Логічна пастка «опудало»

Друга аргументаційна помилка, широко відома як «опудало», пов’язана з навмисним чи запланованим спотворенням позиції⁷⁰.

Коли йдеться про рух «Zeitgeist», це, зазвичай, пов’язано з приписуванням інтерпретацій, які без легітимних доказів розглядаються як такі, що стосуються суті питання.

Наприклад, коли ми говоримо про організацію нової соціальної системи, люди часто проектують свої поточні цінності та інтереси на нову модель без урахування широких змін властивого їй контексту, що, найімовірніше, негайно робить такі речі недійсними. Загальною демонстрацією «опудала» в цьому контексті було б те, що в суспільстві, де матеріальне виробництво базується на безпосередньому застосуванні технологій, а не на системі обміну, яка потребує оплати людської праці, люди не мали б стимулу щось робити, а відтак модель зазнала б невдачі, оскільки при цьому нічого не вироблялося б.

Такий аргумент не має перевірочної здатності щодо гуманітарних наук і є насправді інтуїтивним припущенням, яке випливає з сучасного культурного клімату, в якому економічна система змушує всіх людей працювати заради виживання (доходів/прибутку). Часто це відбувається незалежно від чиїхось персональних інтересів або соціальної користі, породжуючи психологічні спотворення щодо мотивації.

За словами Маргарет Мід, «якщо Ви подивитеся пильніше, то побачите, що майже все, що для нас має значення, все, що втілює наші найглибші обов’язки щодо того, як потрібно проживати й піклуватися про людське життя, залежить від певної форми волонтерства»⁷¹.

За дослідженнями інституту Ґеллапа, в 1992 році більш ніж 50% дорослих американців (94 млн) добровільно присвячували свій час соціальним справам, що в середньому складає 4,2 години на тиждень, а загалом це 20,5 мільярдів годин на рік⁷².

Дослідження також показують, що монотонна, банальна робота піддається більш традиційним винагородам (наприклад, грошова винагорода), тоді як гроші не мотивують інновації та креативність⁷³.

У подальших есе буде розглянута ідея застосування механізації/ автоматизації для звільнення людини від монотонної праці, що продемонструє, наскільки система праці заради доходів застаріла і наскільки вона стримує не лише індустріальний потенціал та ефективність, але й людський потенціал та креативність взагалі.

Іншим загальним контекстним прикладом «опудала» є заява, нібито майно людей повинно бути примусово конфісковане «правлячою владою», якщо відбудеться перехід до нової соціальної системи. У результаті нас чекає сплеск насильства. Це, знову ж таки, неперевірене проектування/побоювання цінностей, нав’язаних логікою, яку відстоює рух «Zeitgeist».

Рух «Zeitgeist» притримується погляду, що матеріалізація нової соціально-економічної моделі відбудеться після досягнення серед населення необхідного консенсусу. Саме його розуміння разом із «біосоціальним тиском», яке відбувається при погіршенні сучасної системи, є базою впливу. Логіка не підтримує «диктаторські» нахили, оскільки такий підхід не просто негуманний – він ще й не працює.

Для того, щоб система працювала, вона повинна бути прийнята без активного державного примусу. Тому все це залишається питанням дослідження, освіти та широкого персонального схвалення в суспільстві. Насправді ж сама специфіка соціальної взаємодії та спосіб життя вимагають схвалення широкою більшістю нових цінностей та механіки системи.

Останнім типовим прикладом «опудала» є плутанина щодо того, як узагалі повинен відбуватися перехід до нової системи.

Фактично, багато хто просто схиляється до відмови від пропозицій руху «Zeitgeist» лише на підставі того, що вони просто не розуміють, як все це може відбуватися. Такий аргумент, в принципі, схожий на ситуацію, коли хвора людина шукає ліки від своєї хвороби, але не знає, як вона може їх отримати, якщо вони є доступними, або що насправді є цими ліками. Чи зупинить її пошуки брак знання того, як і де їх знайти? Ні, не зупинить, якщо ця людина хоче бути здоровою. Беручи до уваги жахливий стан речей на нашій планеті, людство повинно продовжувати пошуки і правильний шлях неминуче з’явиться⁷⁴.

Наприкінці варто ще раз наголосити, що битва між логікою та психологією – це насправді центральний конфлікт у сфері соціальних змін. Не існує більш особистого та вразливого контексту, ніж спосіб, в який ми організовуємо наше життя в суспільстві, і в багатьох аспектах важливою метою руху «Zeitgeist» є пошук технік, які можуть просвітити громадськість щодо заслуг цього логічного ходу думок, долаючи тягар застарілих психологічних зручностей, які не служать прогресивним, життєдайним ціннісним ролям в сучасному світі.