Групування контрагентів за критеріями надійності їх фінансового стану в системі економічної безпеки

Показник	1 клас, бал	2 клас, бал	3 клас, бал	4 клас, бал	5 клас, бал
1. Коефіцієнт абсолютної лліквідності	0,25 і вище -20 балів	0,2 – 16 балів	0,15 – 12 балів	0,1 – 8 балів	0,05 і менше - 4 бали
2. Коефіцієнт швидкої лліквідності	1,0 і вище – 18 балів	0,9 – 15 балів	0,8 – 12 балів	0,7- 9 балів	0,6 і менше – 6 балів
3. Коефіцієнт поточної ліквідності	2,0 і вище – 15 балів	1,9-1,7 -15-12балів	1,6-1,4 - 10-7 балів	1,3-1,1- 6-3 бали	1,0 і менше – 2 бали
4. Коэффициент фінансової незалежності (автономії)	0,6 і вище - 17 балів	0,59 - 0,54 -15-10 балів	0,53 - 0,43 -9-7 балів	0,42-0,41 – 6-2 бали	0,4 і менше -1 бал
5. Коефіцієнт забезпечення власним оборотним капіталом	0,5 і вище - 15 балів	0,4 – 12 балів	0,3 – 9 балів	0,2- 6 балів	0,1 і менше – 3 бали
6. Коефіцієнт забезпечення запасів власним капіталом	1,0 і вище -15 балів	0,9- 12 балів	0,8 – 9 балів	0,7- 6 балів	0,6 і менше – 3 бали
7. Комплексний рейтинговий показник	100 балів	85-77 балів	61 – 56 балів	41 -34 балів	19 балів

Однак, дані методики мають істотні вади при оцінюванні економічної надійності контрагентів, зокрема:

• по-перше, не враховано значимість груп окремих фінансових коефіцієнтів при прийнятті тих чи інших управлінських рішень стосовно роботи з окремим контрагентом;

• по-друге, методика не дає можливості визначити вплив достовірність наданої контрагентом фінансової інформації на отриманий узагальнюючий показник його економічної надійності.

Тому постає необхідність розробки якісно нової методики, яка ґрунтуючись на методологічних підходах до діагностики фінансового стану підприємства, найбільш точно відповідала б вимогам, що висуваються до неї службою економічної безпеки.

В основу методики діагностики економічної надійності контрагента покладено алгоритм дій, виконання яких дозволить визначити інтегральний показник комплексної оцінки економічної надійності:

На першому етапі здійснюється аналіз вихідної інформації, зібраної у окремих формах фінансової звітності контрагента з метою визначення стану та структури його активів і зобов’язань, фінансових результатів та грошових потоків. Це дає можливість встановити напрями проведення діагностики окремих складових його фінансового стану та вказати перелік показників, що характеризують певний напрям. Для простеження динаміки окремих фінансових показників звітність повинна бути наданою за декілька періодів.

Методика діагностики економічної надійності контрагента потребує здійснення аналізу його фінансового стану за наступними напрямами: платоспроможність; фінансова незалежність (стійкість); рентабельність продукції та капіталу; оборотність активів.

Аналіз платоспроможності проводиться з метою оцінки здатності контрагента сплачувати всі свої зобов’язання згідно з встановленими строками або відповідно до договірних умов. Для забезпечення надійності висновків про його платоспроможність необхідно, щоб аналіз показників діяльності здійснювався за період часу, що дорівнює операційному циклу контрагента, тобто охоплював закупку сировини, виробництво, реалізацію та отримання грошових коштів за реалізовану продукцію.

Зазвичай низьку платоспроможність мають підприємства, у яких простежуються одна або одразу декілька вказаних причин:

• за результатами звітного періоду отримано збитки або низький прибуток;

• значне (невиправдане) зростання запасів при падінні обсягів реалізації;

• залучення короткострокових кредитів для фінансування довгострокових проектів.

Аналіз фінансової незалежності (стійкості) здійснюється з метою визначення ступеню залежності контрагента від впливу кредиторів і інвесторів на його поточну діяльність. Тому основними завданнями аналізу фінансової стійкості при оцінці економічної надійності контрагента є визначення:

• ступеню забезпеченості контрагента власними фінансовими ресурсами;

• рівня його перспективної платоспроможності;

• доцільності інвестування у діяльність контрагента фінансових ресурсів.

