На закінчення

Це есе є спробою зробити стислий огляд основних причинно-наслідкових зв’язків щодо здоров’я людини як на психологічному, так і на фізичному рівні. Його тему присвячено тому, як соціально-економічні умови зазвичай покращують або погіршують здоров’я суспільства загалом, натякаючи на необхідність створення ідеальних умов, які могли би підвищити рівень щастя, зменшити рівень загальнопоширених хвороб та усунути епідемію поведінкових проблем, таких, як насильство. Тоді як очевидними є прямі зв’язки економіки з тим, як вона послаблює людське здоров’я та добробут загалом через повне позбавлення, - таке, як неможливість отримувати якісну їжу, пов’язане з часом, обмеженим роботою, що зменшує емоційну та розвиваючу підтримку дітей, втрату належної якості освіти через проблеми регіонального фінансування, разом з безладом в кожному окремому випадку, як, наприклад, те, що більшість шлюбів розпадаються через фінансові проблеми¹⁶⁴, – відповідній проблемі позбавлень тут надається більше уваги через те, що вона є менш усвідомленою і більш актуальною, ніж більшість може собі уявити.

Ці реалії в структурному, соціально-економічному контексті, рішуче кидають виклик тим моральним уявленням, що конкуренція, класовість та інші «капіталістичні» поняття стимулювання і прогресу є рушіями соціального прогресу та здоров’я. Що більше ми вивчаємо це явище, то сильнішим стає аргумент на користь того, що природа нашої соціально-економічної системи є трохи оберненою у своєму фокусі та намірах. Очевидним є те, що людський прогрес, здоров’я та успіх не визначаються постійним напливом доступних для продажу ринкових товарів, пристроїв та матеріальних виробів. Охорона здоров’я та саме здоров’я ґрунтується та тому, як ми ставимося один до одного і до навколишнього середовища загалом, а вимушена ринкова стратифікація вкрай руйнівна для суспільства.

Наслідком є прихована форма насильства над населенням, а оскільки проблеми охорони здоров’я, які ми розглядаємо, насправді є проблемами громадськості та прав людини, отже вони просто не повинні існувати. Коли ми ясно бачимо у світі геноцид, ми палко заперечуємо його, цілковито посилаючись на моральне підґрунтя. Але що, коли існує постійний геноцид, який є невидимим, але дуже реальним та увічненим не якоюсь специфічною персоною чи групою, а розладом, породженим стресом та діями, викликаними традиційними методами людської взаємодії й економічного впорядкування, що були створені та приведені в дію?

Як буде показано в наступних есе, одних лише регулювань сучасної соціально-економічної системи не досить в довготерміновому періоді для ґрунтовного вирішення цих проблем. Самі фундаментальні засади нашої нинішньої моделі обмежені ієрархічними економічними та конкурентними орієнтирами, і для видалення цих атрибутів та їх наслідків потрібна повна трансформація всієї соціальної системи.

-Історія економіки-

«Відчутною ознакою нашого стану є те, що жодна устояна школа, дисципліна чи загальна теорія соціального аналізу сама по собі не ґрунтується на реальних життєвих потребах… Замість цього деякі соціальні конструкції безальтернативно беруться за точку відліку, – як, наприклад, набір певних ідей, державність, ринок, класовість, технологічний розвиток або деякі інші фактори, – замість того, на чому ґрунтується саме життя»¹⁶⁵

- Джон МакМартрі