Занепад ринкового капіталізму

Середньовічний феодалізм (приблизно з IX до XVI століття), що був панівною соціально-економічною системою, яка по суті передувала «капіталізму вільного ринку» в Західній Європі, разом з тим, що пізніше назвали «меркантилізмом», служив тому, що можна розглядати як перехідний етап.

Феодалізм ґрунтувався на системі взаємних зобов’язань та послуг, які змінювалися, відповідно до встановленої соціальної ієрархії, разом з соціальною системою, яка цілком ґрунтувалася суті головним чином на сільськогосподарській основі. Середньовічне суспільство було переважно аграрним, а соціальна ієрархія ґрунтувалася здебільшого на зв’язках людини із землею. Базовими економічними інститутами були «гільдії», і якщо хтось хотів виробляти або продавати товари чи послуги, він повинен був, як правило, вступити до гільдії. Можна би було багато чого в детально розповісти про цей тривалий період історії, та, як це зазвичай буває, історія є об’єктом різноманітних інтерпретацій і дебатів. Натомість у цьому есе ми подамо лише загальний огляд того, що стосується економічного переходу до ринкового капіталізму¹⁸⁴.

З удосконаленням аграрних та транспортних технологій відбулося розширення торгівлі, й до XIII століття, з появою, наприклад, чотириколісних вагонів діапазон ринкової взаємодії стрімко розширився. В той же час підвищення спеціалізації праці викликало збільшення густоти міської агломерації та ріст населення¹⁸⁵. Ці зміни у поєднанні з результатом збільшення влади «торгових капіталістів», як їх можна назвати, повільно послабили традиційні, узвичаєні зв’язки, що утримували феодальну соціальну структуру.

З часом почали з’являтися більш комплексні міста, які мали успіх в отриманні незалежності від феодальних панів, та більш складні системи обміну, кредитування та законодавства, які, як виявляється, в багатьох основних аспектах відображали сучасний капіталізм. В узвичаєній феодальній системі «ремісний» виробник зазвичай був також і продавцем, що продавав товари покупцю для їх використання. Проте, з еволюцією ринку, яка відбувалася навколо цих нових урбанізованих центрів, ремісники почали продавати товари зі знижкою великій кількості торгівців, які займалися не виробництвом, а перепродажем товарів на віддалені ринки заради «прибутку» - це ще одна особливість, яка пізніше теж стала властивою ринковому капіталізму.

До XVI століття «реміснича» промисловість, звична для феодалізму, перетворилася на грубе відображення того, що ми знаємо сьогодні, разом з передачею праці підрядчикам, єдиною власністю на засоби виробництва, та великою кількістю людей, які все більше й більше знаходять себе радше в якості «найнятих робітників», аніж самі займаються виробництвом. Поступово логіка, вибудувана навколо грошового прибутку, почала бути головним, вирішальним фактором усіх дій на систематичних началах, і справжні паростки капіталізму почали проростати¹⁸⁶.

Меркантилізм, який з XVI до кінця XVIII століття по суті домінував в західній європейській економічній політиці¹⁸⁷, характеризувався торговими монополіями, якими керувала держава задля забезпечення позитивного «торгівельного балансу»¹⁸⁸, в поєднанні з багатьма іншими екстенсивними регулюваннями виробництва, заробітної плати та торгівлі, які з’явилися з часом і які надалі збільшували могутність держави.

Змова між державою й такими новими підприємствами була загальнопоширеною, а відтак багато війн відбулося саме завдяки цій практиці, оскільки вона ґрунтувалася на обмеженнях торгівлі між націями, що часто мало ефект ведення економічної війни¹⁸⁹.

Адам Сміт, про якого йтиметься пізніше в цьому есе, виступив з обширною критикою меркантилізму в своїй класичній роботі 1776 року «Дослідження про природу і причини багатства народів»¹⁹⁰.

Саме з цього моменту можна стверджувати, що ідеологічне зародження «вільного ринку» капіталізму насправді вкоренилося в теорії, із запереченням того, що часто називають «державним» капіталізмом в сучасній термінології, коли держава «перешкоджає» такій «свободі» ринку – визначальної особливості меркантилізму¹⁹¹.

Сьогодні «капіталізм» як особливий термін зазвичай визначається в теоретичному контексті «вільного ринку», а не «державного» капіталізму, хоча багато хто все ще сперечається щодо деталей відносно того, який тип системи ми насправді маємо серед усіх варіантів визначення цього терміну. Насправді не існує системи, що ґрунтується чисто на «вільному ринку» чи «державному втручанні», а є, загалом кажучи, їх складний сплав. Знову ж таки, як зазначалося на початку цього есе, переважна більшість економічних дебатів та докорів щодо економічного розвитку часто обертаються навколо цих поляризованих ідей¹⁹².