Аналіз рентабельності та ділової активності контрагента здійснюється з метою оцінки ефективності його фінансово-економічної діяльності. Найчастіше низький рівень ефективності діяльності спостерігається на підприємствах, у яких простежуються одна або одразу декілька вказаних причин:

- зниження обсягів реалізації;

• збільшення витрат на виробництво та реалізацію продукції;

• невиправданий приріст запасів.

На другому етапі здійснюється перевірка достовірності інформації, наданої у фінансовій звітності, з метою недопущення деструктивних дій з боку контрагента пов’язаних з введенням в оману при прийнятті певного рішення стосовно фінансових відносин з ним. При цьому інформації присвоюється коефіцієнт достовірності (К).

На третьому етапі формується перелік основних коефіцієнтів, що визначають фінансовий стан контрагента. При виборі фінансових показників (індикаторів) враховують наступні критерії:

• по-перше, ці показники повинні давати комплексну оцінку різних сторін фінансового стану контрагента;

• по-друге, перелік індикаторів не повинен містити показників, які втрачають свій економічний сенс в українських умовах господарювання;

• по-третє, можливість розрахунку показників за даними основних форм відкритої фінансової звітності контрагентів.

Перелік фінансових показників, використаних в даній методиці та інтерпретація їх змісту надано в табл. 5.7. В залежності від ступеню деталізації проведення діагностики економічної надійності контрагента даний перелік показників може бути зміненим.

Таблиця 5.7

Основні фінансові коефіцієнти, що характеризують рівень економічної надійності контрагентів

Показник	Призначення	Розрахунок
1	2	3
Показники, що характеризують платоспроможність контрагента
1. Коефіцієнт поточної ліквід-ності (коефіцієнт покриття)	Характеризує достатність оборотних активів для погашення поточних зобов’язань підприємства протягом звітного періоду	Кпл = Оборотні активи : Поточні зобов’язання
2. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Характеризує здатність підприємства погашати поточні зобов’язання за рахунок наявних грошових коштів та високоліквідних цінних паперів	Кшл = (Грошові кошти + Високоліквідні цінні папери ) : Поточні зобов’язання
3. Коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості	Характеризує рівень потенційної платоспроможності підприємства та визначає ефективність управління фінансовими ресурсами	Кдк = ( Дебіторська заборгованість за товари ( роботи, послуги) + Дебіторська заборгованість в розрахунках + Інша дебіторська заборгованість) : (Кредиторська заборгованість за товари (роботи, послуги) + Поточні зобов’язання за розрахунками + Інші поточні зобов’язання)
Продовж. табл. 5.7
1	2	3
4. Частка чистого оборотного капіталу в активах підприємства	Характеризує частку оборотних активів підприємства, що фінансуються за рахунок власного капіталу	Кок = Чистий оборотний капітал (робочий капітал) : Розмір сукупних активів
Показники, що характеризують фінансову незалежність контрагента
1. Коефіцієнт співвідношення позикового і влас-ного капіталу (коефіцієнт фінан-сового ризику)	Показує скільки одиниць власних коштів підприємства припадає на одиницю його зобов’язань	Кфр = Розмір сукупних зобов’язань : Власний капітал
2. Коефіцієнт фінансової стійкості	Показує, яка частина активів підприємства забезпечена стійкими (довготерміновими) джерелами фінансування	Кфс = (Власний капітал + Довготермінові зобов’язання): Розмір сукупних активів
3. Коефіцієнт фінансової автономії	Визначає частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність та рівень фінансової незалежності від кредиторів	Кфа = Власний капітал + Забезпечення майбутніх витрат і платежів : Розмір сукупних активів
4. Коефіцієнт за-безпеченості влас-ним оборотним ка-піталом (коефіці-єнт маневреності власного капіталу)	Показує яка частина власного оборотного капіталу знаходиться в обороті, а яка капіталізована в необоротних активах	Км = Власний оборотний капітал (робочий капітал) : Власний капітал
5. Коефіцієнт спів-відношення мобі-льних і іммобілізо-ваних коштів (кое-фіцієнт структури капіталу)	Показує скільки гривень оборотних активів припадає на кожну гривню вкладену в необоротні активи підприємства	Кск = Оборотні активи : Необоротні активи
Показники, що характеризують ефективність діяльності контрагента
1.Рентабельність власного капіталу	Показує економічний ефект від використання підприємством власного капіталу	Рвк = Чистий прибуток : Середньорічну вартість власного капіталу
2. Рентабельність чистих активів	Характеризує ефективність використання оборотних активів, сформованих за рахунок власних джерел фінансування	Рча = Чистий прибуток : Середньорічну вартість чистого оборотного капіталу
3. Рентабельність продажу визначена на основі чистого грошового потоку	Слугує індикатором сукупного ефекту якості управління і цінової політики та характеризує ефективність діяльності підприємства на ринку	Рп = Чистий грошовий потік : Чистий дохід від реалізації
Показники, що характеризують оборотність окремих факторів діяльності контрагента
Продовж. табл. 5.7
1	2	3
1. Фондовіддача	Показує скільки гривень доходу від реалізації припадає на одну гривню коштів інвестованих в основні виробничі фонди	Фв = Чистий дохід від реалізації : Середньорічна вартість основних виробничих фондів
2. Коефіцієнт загальної оборотності активів (ділової активності)	Показує скільки гривень доходу від реалізації припадає на одну гривню коштів інвестованих в активи підприємства і характеризує швидкість обороту усього капіталу підприємства	Коа = Чистий дохід від реалізації : Середньорічна вартість активів
3. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	Показує у скільки разів дохід від реалізації перевищує середньорічну вартість дебіторської заборгованості і характеризує кількість оборотів грошових коштів інвестованих в дебіторську заборгованість	Кодз = Чистий дохід від реалізації продукції : Середньорічна вартість дебіторської заборгованості
4. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	Показує у скільки разів собівартість реалізації перевищує середньорічну вартість кредиторської заборгованості і характеризує кількість оборотів кредиторської заборгованості за період, що аналізується	Кокз = Собівартість реалізованої продукції : Середньорічна вартість товарної кредиторської заборгованості
5. Коефіцієнт оборотності запасів	Показує скільки разів інвестовані у матеріальні оборотні активи кошти покриваються у собівартості реалізованої продукції	Коз = Собівартість реалізованої продукції : Середньорічна вартість матеріальних оборотних активів (виробничих запасів)

