-Останній аргумент: природа людини-

«Людина від народження через спадковість отримує біологічну будову, яку варто розглядати як фіксовану та незмінну, включаючи природні спонукання, характерні для людського виду. На додачу, впродовж свого життя, вона отримує культурну будову, яку переймає у суспільства через комунікації та завдяки багатьом іншим видам впливу. Саме ця культурна будова, яка з плином часу підлягає змінам, визначає великою мірою стосунки між індивідом та суспільством»⁹⁰

- Альберт Айнштайн

Єдиний аргумент, що залишається

«Хід думок» та «набір його застосувань»⁹¹, що представлені в матеріалах руху «Zeitgeist», технічні за своєю природою. Вони виражають інтереси застосування методу та заслуг наукової причинності до соціальної системи в цілому.

Переваги цього підходу слід розглядати не лише в площині його власних заслуг, а й на контрасті з устояними на сьогодні традиційними методами та їх наслідками. За такого порівняння стає помітним, що сучасні соціальні методи не лише вкрай застарілі й неефективні – вони доволі небезпечні й негуманні, що вкрай загострює необхідність масштабних соціальних змін. Не йдеться про «утопію». Мова про справжні практичні покращення.

Назагал основа ринкової концепції фундаментально пов’язана з припущеннями щодо людської природи, з традиційними цінностями та інтуїтивним розглядом історії, а не із розвитком аргументації, виміром фактичного здоров’я суспільства, технічною продуктивністю чи екологічною відповідальністю. Це не технічний, а філософський підхід, який передбачає, що людські рішення, прийняті з огляду на їхню внутрішню логіку (та систему стимулів), матимуть відповідальні, стійкі та гуманні результати, зумовлені ілюзорним поняттям «свободи вибору», що в масштабах соціальної функціональності прирівнюється до організаційної анархії⁹².

Саме тому в матеріалах руху «Zeitgeist» грошово-ринкову модель економіки часто розглядають як релігійну за своєю природою, оскільки її причинний механізм базується на, фактично, забобонних припущеннях щодо людського стану, які мають мінімальний зв’язок з новим науковим розумінням природи людини та міцних симбіотичних і синергічних зв’язків між середовищем нашого проживання і законами природи, які ним керують. Коли люди вперше стикаються з орієнтованим на вирішення проблем ходом думок руху «Zeitgeist», то розуміння й абстрактне схвалення його базових наукових передумов стає лише справою часу. Наприклад, ізольована технічна реальність, яка полягає в тому, що ми маємо достатньо ресурсів та індустріальних засобів, щоб легко прогодувати кожного жителя планети Земля, повністю усунувши таким чином проблему голоду⁹³, сама по собі рідко призводить до дискусій. Якщо запитати середньостатистичну людину, чи хотіла б вона покласти край хронічному голодуванню більш ніж мільярда людей на планеті, то більшість однозначно відповіла б «так»⁹⁴. Поза тим, це саме той момент, коли логіка починає домінувати й відображати тип масштабних соціальних та економічних реформацій, необхідних для утвердження системи, яка підтримала б той мільярд з гаком людей, чиє голодування більшість вважає огидним і неприйнятним. Крім упертих тимчасових «ціннісних» зв’язків, коли люди відмовляються змінювати щось у своєму житті, до чого вони звикли, навіть якщо ці зміни очевидно принесуть позитивні результати в довгостроковій перспективі, існує лише один аргумент, який настільки поширений, що сам по собі заздалегідь виключає дискусію.

Цей аргумент – «природа людини». Можна сказати, що це – єдине реальне заперечення, яке залишається, якщо розглядати це питання поза контекстом близьких нам примхливих культурних практик стилю життя, який люди бояться змінити через особистісні асоціації та умовні зручності. Чи здатні люди асоціювати себе зі справжньою стійкою науковою соціально-економічною системою, чи ми приречені жити у невлаштованому світі через нашу генетику?

Усе – технічне

Структура нової соціальної системи задля глибшого розуміння та максимізації стійкості й процвітання безпосередньо базується на науковому світогляді, й насправді не може бути технічно спростована за допомогою інших підходів, незалежно від того, наскільки сміливою не здавалася б така заява. Чому? Бо в жодному з них уніфікована логіка природних законів, притаманна науковому методу, не прийнята в якості первинного механізму фізичної причинності та взаємозв’язків.

Наприклад, при розробці дизайну літака можливі найрізноманітніші варіації його зовнішнього вигляду (оздоблення), але механіка, яка дає йому змогу літати, пов’язана з фізичними законами, а відтак загальна фізична розробка літака повинна узгоджуватися з цими законами, щоб літак міг нормально функціонувати.

При конструюванні такої машини чиясь особиста думка не має значення для виконання певної роботи з метою досягнення оптимізованої продуктивності, безпеки та ефективності – як не має принципового значення розмаїття орнаментів, якими ми можемо прикрашати наші будинки. Фізична структура таких будинків задля безпеки й надійності повинна бути прив’язана до жорстких законів фізики та природної динаміки середовища нашого проживання, а відтак вона може мати досить мало відповідних варіацій у технічному сенсі.

З організацією людського суспільства все так само – якщо кінцевим наміром при цьому є цілісність та оптимізація. Думати про функціональну природу робочого суспільства – це те саме, що думати про механічну схему, якщо хочете. Як ми проектуємо літак, щоб із технічного погляду він працював якнайкраще, так само слід підходити до соціальної системи, яка такою ж мірою технічна з огляду на свою функціональність. На жаль, цій загальній перспективі ніколи в історії не давали реального шансу, і сьогодні наш світ все ще працює недоречним чином, де головними стимулами переважно стають окремі негайні недалекоглядні персональні вигоди та переваги, аніж відповідні стратегічні індустріальні методи виробництва, екологічна упорядкованість, соціальна стабільність, міркування про здоров’я суспільства та стійкість поколінь.

Все це згадане тут через те, що аргумент «людської природи», який застосовують проти нового підходу, є насправді єдиним очевидно технічним аргументом, який ще може захищати стару систему; це останній аргумент, який залишається для людей, які хочуть зберегти цю систему. І вони добре усвідомлюють, що жоден інший аргумент не є життєздатним, беручи до уваги ірраціональність, властиву всім іншим претензіям, що їх висувають проти соціальної моделі, основаної на законах природи.