Загальні соціальні мережі

Глобальний портал руху «Дух часу» в Twitter:

http://twitter.com/#!/tzmglobal

Глобальний портал руху «Дух часу» на Facebook:

http://www.facebook.com/tzmglobal

Глобальний канал руху «Дух часу» на Youtube:

http://www.youtube.com/user/TZMOfficialChannel

Частина I: вступ - огляд -

«Ні великі політики чи фінансові владні структури світу, ні сліпі вузькоспеціалізовані професіонали, ні населення загалом не усвідомлюють, що… вже прямо зараз цілком можливо подбати про кожного жителя Землі й забезпечити йому настільки високий стандарт життя, про який досі ніхто і не думав. Більше не повинно бути тебе чи мене. Егоїзм – не необхідність, а відтак він стає нераціональним як умова для виживання. Війна є пережитком минулого»⁴

– Річард Бакмінстер Фуллер

Про рух

Заснований у 2008 році, рух «Дух часу» («The Zeitgeist Movement» або «TZM») є організацією, яка відстоює ідеї стабільного розвитку. Її діяльність реалізовується через активізм національних та регіональних груп, проектних команд, різноманітних заходів, доброчинних та медійних проектів. Активізм руху «Дух часу» базується виключно на ненасильницьких методах комунікації з акцентом на просвіті громадськості щодо справжніх першопричин більшості загальнопоширених персональних, соціальних та екологічних проблем сьогодення. Він поєднується з інформуванням про широкий потенціал вирішення таких проблем та удосконалення людства, які наука і технології надають нам сьогодні, залишаючись при цьому невикористаними через бар’єри, властиві теперішній сталій соціальній системі.

У той час як термін «активізм» є правильним за своїм точним значенням, просвітницьку роботу руху «Дух часу» не слід плутати з загальнокультурними, традиційними акціями «активістських протестів» на зразок тих, які ми історично спостерігали. Діяльність руху «Дух часу» здійснюється, скоріше, через цілеспрямовані, раціональні просвітницькі проекти, які працюють не для того, щоб справити враження, диктувати чи сліпо наслідувати, а для того, щоб запустити в дію хід думок, який буде логічно самореалізовуватися, коли такі поняття, як «стабільність»⁵ та «соціальна медицина»⁶ розглядатимуть з наукової точки зору.

Тим не менше діяльність руху «Дух часу» все-таки дуже схожа на традиційні правозахисні рухи минулого в тому, що його результати викривають для широкої більшості населення Землі насправді безглузді утиски, властиві сучасному соціальному облаштуванню, яке структурно і соціологічно обмежує людське благополуччя та потенціал, не кажучи вже про пригнічення загального масштабного розвитку через устояні методи сьогодення.

Наприклад, сучасна соціальна модель, увіковічуючи велетенський рівень корозійної економічної неефективності загалом (про що йтиметься в наших подальших есе), насправді вивищує одну економічну групу або «клас» людей над іншою, технічно утверджуючи непотрібний дисбаланс та відносно високий рівень втрат. Це можна назвати (за своїм ефектом) «економічним фанатизмом», що є не менш підступним, ніж дискримінація за статевими, етнічними, релігійними, догматичними або якимось іншими ознаками. Тим не менше, ця іманентна фанатичність є лише частиною ширшого явища, яке можна визначити як «структурне насильство»⁷, що виникає за умов некритичного сприйняття непоінформованою більшістю широкого висвітлення страждань, жорстокості та утисків. Цей контекст насильства сягає дальше і глибше, ніж багато хто схильний вважати. Масштаб того, як наша соціально-економічна система без потреби послаблює наше соціальне здоров’я і перешкоджає нашому прогресові, може стати зрозумілим лише тоді, коли ми приймемо неупереджену технічну або наукову точку зору при розгляді соціальних проблем, минаючи наші традиційні фамільярності.

Відносна природа нашої свідомості часто стає жертвою припущень щодо сприйняття як норми того, що постійні злидні та бідність більш ніж 3 мільярдів людей⁸ є чимось «природним», а також соціальної системи як такої, яку неможливо змінити. Це актуально для тих, хто, наприклад, не знає, яку кількість їжі насправді виробляють у світі, де все це відбувається, як цю їжу марнують, якою є технічна природа можливостей ефективного та достатнього виробництва продуктів харчування в наші дні тощо. Це невидиме насильство може перетворитися на культурний мем⁹, оскільки соціальні традиції та їх психологія можуть, не маючи прямих зловісних намірів, призвести у результаті до руйнівних для людського виду наслідків. Наприклад, у світі існують релігійні культури, які відмовляються від будь-яких форм загальноприйнятої медичної допомоги¹⁰.

Можна довго сперечатися про моральні й етичні аспекти того, що в такій культурі означає смерть дитини від звичайної хвороби, яку можна було б вилікувати, якби було дозволено застосування сучасних наукових досягнень, але ми можемо принаймні погодитися, що смерть такої дитини була насправді викликана не самою хворобою, а соціальними умовами, які не допустили застосування медичних засобів.

Набагато ширше розкривають цю проблему результати соціального дослідження, об’єктом якого була «соціальна нерівність» та її вплив на здоров’я суспільства. Існує велика кількість фізичних та ментальних проблем здоров’я, які, як виявилося, породжені цими умовами, включаючи схильності до фізичного насильства, серцеві захворювання, депресію, відсутність освіти та багато-багато іншої шкоди, яка має соціальні наслідки, що насправді впливають на всіх нас¹¹.

Суть полягає в тому, що, маючи чітке розуміння причинно-наслідкових зв’язків, негативні впливи на умови існування людства стають ясно вираженими, проте вони все ще залишаються без необхідних змін через раніше сформовані традиції, закріплені культурою, які неминуче вводять нас у контекст громадянських прав, а відтак – соціальної стабільності. Цей новий правозахисний рух займається розширенням людських знань та наших технічних можливостей, що не лише вирішує проблеми, а й сприяє впровадженню науково обґрунтованої соціальної системи, що насправді оптимізує наш потенціал та здоров’я. Будь-що інше лише викликатиме непотрібний дисбаланс та соціальну дестабілізацію, а також спричинить те, що можна розглядати як приховану форму пригнічування. Отже, повертаючись до суті, рух «Дух часу» працює не лише над розширенням поінформованості про такі проблеми та їх справжні причини (а відтак – і логіку їх вирішення), він також, на відміну прямого методу вирішення проблем, працює над оприявленням того неймовірного потенціалу, який ми маємо, задля поліпшення умов людського існування загалом, вирішуючи проблеми, які, фактично, ще не були навіть усвідомлені¹². Усе починається зі схвалення самої природи наукового світосприйняття, де запровадження відповідного емпіричного ходу думок має перевагу над будь-чим іншим, що може мати значення. Хід думок, за яким соціальна організованість в цілому може знайти більш точне поняття стабільності та ефективності в масштабах, до цього ніколи не бачених, завдяки активному визнанню (та застосуванню) наукового методу.