-Ринкова ефективність проти технічної ефективності-

«Синергетичний аспект виробництва, який полягає в тому, щоб робити більше роботи, витрачаючи менше часу та енергії на одиницю продуктивності… ніколи формально не брався до уваги у прирості капіталу в аграрних суспільствах. Синергетична ефективність виробничих процесів, інтегрованих в масштабах світу, набагато більша, ніж обмежений синергетичний ефект окремих систем, які функціонують в межах держави. Отже тільки повна всесвітня десуверенізація може дозволити реалізацію високого стандарту життєзабезпечення для всього людства»²⁷⁶

Р. Бакмінстер Фуллер

Загальний огляд

Хоча розвиток науки відбувався паралельно з традиційним економічним розвитком впродовж останніх 400 років, а то й більше, він до сих пір значною мірою ігнорувався та розглядався як «зовнішній фактор» в економічній теорії. Наслідком цього стало «відокремлення» соціально-економічної структури від структури життєзабезпечення, до якої ми всі прив’язані і від якої ми всі залежимо. В більшості випадків сьогодні, за винятком деяких технічних припущень щодо того, як могла би працювати система, яка не ґрунтується на ринковій динаміці та «ціновому механізмі»²⁷⁷, найбільш поширеним аргументом, що використовується на захист ринкового капіталізму є те, що він є системою «свободи» та «волі».

Міра істинності цього твердження дуже сильно залежить від того, ким воно інтерпретується, хоча таке узагальнене визначення часто є повсюдним у риториці захисників цієї моделі²⁷⁸. Як виявляється, такі погляди є насправді реакціями на спроби впровадження альтернативних соціальних систем у минулому, які створювали проблеми з владою на зразок «тоталітаризму»²⁷⁹. Отже, з того часу, основуючись на цих побоюваннях, будь-яка модель, зароджена поза межами капіталізму, часто імпульсивно сприймалася як така, що пов’язана з передбачуваною історичною схильністю до тиранії, а відтак від неї відмовлялися.

Як би там не було, цей основний жест «свободи», незалежно від контексту його суб’єктивного використання, створив невроз або плутанину стосовно того, що для такого виду, як наш, означає виживання та процвітання в середовищі існування – середовищі, яке очевидно керується законами природи. Що ми виявляємо – це те, що на рівні наших стосунків з довкіллям ми просто не є вільними, тож вважати свободу основним ціннісним орієнтиром, який своєю чергою застосовується до того, як ми повинні обслуговувати нашу глобальну економіку, стає все більше й більше небезпечним для людської сталості на цій планеті²⁸⁰.

Крім складності соціальних стосунків, люди, незалежно від їхніх традиційних соціальних звичаїв, безпосередньо прив’язані до природних, діючих законів Землі, і відхилення від узгодженості з ними є неминучою перешкодою для нашої сталості, процвітання та охорони здоров’я. Треба пам’ятати, що основні припущення сучасної соціально-економічної системи впродовж довгого часу розвивалися переважно без наукової обізнаності як про наше навколишнє середовище, так і про нас самих²⁸¹. Багато негативних наслідків, спільних для сучасних суспільств, просто не виявлялися в минулому, а тепер саме ця невідповідність систем і продовжує дестабілізувати наш світ в багатьох аспектах.

Тут буде обговорюватися те, як цілісність будь-якої моделі насправді найкраще вимірюється тим, наскільки добре вона узгоджується з відомими, панівними законами природи. Це поняття законів природи не подається тут як щось езотеричне чи метафізичне, а як фундаментально доступне для огляду. Тоді як правдою є те, що наше розуміння законів природи постійно удосконалюється та змінюється з плином часу, певні причинно-наслідкові реалії залишилися і продовжують залишатися як остаточно правдиві. Незаперечним є те, що людський організм має специфічні потреби для виживання, як, наприклад, потреба в їжі, воді та повітрі. Незаперечним є те, що стосується фундаментальних екологічних процесів, які забезпечують екологічну стабільність середовища нашого проживання та які повинні залишатися непорушними в своїх симбіотично-синергетичних зв’язках²⁸². Незаперечним є також те, наскільки б комплексним це не було, що людська психіка має, в середньому, основні передбачувані реакції, коли йдеться про стреси навколишнього середовища, а отже і те, внаслідок чого виникають реакції насильства, депресії, зловживання та інші шкідливі проблеми поведінки²⁸³.

Цей науковий, причинно-наслідковий або технічний погляд на економічні відносини зводить всі суттєві фактори до набору вихідних даних та ходу думок, що пов’язані із сучасним розумінням фізичного світу та його природної, відчутної динаміки. Ця логіка бере наукові знання, пов’язані з вивченням людини, а отже, знову ж таки, із загальним характером людських потреб та охорони здоров’я, і поєднує їх з перевіреними законами нашого навколишнього середовища, з яким ми синергетично та симбіотично пов’язані. Складена «з нуля» раціональна модель економічних процесів може бути насправді впроваджена в загальний ужиток без великої потреби в традиціоналізованій за минулі століття економічній теорії²⁸⁴.

Тут мається на увазі не те, що такі історичні аргументи не мають значення стосовно розуміння культурної еволюції, а радше те, що якщо науковий світогляд буде по-справжньому прийнятий щодо того, що «працює» або «не працює» в стратегії ефективності, що є необхідним у цій шаховій грі людського виживання, то в таких історичних посиланнях буде взагалі дуже мало потреби. На цьому погляді ґрунтується реформістська логіка руху «Zeitgeist», яка буде розглядатися в частині ІІІ цього тексту.

Суть полягає в тому, що ці моменти майже незмінної наукової обізнаності залишаються невизнаними в економічних моделях, які сьогодні є панівними. Тут фактично буде аргументуватись, що ці дві системи не лише непов’язані між собою, вони діаметрально протилежні в багатьох аспектах, з огляду на те, що реалії конкурентної ринкової економіки є насправді «нефіксованими» в цілому, а отже нова система, яка ґрунтується безпосередньо на таких реаліях «законів природи» повинна будуватися з нуля. В цьому есе буде випробовуватись та протиставлятись серія «економічних» міркувань з погляду ринкової системи (ринкової логіки) та цієї згаданої механістичної або «технічної» логіки. В ньому буде відображено, як «ефективність» набуває двох дуже різних значень з кожного з цих поглядів, а також обґрунтовуватись те, що «ринкова ефективність»²⁸⁵ може бути ефективною лише щодо самої себе і що вона використовує штучні набори правил, які переважно пов’язані з класичною економічною динамікою, що сприяє прибутку та росту, тоді як «технічна ефективність», посилаючись на відомі закони природи, шукає найоптимальніший метод індустріального розвитку, який є можливим, щоб зберегти навколишнє середовище, зменшити відходи та практично забезпечити охорону здоров’я, ґрунтуючись на науковому знанні, яке постійно розвивається²⁸⁶.