Справжній «егоїзм»

Поняття «егоїзму», вочевидь, властиве людині як загальна спонука до виживання. Це достатньо очевидно, і це легко простежити історично за тим, як базова потреба особистого виживання, часто поширена на сім’ю, а потім і на «плем’я» (суспільство), сформувала протекціоністську парадигму розбрату, в якій ми сьогодні існуємо. З точки зору історії можна очікувати, що велика кількість економічних теорій також базуватиметься на поняттях конкуренції та нерівності – як, наприклад, у роботах Адама Сміта. Його вважають батьком «вільного ринку», який популяризував припущення, що якби кожен мав мораль піклуватися тільки про себе, то світ прогресував би як спільнота⁸⁵. Поняття «невидимої руки» людського прогресу, яке поставало лише з одного вузького персонального егоїзму, було, можливо, напівдієздатною філософією багато років назад, коли простота самого суспільства базувалася на тому, що кожен щось виробляв⁸⁶. Однак із часом природа суспільства дуже змінилася через зростання населення, цілковито інші структурні ролі та експоненціальний розвиток технологій. Сьогодні доведено, що ризики, пов’язані з таким способом мислення, є набагато більш небезпечними, ніж корисними, а справжнє значення «егоїзму» отримує більш широкий контекст, ніж будь-коли раніше.

Чи не входить у перелік Ваших власних інтересів захист і турбота про навколишнє середовище, яке підтримує Ваше життя? Чи не входить у перелік Ваших власних інтересів турбота про суспільство загалом, мінімізуючи загрозу «злочинів» для його членів настільки, наскільки це можливо, задля підвищення Вашої особистої безпеки? Чи не входить у Ваші інтереси обміркувати наслідки імперіалістичних війн, які можуть розпалювати люту шовіністичну ненависть на одній частині планети лише для того, щоб поряд з Вами у ресторані вибухнула портативна бомба як наслідок відчайдушного акту відплати? Чи не у Ваших інтересах забезпечити всіх дітей суспільства найкращим вихованням та освітою, щоб Ваше майбутнє та майбутнє Ваших дітей могло проходити у відповідальному, освіченому та значно продуктивнішому світі? Чи не входить у Ваші інтереси забезпечити виробництво, яке буде максимально організованим, оптимізованим і науково точним, щоб не створювати низькопробні, дешеві технології, які при можливій відмові можуть спричинити проблеми в майбутньому.

Суть у тому, щоб ситуація в сучасному світі змінилася, а Ваш егоїзм збігався із соціальним інтересом. Конкуренція з іншими, самоорієнтація, «вбивство» інших дає в довгостроковій перспективі лише негативні наслідки, оскільки заперечує усвідомлення синергічної системи, якою ми поєднані. Дешева, нашвидкуруч збудована атомна електростанція в Японії може не мати особливого значення для народу Америки. Проте, якщо на цій станції станеться масштабна технічна поломка, радіоактивні опади й забруднення можуть досягнути американських будинків. Це доводить, що в довгостроковій перспективі Ви ніколи не будете в безпеці, якщо не буде досягнуто глобального порозуміння.

Врешті-решт, лише погляд з позиції свідомості представника людського виду планети Земля може забезпечити задоволення справжнього особистого егоїзму, а відтак у багатьох аспектах забезпечити нашу соціальну «еволюційну пристосованість»⁸⁷. Сама ідея підтримати «Вашу» країну та ігнорувати або навіть насолоджуватися невдачами інших країн є дестабілізацією системи цінностей.

Війна

Часи практичної війни залишилися далеко в минулому. Нові технології, що з’явилися на горизонті, дають можливість створювати зброю, яка робить атомну бомбу набагато потужнішою за римську катапульту⁸⁸.

Кілька століть тому війни ще могли зводитися до міжусобиць лише певних сторін. Сьогодні ж під загрозою весь світ. Ми накопичили понад 23 000 одиниць ядерної зброї, яка може стерти все людське населення з поверхні Землі кілька разів⁸⁹.

У багатьох аспектах сьогодні під питанням сама наша соціальна зрілість. Бійки з палицями та камінням можуть перенести багато людських збочень та злісних намірів. Проте у світі велетенських руйнівних сил нанотехнологічної зброї, яку можна створити навіть у маленьких лабораторіях, наш розвинутий егоїзм потрібно стримувати, а військові інститути слід послідовно закривати. Для того, щоб це зробити, нації повинні технічно об’єднуватися й ділитися своїми ресурсами та ідеями, а не приховувати їх задля конкурентного самополіпшення, що вважається нормою сьогодні. Такі інститути, як Організація Об’єднаних Націй, стали в цьому плані цілком недієздатними, адже вони, по суті, стають інструментом будівництва імперій, підтримуючи поділ країн та орієнтацію соціально-економічної системи на права власності, грошовий прибуток і конкуренцію, що закладені в її природі.

Недостатньо просто зібрати міжнародних лідерів за одним столом для обговорення своїх проблем. Сама структура потребує змін задля підтримки іншого типу взаємодії між цими регіональними «групами», усуваючи вічну «загрозу», властиву національним державам.

Врешті-решт, немає ніякого емпіричного володіння ресурсами чи ідеями. Так само, як усі ідеї послідовно розвиваються в культурі через груповий розум, так і ресурси планети однаково скороминучі в своїх функціях, тож їх можливе застосування потрібно визначати за допомогою наукових методів. Планета Земля – це єдина система, разом із законами природи, які нею керують. Або людське суспільство визнає це і почне діяти й організовуватися відповідно до цієї природної логіки, або ми страждатимемо ще довго.