-Стан об’єднання людства-

«Моя країна – це весь світ, а моя релігія – це творити добро»⁷⁵

- Томас Пейн

Критичним висновком, який випливає з логіки, що визначає мету руху «Zeitgeist», є те, що людському суспільству потрібно об’єднати свою економічну діяльність та працювати над узгодженням з природною динамікою фізичного світу в якості єдиного виду, що поділяє один ареал помешкання. Це життєво важливо, якщо ми збираємося вирішити чинні проблеми, посилити свою безпеку, підвищити ефективність та забезпечити подальше процвітання. Світовий економічний поділ, який ми маємо сьогодні, є не лише очевидним джерелом конфліктів, дестабілізації та експлуатації, а й сама манера управління та взаємодії також неефективна в чистому економічному сенсі, що суворо лімітує наш соціальний потенціал⁷⁶.

У той час як національні держави, що базуються на конкурентній структурі, можна трактувати як природний результат нашої культурної еволюції, враховуючи дефіцит ресурсів та довгу історію ведення воєн, природним було б також вважати, що людське суспільство могло б дуже легко досягти успіху, відійшовши від цих моделей управління. Однак ми мусимо усвідомити, що це дійсно вигідно для нас, як для цілої групи.

Як не раз буде наголошено тут, шкода та неефективності поточної моделі просто неприйнятні порівняно з можливими перевагами та рішеннями. Можливості забезпечення ефективності й достатку, екстрапольовані в межах ідеї руху «Zeitgeist», полягають у встановленні нової соціально-економічної системи, яка ґрунтується на сконцентрованих зусиллях людства, щоб працювати разом і розумно розподіляти ресурси, а не обмежувати й воювати одне з одним, як ми це робимо сьогодні.

Крім того, соціальний тиск і ризики, які виникають сьогодні внаслідок технологічних воєн, забруднення та дестабілізації навколишнього середовища, не лише демонструють глибоку необхідність тяжіння до справжньої глобальної організації, вони також показують її раціональну необхідність. Властива сьогоднішнім національним державам ксенофобна та мафіозна ментальність, що часто існує у формі «патріотизму», є загалом джерелом жорсткої дестабілізації та негуманності, не кажучи вже про суттєву втрату технічної ефективності.

Штучний поділ

Як уже йшлося в попередніх есе, основним базисом нашого виживання (як індивідуального, так і всього виду) та якості життя на планеті Земля є наше розуміння законів природи та їхнього співвідношення з нашими методами ведення економіки. Ця передумова апелює до такого розуміння, при якому фізичні закони природи розглядаються в контексті економічної ефективності як на рівні людини, так і на рівні природного середовища.

Цілком логічно, що будь-який вид, який залежить від природного середовища, в якому він існує, повинен узгоджувати всю свою поведінку з властивим цьому природному середовищу порядком. Будь-яка інша орієнтація просто ірраціональна і може призвести лише до проблем.

Розуміючи те, що Земля з усіма її ресурсами є симбіотичною та синергічною «системою», в поєднанні з властивим для цього розуміння доказовим причинним науковим порядком, що в багатьох аспектах існує як логічний «путівник» для впорядкування людського виду задля найбільшої соціальної ефективності, ми бачимо, що наш ширший контекст глобального суспільства переступає межі всіх понять традиційного чи культурного поділу, зокрема й відсутність відданості країні, корпорації або навіть «політичним» традиціям.

Якщо «економіка» має на меті підвищення ефективності у задоволенні потреб людського населення, працюючи водночас над забезпеченням подальшої стійкості та процвітання, то наша економічна діяльність повинна брати це до уваги й узгоджуватися з найбільш відповідною «системою», яку ми можемо зрозуміти. Відтак, відповідно, сутність національних держав полягає в очевидно помилковому, довільному поділі, який увіковічений культурною традицією, а не логічною, технічною ефективністю.