Поява традицій

Конфлікт сприйняття між нашими культурними традиціями та чимраз більшою базою нових знань лежить в основі того, що робить «дух часу» таким, яким ми його зараз знаємо. Довготерміновий огляд історії засвідчує повільний відхід від забобонних культурних традицій та припущень реальності, оскільки на них впливає наш заново переосмислений орієнтир і новий науковий причинно-наслідковий зв’язок. Це те, чим РДЧ є в своєму широкому філософському контексті – рухом самого культурного духу часу до нового неголослівного й більш оптимального усвідомлення та застосування. Відтак, у той час, коли суспільство стає свідком широких і швидких змін у різних галузях пізнання і практики (наприклад, технології створення різних матеріалів), наша соціальна система все ще залишається далеко позаду. Політична переконаність, ринкова економіка, робота задля прибутку, увіковічена нерівність, національні держави, юридичні угоди та багато інших елементів сучасного соціального устрою продовжують бути нормою сучасної культури, хоча складно знайти приклади їхньої довготривалої стійкості, які можна було б використати як доказ їхньої вартості й емпіричної сталості. Відтак, у цьому контексті РДЧ шукає більш широкі рішення — зокрема, йдеться про зміну соціальної системи. Знову ж таки, сьогодні існує багато технічних можливостей для вирішення проблем як персонального, так і соціального прогресу, які залишаються непоміченими або неправильно зрозумілими²⁵.

Закінчення війн, подолання бідності, створення небаченого в історії матеріального достатку для задоволення людських потреб, запобігання більшості відомих злочинів, посилення справжньої персональної свободи завдяки усуненню безглуздої й монотонної роботи та ліквідація більшості загроз навколишньому середовищу. Ми маємо надто мало з перерахованих можливостей, якщо взяти до уваги нашу технічну реальність.

Поза тим, більшість цих можливостей не просто не визнані, вони ще й буквально заблоковані сучасним соціальним порядком, оскільки впровадження такого рівня достатку й ефективності вирішення проблем повністю суперечить фундаментальним механізмам роботи нашої сучасної соціальної системи²⁶.

Тому, поки соціально-економічні традиції та, як наслідок, соціальні цінності не будуть переглянуті й удосконалені відповідно до нинішніх умов, поки більшість населення не розумітиме базового, основного ходу думок, який технічно необхідний для підтримання стійкості й соціального здоров’я людства і який зумовлений об’єктивністю наукових досліджень та перевірки їх результатів, поки не подоланий тягар попередніх фальшивих припущень, забобонів, деструктивної відданості та інших соціально дестабілізуючих культурних перешкод, що породжують конфлікти, всі можливості щодо поліпшення життя і вирішення наболілих проблем залишатимуться в більшості випадків незадіяними.

Справжня революція – це революція цінностей. Людське суспільство з усіма притаманними йому цінностями й функціями з’явилося багато століть тому. Якщо ми прагнемо розвиватися, якщо хочемо назавжди вирішити проблеми, що прискорюють занепад нашої цивілізації, нам потрібно змінити те, як ми думаємо про самих себе, а відтак – і про світ, в якому ми живемо. Центральна задача руху «Zeitgeist» – виявлення такої зміни цінностей, об’єднання людського роду навколо базової точки зору, що всі ми поділяємо цю маленьку планету, що всі ми взаємопов’язані одними й тими ж законами природного порядку, які пізнаються методом науки.

Це загальне фундаментальне розуміння простягається набагато далі, ніж багато хто міг усвідомити в минулому. Симбіоз людського виду і синергетичне взаємовідношення нашого місця у фізичному світі підтверджує те, що ми в жодному випадку не є окремими сутностями. Нове соціальне пробудження повинно проявити робочу соціальну модель, яка випливає з цієї логіки, – якщо ми хочемо вижити і процвітати в довгостроковій перспективі. Ми можемо все виправити, або ми можемо страждати. Це залежить від нас.