Конкуренція, експлуатація та класова війна

Спираючись на попередні дані можна сказати, що експлуатація, притаманна конкурентному типу мислення, проникла в саму суть того, що означає «успіх» загалом. Ми зустрічаємо всі ці риторичні слова про «отримання переваг» у багатьох аспектах нашого життя. Акт маніпуляції та експлуатації задля конкурентних вигод став основною силою в сучасній культурі, яка поширюється далеко за межі контексту ринкової системи.

Позиція з якої всі інші та сам світ розглядається як засіб для досягнення своїх інтересів або інтересів якоїсь окремої групи для того, щоб «завоювати» та утримуватись попереду, на сьогодні є рушійною психологічною деформацією, яку можна спостерігати в романтичних стосунках, дружбі, сімейних структурах, націоналізмі та навіть у тому, як ми ставимося до середовища, в якому існуємо: ми намагаємося експлуатувати та занедбувати фізичні ресурси навколишнього середовища задля короткотермінової персональної вигоди та переваги. Всі елементи нашого життя неодмінно розглядаються з погляду «що особисто я можу з цього отримати?».

Дослідження, проведене на факультеті психології Каліфорнійського університету, Берклі, у 2011 році показало, що: «…вищі класи людей ведуть себе більш неетично, ніж нижчі класи… вищі класи більш схильні порушувати закон під час водіння транспортних засобів порівняно з нижчими класами. У наступних лабораторних дослідженнях вищі класи частіше демонстрували неетичні тенденції в прийнятті рішень, відбирали цінне майно в інших, брехали на переговорах, обманювали для того, щоб підвищити свої шанси виграти приз, схвалювали неетичну поведінку на роботі порівняно з людьми із нижчих класів. Проміжні та регулятивні дані демонструють, що неетичні схильності людей з вищих класів частково пояснюються їхнім прихильним ставленням до жадібності»³⁴⁶.

Дослідження природи цього явища є дуже цікавими, оскільки вони показують, що поширений аргумент про природу людини у своєму крайньому контексті, нібито людина є неминуче «конкуруючою та експлуатуючою», що часто використовується для захисту сучасної соціальної системи, є помилковим. Класові зв’язки не є генетичними зв’язками, навіть якщо деякі нюанси індивідуальних схильностей можуть бути суперечливими. Це дослідження відображає повсюдний культурний феномен, оскільки самоочевидним є те, що загальна позиція нехтування зовнішніми негативними наслідками, або так звана «неетична поведінка», яка демонструється вищим класом, результатом випливає з виду цінностей, необхідних для досягнення позиції, яка фактично і робить їх «вищим класом»³⁴⁷.

У загальній поетичній риториці інтуїтивне чуття, яке з’явилася внаслідок спостережень, що ті, хто досягає «успіху» в плані бізнесу, часто є «бездушними» та «безжальними», вважалося правдивим впродовж багатьох століть. Тому виявлялась загальна втрата емпатії тими, хто досяг такого «успіху»; й інтуїтивно стає очевидним, чому так відбувається, враховуючи такий розлад системи цінностей, як конкурентна зневага, властива психології ринкової системи. Загалом, що більше турботливим та емпатійним ви є, то менше ймовірності, що ви будете успішним у фінансовому плані; це не відрізняється від звичайного спорту, де ви не маєте намірів допомагати суперникові досягти його мети, тому що для вас це означало б більшу можливість програти.

Загалом, як виявляється, нижчі класи більш соціально гуманні в багатьох аспектах. Наприклад, було виявлено, що бідні віддають більший відсоток свого доходу (4,3%) на доброчинність порівняно з багатими (2,1%). Дослідження 2010 року показало, що «…нижчі класи людей виявилися більш великодушними… добродійними… довірливими… та готовими допомогти… порівняно з відповідними їм особами з вищих класів. Проміжні та регулятивні дані продемонстрували, що нижчі класи людей діяли більш просоціальним чином через більшу прихильність до егалітарних цінностей та співчуття. Зараз вивчаються наслідки для соціальних класів, просоціальна поведінка економічна нерівність»^{348 349}.

Дослідження, проведене газетою «The Chronicle of Philanthropy» з використанням податкових даних зі Служби Внутрішніх Доходів США (англ. Internal Revenue Service, IRS), показало, що сім’ї, які заробляють від $50 000 до $75 000 на рік, віддають в середньому 7,6% свого дискреційного доходу на благодійність. Для порівняння, люди, які заробляють $100 000 і більше, витрачають на це лише 4,2%. А в найбагатших районах, де люди переважно на рік заробляють від $200 000 і більше, середній відсоток благодійності склав 2,8%^{350 351}.