Фокусування

В широкому розумінні активізм руху «Дух часу» може розглядатися як діагностика, просвіта та створення.

Діагностика:

Діагноз – це «визначення природи та причин чого-небудь». Відповідна діагностика причинних умов більшості соціальних та екологічних проблем, загальноприйнятих для сучасної культури, – це не лише скарги на них або критика дій людей чи якихось особливих інститутів, що сьогодні є частим явищем.

Справжня діагностика повинна вишукувати найнижчий із можливих причинний знаменник та працювати на відповідному рівні вирішення проблеми.

Головною проблемою сьогодні є те, що можна назвати «обрізаною системою координат», де має місце недалекоглядний хибний діагноз наслідків. Наприклад, традиційним, устояним рішенням щодо виправлення людської поведінки у випадках, які багато хто називає «кримінальними діями», є покарання у формі ув’язнення. Однак цей метод зовсім не поглиблює наше розуміння мотивації «злочинів» і не пояснює, чому психологія цих людей уможливила такі вчинки. На цьому рівні такі рішення стають більш складними й залежать від синергічного відношення їх фізичної та культурної кульмінації з плином часу¹³. Те саме відбувається, коли людина помирає від раку, оскільки в такому випадку не сам рак убиває людину в буквальному розумінні, адже рак є лише продуктом інших чинників.

Просвіта:

Діючи на підставі припущення, що знання є найбільш потужним інструментом, який ми маємо для створення довготривалих доречних соціальних змін у глобальному суспільстві, ми вважаємо, що немає нічого важливішого, ніж якість чиєїсь особистої освіти та можливість ефективно і творчо передавати подібні ідеї іншим.

Рух «Дух часу» не слідує чіткому тексту статичних ідей. Така обмежена, вузька прив’язка є типовою для релігійних та політичних культів. Невизнання принципу «походження ідеї» підкреслює «антиустояність»¹⁴ природи руху «Дух часу» (далі РДЧ).

РДЧ нічого в цьому сенсі не нав’язує. Скоріше рух працює над створенням відкритого ходу думок для його усвідомлення індивідом з наміром посилити здатність індивіда збагнути доречність такого ходу в індивідуальних умовах та у притаманному індивідові темпі.

Більше того, освіта є обов’язковою не лише для людей, які незнайомі з таким ходом думок та набором інструментів для його застосування¹⁵, а й для тих, хто його вже прийняв. Як у природі руху немає «утопії», так само немає й кінцевого стану його розуміння.

Створення:

Оскільки рух «Дух часу» неодмінно пов’язаний зі зміною людських цінностей шляхом освіти (потрібна для всезагального усвідомлення необхідності відповідних соціальних змін), він також працює над осмисленням того, як саме нова соціальна система, що базується на оптимальній економічній ефективності¹⁶, буде впроваджуватися та як вона функціонуватиме в деталях, враховуючи наш нинішній рівень технологічних можливостей.

Одним із прикладів цієї роботи можуть бути такі програми, як «Інститут глобального перепроектування»¹⁷ – аналітичний центр, який працює над вираженням того, як основна соціальна інфраструктура могла б розгорнутися, базуючись на нинішньому рівні технологій. Він працює над поєднанням технічних потужностей із науковим ходом думок для обрахунку найбільш ефективної технічної інфраструктури, яка може бути можливою для певного регіону світу. Варто зазначити, що РДЧ відстоює «управлінський» підхід, який має мало спільного з будь-якими відомими на сьогодні методами управління. Він випливає з багатофункціонального поєднання різних перевірених методів для максимальної оптимізації, уніфікованої через використання збалансованих систем – максимально гнучких до подальших нових удосконалень¹⁸.

Як побачимо пізніше, єдиним можливим еталоном, що може бути розглянутий як «найбільш повний» у будь-який час, є той, що приймає до уваги найширшу систему інтерактивних суттєво важливих спостережень. Така природа причинно-наслідкової синергії підкреслює технічну основу для по-справжньому стійкої економіки.