Праця задля прибутку

В основі ринкової системи лежить продаж людської праці як товару. В багатьох аспектах здатність ринку забезпечувати зайнятість населення стала мірилом його цілісності. Проте, розвиток «механізації», або автоматизації людської праці, з плином часу все більше посилює свій вплив³¹⁴. Історично застосування машинних технологій в роботі розглядалось як питання не лише соціального, а й «економічного» прогресу в ринковому розумінні, в основному завдяки підвищенню продуктивності.

Основним припущенням є те, що механізація (або, в ширшому сенсі, технологічні інновації) сприяє розвиткові промисловості і, отже, неминучий перерозподіл витісненої машинами праці в нові сектори, які постійно розвиваються. Це є поширеним аргументом³¹⁵. З історичного погляду можна сказати, що є деяку правда в тому, що зменшення застосування людської робочої сили в одному секторі, як у випадку з автоматизацією в сільському господарстві на Заході, сприяла до якоїсь міри розвиткові інших секторів зайнятості, як, наприклад, сектора нинішньої сфери послуг. Однак припущення, що технологічні інновації будуть створювати нові форми зайнятості, пов’язані з тими, які будуть ними заміщені, створюючи таким чином рівновагу, насправді дуже складно захищати, якщо брати до уваги темпи зміни інновацій у поєднанні з ціною збереження інтересів бізнесу³¹⁶.

Що стосується останнього, то «роль» механізації з погляду ринкової ефективності полягає майже виключно в сприянні «ефективності витрат». Робототехніка в наші дні набагато перевищує фізичні можливості середньостатистичної людини, а її стрімко прогресуючі розрахункові процеси продовжують і далі значною мірою перевищувати людське мислення. Результатом цього стала можливість індустрії залучати машини, які безумовно мають вищу виробничу продуктивність порівняно з людською працею, що поєднується з надзвичайно помітним фінансовим стимулом в плані зменшення відповідальності для власників бізнесу у багатьох аспектах. Тоді як машини можуть потребувати обслуговування, їм не потрібне медичне страхування, страхування з безробіття, відпустки, захист профспілок та багато інших атрибутів, які сьогодні є поширеними стосовно зайнятості людей. Тому, в межах вузької логіки, яка властива гонитві за прибутком, для бізнесу природним є постійне прагнення до автоматизації, враховуючи довготермінові вигоди від цього, а отже й ринкову ефективність.

Що стосується припущення, що зрештою завжди буде встановлюватись рівновага між новими робочими професіями та витісненою через технологічні інновації робочою силою, то тут проблема полягає в тому, що темпи технологічного розвитку набагато перевищують темпи створення нових робочих місць³¹⁷. Ця проблема є унікальною, оскільки вона також припускає, що людське суспільство буде завжди відчувати нестачу нових професій для зайнятості. Саме тут потрібно звернути увагу на питання культурних цінностей. Враховуючи, що наші сьогоднішні соціологічні умови вимагають зайнятості людей, що є основою ринкової стабільності, ринкова ефективність, етика «роботи» та пов’язані з нею асоціації увічнили примус, тоді як актуальна функція професії – її справжня корисність – стає все менш важливою порівняно із самим актом праці³¹⁸.

Так само як ринкова ефективність загалом не бере до уваги, що насправді купують і продають, доки все це підтримує циклічне споживання на прийнятному рівні, роль, яку має сьогодні праця у виробництві, є однаковою мірою довільною з погляду ринку. Теоретично ми могли би уявити світ, де людям платять за роботу на, як їх можна назвати, «безглуздих» посадах, коли йдеться про корисність, створюючи таким чином високий рівень ВВП без фактично справжнього соціального вкладу. Насправді, навіть сьогодні ми можемо відійти назад і запитати себе, якою дійсно є роль багатьох інститутів, і, можливо, ми дійдемо висновку, що вони служать лише для підтримки обігу грошей, а не для того, щоб створити або насправді внести щось відчутне на користь суспільства.

Це складні філософські питання, оскільки вони кидають виклик панівним традиційним моральним уявленням і самій природі того, що насправді означає «прогрес» в багатьох аспектах. Для прикладу варто розглянути наступну розумову вправу. Уявіть, якщо б ми повернули нашу соціальну систему назад у XVI століття, де про багато сучасних (властивих XXI століттю) технологічних реалій навіть і не чули. Населення тієї епохи, цілком природно, мало очікування стосовно того, що є технічно можливим, і ці очікування були набагато нижчими, ніж те, що загалом сприймається як можливе сьогодні.

Якщо це суспільство змогло дуже швидко знайти застосування велетенському технологічному потенціалу сучасної епохи, немає ніяких сумнівів, що практично все, що пов’язано з основами виживання населення може бути автоматизовано. Але тут постає питання, що вони тепер робитимуть зі своєю новоявленою свободою? Що стане в центрі їхньої життєвої культури якщо усунути основну необхідність обтяжливої роботи задля фундаментального виживання? Чи будуть вони винаходити нові види роботи просто тому, що мають змогу це робити? Чи піднімуться вони на вищий рівень, зберігаючи та втілюючи цю нову свободу, змінюючи саму соціальну систему та видаляючи з неї обов’язкову в минулому вимогу «роботи заради доходу»? Ці питання сягають суті того, що насправді являє собою прогрес і персональні чи соціальні цілі та успіх.

І все-таки домінуючою культурною цінністю на сьогодні є те, що «заробляння на життя» та застосування механізації, в сенсі ринкової ефективності, є насправді палицею на два кінці. Тоді як для механізації характерною є ефективність витрат, а отже і загальне підвищення прибутку власників бізнесу завдяки скороченню їхніх витрат, витіснення людської робочої сили, відоме сьогодні як «технологічне безробіття», насправді працює проти ринкової ефективності в тому сенсі, що ці безробітні працівники тепер не зможуть робити свій вклад в необхідне циклічне споживання, яке живить економіку, оскільки вони втрачають свою купівельну спроможність як «споживачі».

Це протиріччя в межах капіталістичної моделі є унікальним. З погляду ринкової ефективності, механізація створює як позитивні, так і негативні наслідки в цьому плані, і коли ми розуміємо, що рівень технологічного розвитку, по всій ймовірності, буде витісняти людей набагато швидше, ніж будуть створюватися нові сектори зайнятості, механізація як перешкоджаючий фактор капіталізму стає все очевиднішою. Загалом вона знижує ринкову ефективність за таких обставин.

Проте, з іншого боку, з погляду технічної ефективності ми вкотре бачимо значні покращення та неосяжні можливості на багатьох рівнях. Виробничі потужності, які уможливлюються її застосуванням, ясно показують значне зростання ефективності стосовно не лише ефекту промислового виробництва, але й загального підвищення ефективності самих товарів через розширення точності та працездатності, властивих такому виробництву. Також застосування нового рівня виробничої ефективності є тим, що допомагає досягти такого рівня задоволення потреб населення планети, який раніше ніколи не був можливим. Легко побачити, що без втручання ринкової логіки в ці нові технічні потужності, що невідворотно перешкоджає розкриттю їх потенціалу, це може означати можливість створення «достатку» найнеобхідніших товарів життєзабезпечення для населення цілого світу³¹⁹.