Основні теми

З історичної перспективи, Європа в епоху середньовіччя¹⁷¹ є загалом непоганою ідеологічною стартовою точкою, оскільки більшість головних ідейних характеристик сучасного капіталізму, які пізніше поширилися по всьому світу, почали усталюватись саме впродовж цього періоду¹⁷². Ми бачимо, що найвпливовіші філософи, яким сьогодні приділяється багато уваги в традиційних історичних книжках, з’являються саме з XVII століття. Тоді як історики виявили, що основні зародки «права власності» та акта «торгівлі заради прибутку» сягають другого тисячоліття до н.е.¹⁷³, основний фундамент їхнього розвитку та інституалізації проглядається в межах періодів пізнього феодалізму та раннього меркантилізму. Замість того, щоб обговорювати різноманітні відмінності між соціально-економічними системами, які передували сучасному капіталізму, доцільнішим є відзначити їх спільні риси. В цьому широкому контексті капіталістична система видається очевидною еволюцією того, що є здебільшого глибоко вкоріненими історичними припущеннями щодо людської природи та соціальних відносин між людьми¹⁷⁴.

По-перше, як можна помітити, класовий поділ визнавався та застосовувався тією чи іншою мірою впродовж всієї еволюції. Люди в здебільшого були поділені на дві групи¹⁷⁵ – тих, хто виробляв за мінімальну винагороду та тих, хто мав прибуток з такого виробництва.

Починаючи з рабства давнього Єгипту¹⁷⁶, до селян, які задля здобуття засобів для існування в часи середньовічного феодалізму важко працювали на пана¹⁷⁷, та прихованого гніту державними монополіями ринкових торгівців при меркантилізмі¹⁷⁸, тема нерівності була дуже чіткою і послідовою.

Другою особливістю, загалом притаманною панівним західним соціально-економічним філософіям, є базове нехтування (або радше ігнорування) критичних зв’язків між людським видом та керуючим, підтримуючим середовищем його існування. Тоді як деякі винятки можна віднайти у випадку з місцевими племенами, як, наприклад, доколоніальними тубільними американськими суспільствами¹⁷⁹, західна економічна думка позбавлена таких міркувань за відсутності пізніших екологічних проблем, які змусили державу та громадськість почасти відреагувати і виявити доволі поверховий інтерес щодо їх «реформ»¹⁸⁰.

Третя й остання головна особливість, яку тут варто згадати, є загальна відмова соціального визнання матеріального достатку людини на рівні її потреб, а отже і охорони здоров’я. Досягнення в гуманітарних науках, які переважно відбувалися після того як основні доктрини економічної думки традиційно вводилися в дію, виявили, що людські бажання та людські потреби¹⁸¹ – це не одне й те саме, і позбавлення останніх можуть викликати багато негативних наслідків не лише для індивіда, але й для самого суспільства. Наприклад, виявляється, що джерелом антисоціальної, «кримінальної» та насильницької поведінки є багато різних форм соціальних позбавлень, які вкорінені в соціально-економічній традиції¹⁸². Простіше кажучи, система ігнорує такі соціальні наслідки навмисне, зводячи їх до «зовнішніх факторів».

Ці реалії посилились у XVIII столітті, коли «соціально-дарвіністський»¹⁸³ підтекст створених умов «роботи заради винагороди» звів значення людини до об’єкта, який повинен бути визначений та кількісно оцінений відповідно до його чи її внеску в систему праці. Якщо середньостатистична людина не змогла отримати роботу або бути успішно залученою до ринкової економіки, не існує жодної гарантії щодо її виживання чи здоров’я, за винятком тих «втручань», які походять від «держави» у формі «доброчинності». В наші дні це реальність величезних суперечностей, де заклики до «соціалізму» викликають конвульсійну реакцію осуду кожен раз, коли державна політика намагається надати пряму підтримку громадянам без повноцінного використання ринкового механізму.