Дефіцит проти достатку

«Попит і пропозиція» є загальноприйнятим ринковим співвідношенням, яке частково відображає як вартість ресурсу або товару співвідноситься з тим, наскільки він доступний і в якій кількості. Наприклад, діаманти з кількісного погляду розглядаються як рідкісні, а отже мають вищу вартість ніж вода, яку загалом можна знайти в достатку на планеті. Так само деякі людські вироби, якщо вони створені в невеликій кількості, також є об’єктом такої динаміки, навіть якщо сприйняття рідкісності суб’єктивне. Так, наприклад, знаменитий художник за продаж єдиного живописного полотна може отримати набагато більше, ніж його фактична ресурсна вартість³²⁰.

З погляду ринкової ефективності, загальний дефіцит є загалом хорошим явищем. Тоді як надмірний дефіцит є насправді дестабілізуючим як для промисловості, так і для економіки загалом («недостача»); найоптимальнішим станом, в межах якого може існувати ринкова система, є відповідний вид збалансованого дефіцитного тиску, що означає гарантію попиту на виробництво та продаж. Знову ж таки, життєві потреби людей не беруться до уваги у цьому рівнянні.

Задоволення людських потреб у вигляді їжі, житла, низькостресового середовища для психічного здоров’я та іншого є зовсім «зовнішнім» тут, і не має прямого зв’язку з ринковою ефективністю. Задоволення людських потреб в прямому сенсі, знову таки, є неефективним, виходячи з ринкової логіки, оскільки воно усуває тиск дефіциту, що живить циклічне споживання. Іншими словами, для того, щоб підживлювати цей тиск попиту, існує потреба в дисбалансі, і цей дисбаланс може проявлятися в багатьох формах. Борг, наприклад, є формою нав’язаного дефіциту, що ставить людину в становище, в якому вона часто змушена погоджуватись на роботу, яка за своєю природою є більш «експлуататорською», – це означає, що винагорода цієї людини (зазвичай у вигляді зарплати) значною мірою є непропорційною до того, що необхідно, щоб підтримувати здоровий спосіб життя в її умовах. У зв’язку з цим боргова система сприяє певним формам ринкової ефективності, тому що вона є вигідною для роботодавців, оскільки збільшення рівня приватних боргів цілком природно надає можливість знижувати рівень зарплат (ефективність витрат).

Що більше боргу мають люди, то ймовірніше, що вони будуть погоджуватись на роботу з низьким рівнем зарплати, а отже, це буде створювати більше прибутку для власників бізнесу. Фактично та сама логіка може застосовуватись до використання неконтрольованої законом праці на «потогінному виробництві» в країнах третього світу, яку часто «експлуатують» західні компанії. Надмірна кількість робочих годин у поєднанні із сумнозвісними низькими зарплатами є загальнопоширеним явищем – при цьому ці люди буквально не мають іншого вибору, щоб вижити в своєму регіоні, часто через борги, що є наслідком суворих заходів³²¹.

Насправді регулювання випуску грошей повністю ґрунтується на загальному дефіциті, оскільки, як вже зазначалося раніше, всі гроші сьогодні створюються з боргів, і такі боргові гроші продаються на ринку як товар через «позики», з додаванням кредитного відсотка, який створює прибуток для банків. При цьому сама надбавка «кредитного відсотка», яка створює банківський прибуток, не надходить в обіг разом з грошовою масою. Наприклад, якщо якась особа бере позику 100 доларів і повинна заплатити 5% кредитної ставки, це означає, що ця особа повинна повернути назад 105 доларів. Але в економіці, де гроші створюються через позики, що є реальністю, в грошовий обіг надходить лише «сума основного боргу» ($100), а «борговий відсоток» ($5) в грошовий обіг не надходить.

Тому розмір створеного боргу завжди буде більшим за кількість грошей, що існують в обороті і які є необхідними для виплати цього боргу. Крім того, оскільки бідні верстви населення загалом беруть більше позик, щоб заплатити за будинок, машину і таке інше, в порівнянні з багатими, які мають позитивне фінансове сальдо, то весь борговий тиск має тенденцію до падіння на нижчі класи, що створює нездоланні проблеми з боргами, а отже залишає дуже мало вибору. В цій моделі банкрутство, наприклад, не є наслідком якогось поганого ведення бізнесу – воно є невідворотним наслідком – це як грати в гру «хто перший сяде на стілець»³²².

Отже, повертаючись до головного питання, можна сказати, що реалії дефіциту в сучасній економічній системі є джерелом високої ефективності в ринковому сенсі, тому що, якщо потреби людей будуть задовольнятися, або якщо люди зможуть задовольняти свої потреби без зовнішнього тиску нездоланного боргу, який продовжує підтримувати відсутність рівноваги – циклічне споживання, прибуток та приріст від цього постраждають. Наскільки підступним би це не здавалося для нашої інтуїції і всього людства, але реальністю є те, що такі позбавлення людей є насправді позитивною передумовою для роботи ринку.

Немає потреби говорити, що з погляду технічної ефективності, розглядаючи людські створіння як біохімічні машини з універсальними основними потребами в харчуванні, стабільності та іншими психологічно-соціологічними вимогами, які за відсутності їх задоволення можуть призвести як до фізичних, так і до психічних хвороб, ми повинні визнати, що людський та соціальний добробут розходяться з такою «логікою ринку»³²³.

Як останній аргумент в цьому питанні можна сказати, що ринок постійно потребує проблем для обслуговування. Фактично, можна стверджувати, що технічна неефективність є двигуном ринкової ефективності. Ринок не шукає вирішення проблем, оскільки це позбавляє його прибутків, а отже означає втрату грошового доходу та руху. Наслідком цього є, зокрема, посилення спотворених стимулів до увічнення або навіть створення проблем загалом. Ще століття назад ідея продажу питної води в пляшках здалася б дивною, враховуючи, що загалом незабрудненої води було достатньо. В наші дні постачання питної води є індустрією, яка щорічно отримує багато мільйонів доларів прибутку, головним чином через проблему забруднення води внаслідок невідповідальної практики виробництва³²⁴. Прибуток та робочі місця нині пов’язані з реаліями технічної неефективності, які стосуються забруднення та знищення ресурсів, і які своєю чергою, знову ж таки, підвищують економічну ефективність ринку, потрібну для підтримки циклічного споживання.