- Розлад системи цінностей -

«Я вірю в те, що жадібність і конкуренція не є результатом незмінного людського темпераменту. Я дійшов висновку, що жадібність і страх дефіциту насправді постійно виникають і підсилюються як прямий наслідок характерної особливості грошей, які ми використовуємо… Прямим наслідком є те, що ми повинні боротись один з одним для того, щоб вижити»³²⁶

- Бернард Ліетер

Розумові гени

Беручи до уваги відносно повільний темп зміни людини в плані біологічної еволюції, широкі соціальні зміни, які відбувалися протягом останніх 4000 років відомої нам історії, відбувалися завдяки еволюції знань - отже «культурної еволюції». Якщо ми збираємось дослідити механізм культурної еволюції, нам варто розглянути таке поняття як «мем»³²⁷. Тоді як його визначення звучить як «ідея, поведінка, манера або звичай, який поширюється від людини до людини в межах культури», меми розглядаються як соціологічні або культурні аналоги генів³²⁸, які є «функціональними (біологічними) елементами, що контролюють передачу та вираження однієї й більше характерних особливостей».

Тоді як гени в основному передають біологічну інформацію від людини до людини через спадковість, меми передають культурну інформацію – ідеї – від людини до людини через людські комунікації в усіх можливих формах³²⁹. Якщо ми, наприклад, з часом визнаємо силу технологічного прогресу й те, наскільки сильно він змінює наш стиль життя та цінності, і будемо продовжувати в тому ж дусі, то ми зможемо спостерігати цей повсюдний, новий феномен, який проявляється як еволюція ідей та інформації, що повторюючись та мутуючи, змінює нашу культуру, наче час прискорює рух.

Враховуючи це, ми можемо, безсумнівно, розглядати психічний стан людини та її схильності до дій як певний вид програми. Так само, як гени кодують набір інструкцій, які спільно з іншими генами та навколишнім середовищем створюють послідовні результати, обробка мемів інтелектуальними потужностями людини, відповідно, схожим чином створює моделі поведінки. Як «свобода волі» є, безумовно, предметом складних дискусій, які стосуються того, що насправді спричиняє і виявляє людські рішення, принципово очевидним є й те, що ідеї людей обмежені тими вхідними даними (освітою), які ці люди засвоїли. Якщо людині дати обмаль знань про світ, то рішення, які вона приймає, будуть настільки ж обмеженими³³⁰.

Точно так само, як гени можуть видозмінюватися шкідливим для свого носія способом (це відбувається, наприклад, при захворюванні на рак³³¹), так і меми можуть діяти стосовно ідеологічних та соціологічних передач, де створюється психологічна структура, що спричиняє шкоду носію (або суспільству). Саме тут вводиться термін «розлад». Розлад визначається як «збій або ненормальність функції»³³². Тому, коли йдеться про соціальний процес, розлад може означати інституціалізовану ідеологічну структуру, яка не є узгодженою з керуючою системою вищого рівня. Іншими словами, така структура є неправильною відносно до того контексту, в якому вона намагається існувати, що часто створює дисбаланс та шкідливу дестабілізацію.

Звісно, історія від початку сповнена дестабілізуючих, перехідних ідей, а така постійна інтелектуальна еволюція є, очевидно, природною та необхідною для людського стану, оскільки не існує такого поняття як «абсолютне» розуміння. Проте, тут варто зазначити, що коли ідеї втримуються впродовж достатньо довгого періоду, вони часто створюють емоційні зв’язки на персональному рівні («ідентифікація») та інституційні установи на культурному рівні, які мають тенденцію увічнювати певний тип кругового підкріплення, створюючи, звичайно, спротив змінам та адаптації.

Визнання нашої інтелектуальної еволюції як безкінечного процесу та відкритість до нової інформації, що допоможе нам краще узгодитися зі стійкими практиками, є, очевидно, тією основною етикою, яка нам необхідна як на персональному, так і на соціальному рівні, якщо ми хочемо продовжувати адаптацію до кращого в контексті культурної еволюції. На жаль, у сучасному світі існують потужні сили, які працюють проти цього. Структури, як ідеологічні, так і ті, що закодовані в поточній соціальній інфраструктурі³³³, активно працюють проти цієї критичної потреби в культурній адаптації. Аналогією може бути кисневе голодування наших біологічних клітин внаслідок зниження концентрації кисню в навколишньому середовищі – тільки в цьому випадку ми обмежуємо здатність навчатися та адаптуватися, для якої «киснем» є знання, за допомогою яких ми, як вид, можемо вирішувати проблеми та продовжувати прогрес.

Як буде описано пізніше, цей розлад властивий ринковій капіталістичній традиції. Потужну проблематичну силу створюють не лише фактичні рішення, які приймаються всупереч інтересам адаптації, що свідомо чи ні увічнюють шкідливі ефекти на багатьох рівнях, але й система цінностей - використання «ідентичності» та нормалізованого чуття звичаю. Все це посилюється навіть більше, коли мета, якій вони служать (або якій, можливо, намагаються служити) за своєю суттю безпосередньо пов’язана з нашим виживанням та існуванням. Для нас немає нічого особистішого ніж те, як ми себе ідентифікуємо, а економічна система, яку ми всі разом утворюємо, постійно визначається рисами нашої ментальності та світогляду. Якщо з цією системою щось не так, то це означає, що щось не так і з нами, враховуючи, що ми є тими, хто її створює.