Нелогічний зв’язок?

Підсумувавши все сказане, такий виклик можна сформулювати в одному запитанні: «Чи здатен людський вид адаптуватися і процвітати в технічно організованій системі, де наші цінності й практики узгоджені з відомими нам законами природи, чи ми все ж таки жорстко обмежені нашими генами, біологією та еволюційною психологією і приречені йти лише одним, відомим нам сьогодні, шляхом?»

У той час як багато хто обговорює особливості природи та виховання – від біхевіоризму з «чистого аркуша»⁹⁵ до генетичного детермінізму⁹⁶, – стає зрозумілим, що наша біологія, наша психологія та наші соціологічні умови нерозривно пов’язані з навколишнім середовищем як з точки зору еволюційної адаптації поколінь (біологічної еволюції), так і з точки зору короткострокових упереджень та цінностей, які ми абсорбуємо із середовища нашого проживання (культурної еволюції).

Отже, перед тим, як зануритися в подробиці цього питання, варто зазначити, що саме наше становлення як людських істот у довгостроковій та короткостроковій перспективах базується на процесі адаптації до чинних умов, включаючи, зокрема, і самі гени⁹⁷.

Це не применшує актуальності самої генетики для кожного окремого випадку, але висвітлює процес, частиною якого ми є, тому що генетично-середовищний зв’язок може розглядатися лише як постійна взаємодія – з наслідками, які більшою мірою є результатами впливу умов середовища проживання у довгостроковій чи короткостроковій перспективах. Якби це було не так, то немає сумнівів, що людський вид давно б вимер через неспроможність до адаптації.

Більше того, в той час, коли стає зрозумілим, що люди, як виявляється, зберігають «зашиті», передбачувані реакції задля елементарного, персонального виживання⁹⁸, ми також довели свою здатність розвивати нашу поведінку через мислення, обізнаність та освіту⁹⁹, які дають нам змогу контролювати й долати ці імпульсивні примітивні реакції, якщо для цього забезпечені та посилюються відповідні умови. Це надзвичайно важлива особливість, і в багатьох аспектах саме це відрізняє людський вид від його менш розвинутої сім’ї приматів¹⁰⁰.

Швидко оглянувши різноманіття людської поведінки в історичному аспекті, ми бачимо, що з плином часу вона контрастує зі структурними змінами нашого мозку та ДНК¹⁰¹, які впродовж останніх кількох тисяч років відбувалися відносно повільно. Це вказує на те, що на культурному рівні наша адаптивна здатність (через мислення та освіту) величезна. Виявляється, що ми можемо приймати багато різних типів поведінки, а незмінна «людська природа» як безальтернативний універсальний набір поведінкових рис та реакцій, що притаманні всім людям без винятку, не може сприйматися як дійсність. Скоріше, як виявляється, існує спектр можливих типів поведінки та передбачуваних реакцій, які більшою чи меншою мірою залежать від типу розвитку, освіти, умов та стимулів, яких ми зазнаємо.

Однак не можна надто сильно акцентувати і на соціальному імперативі, оскільки вплив навколишнього середовища – також важливий фактор, який плекає не тільки наші преференції в процесі прийняття рішень як у довгостроковій, так і в короткостроковій перспективах. Загальна взаємодія навколишнього середовища з нашою біологією також має потужний вплив на наше особисте здоров’я, а в багатьох особливих випадках – і на загальне здоров’я суспільства.

Було встановлено, що умови навколишнього середовища, зокрема такі фактори, як харчування¹⁰², емоційна безпека¹⁰³, соціальні зв’язки¹⁰⁴ та всі форми стресу загалом, можуть впливати на людину набагато різноманітнішими способами, ніж вважалося раніше. Цей процес починається в утробі, триває протягом чутливого післяпологового періоду адаптації¹⁰⁵ та періоду планового навчання в дитячому віці й проходить через усе життя на психологічному та фізіологічному рівнях.

Наприклад, попри те, що існують докази генетичної схильності до депресії як психологічного розладу, саме навколишнє середовище є тим спусковим гачком, який приводить або не приводить її в дію¹⁰⁶. Знову ж таки, це не применшує впливу біології на нашу особистість, але показує критичну важливість розуміння цих реалій і адаптації нашої соціальної системи та факторів, які діють на макрорівні, для забезпечення досягнення найбільш позитивних результатів.