своєю чергою, мати чітке розуміння власних обмежень та виводити свої очікування та цінності з такої фізичної реальності. Обмеження, встановлені нашим середовищем, існують незалежно від людських цінностей, інтересів, бажань або навіть потреб в абстракції. Якщо ми би забрали людство з планети та розглядали природні екологічні процеси Землі за допомогою причинно-наслідкового, наукового розуміння, яке ми маємо сьогодні, то ми б побачили синергетичну та симбіотичну систему, що керується універсальною динамікою природи.

Отже, незалежно від того, що ми думаємо про самих себе, свої наміри або нашу «свободу»⁵⁰¹, ми перебуваємо в системі фізичних законів, з якими ми пов’язані незважаючи на наші вірування чи культурні норми, котрі сприймаються нами як належне, або які ми в багатьох наших культурах помилково вважаємо «невідворотними» або «незмінними». Якщо ми вирішимо для себе вивчити та впорядкуватися з природною логікою, то досягнемо стійкості, а отже – і стабільності. Якщо ж ми виберемо «проігнорувати» або «боротися» з цими вже наявними правилами, то ми невідворотно зменшимо нашу стійкість та отримаємо проблеми, як це відбувалося на початку ХХІ століття.

Ця усвідомленість природних обмежень, до розуміння яких ми прийшли сьогодні через науковий метод, виражає, мабуть, найбільш глибокі зміни людської «прихильності» в історії. На сьогодні розуміємо, що ми або впорядкуємося з природним світом, або будемо страждати. На жаль, такий стійкий зв’язок у посиланнях все ще перебуває у суперечності з багатьма загальнопоширеними філософіями сьогодні, як, наприклад, з устояними релігійними та політичними поглядами. Примітно також, що загальнопоширеним запереченням є навішування ярликів на це стійке в своїй основі усвідомлення як на «тоталітарне» або «чорно-біле», що є радше жорстким та довільним накладанням, взятим із людського життя, аніж дійсно незаперечним науково обґрунтованим станом справ.

У такому розгляді законів природи, цікавим є майже парадоксальний кульмінаційний момент, який полягає в тому, що в межах цієї раціональної «коробки» системних обмежень, які ми визначаємо за «керівні закони природи», наш спектр можливостей у рамках цих же кордонів, завдяки науковому методу, показує постійно зростаючу технічну ефективність та неймовірний потенціал для створення достатку, щоби глобально задовольнити людські потреби.

До того ж, оскільки людство є єдиним видом на планеті Земля, який має розумову здатність по справжньому сильним чином змінювати та впливати на її екосистему, ця необхідність упорядкування стає вкрай важливою для стійкості виду, охорони здоров’я та прогресу у справжньому вирішенні проблем. Якщо світова культура, враховуючи експоненціальне зростання наших можливостей впливати на екологічний та соціальний баланс за допомогою технологій, буде неправильно розуміти свою силу та вплив, це стане надзвичайно небезпечним. У багатьох аспектах людство стикається з освітніми перегонами проти часу, що стосуються його поточної незрілості у користуванні неймовірною, новознайденою здатністю, яку воно усвідомило через науку і технології⁵⁰².

Крім того, важливо пам’ятати, що коли мова заходить про історію самої економічної думки, набір посилань більше стосується припущень щодо людської поведінки, ніж розумного керування ресурсами та загального розуміння фізичної науки та законів природи⁵⁰³. Тоді, як наші найбільш природжені поведінкові рефлекси та генетичні схильності, звісно, мають відношення до результатів соціально-економічної системи та є значною мірою частиною рівняння, припущення щодо людської поведінки раціонально не можуть вважатися структурною початковою точкою економічної системи. Так само люди є наслідком умов екологічної системи, а не навпаки.

Отже, якщо метою соціальної системи є створення постійно зростаючого стандарту життя, і в той же час також підтримка екологічного та соціального балансу, щоби бути впевненим, що ми не зменшимо такий рівень якості в майбутньому через можливі результативні наслідки невідповідальних рішень – як, наприклад, вичерпування ресурсів, забруднення, хвороби, негативні стреси, дисбаланс «здоров’я» та інші проблеми – тоді вкрай важливим стає базувати нашу методологію на найбільш доречному наборі технічних параметрів настільки, наскільки це є для нас можливим. Вони повинні орієнтуватися на поточний стан наукової обізнаності як на рівні екології, так і на рівні людини.