На четвертому етапі встановлюються вагові значення впливу окремих груп фінансових коефіцієнтів. Для цього експертним шляхом визначається значимість окремих груп фінансових коефіцієнтів при прийнятті відповідних управлінських рішень щодо співпраці з контрагентом таким чином, щоб сумарне значення питомих ваг складало 1.

Тобто, ∑Xj = 1, j = 1…….. n, (5.6)

де Xj – питома вага окремої групи фінансових коефіцієнтів;

j - відповідна група фінансових коефіцієнтів,

n – кількість груп фінансових коефіцієнтів.

При визначенні впливу окремих груп коефіцієнтів на певне управлінське рішення, зазвичай, керуються наступними правилами:

• якщо мова йде про роботу з покупцями чи іншими дебіторами перевагу слід надати коефіцієнтам платоспроможності та фінансової стійкості, які характеризують поточну та перспективну платоспроможність контрагента і саме ці коефіцієнти повинні мати найбільший вплив при визначенні його економічної надійності;

• якщо мова йде про інвестування грошових коштів в діяльність контрагента перевагу слід надати коефіцієнтам рентабельності та ділової активності, які характеризують ефективність та результативність його діяльності, а отже ці коефіцієнти повинні мати найбільший вплив при визначенні його економічної надійності.

На п’ятому етапі здійснюється обґрунтування системи еталонних показників, що будуть використані для діагностики економічної надійності контрагента. Формування еталонних показників можна здійснювати на основі:

• середньостатистичних (середньогалузевих) даних за підприємствами окремих видів діяльності, до яких відносяться досліджувані контрагенти;

• даних на початок періоду, що аналізується.

На шостому етапі визначається відповідність фактичних показників їх еталонним значенням. Для цього фактично досягнуте значення відповідного фінансового показника ділять на його еталонне значення, використовуючи формулу:

yij = qij : qij* , (5.7)

де і - окремий показник, що входить до певної групи і = 1………r;

yij – співвідношення фактичного та еталонного значення відповідного фінансового показника;

qij – фактичне значення і-го показника j-ї групи;

qij* - еталонне значення і-го показника j-ї групи;

r – кількість показників, що входить до групи.

Якщо фактичне та еталонне значення показника співпадає, то їх співвідношення буде дорівнювати 1, якщо ж фактичне значення показника перевищує еталонне, співвідношення між ними буде перевищувати 1, а в разі перевищення еталонного значення над фактично досягнутим, співвідношення між ними буде менше 1. Це означає, що всі показники, за якими повинне простежуватися зростання в динаміці і які не досягли еталонного значення чинять негативний вплив на загальний фінансовий результат підприємства, а отже знижують його економічну надійність.

Для показників, зростання яких є негативною тенденцією, розрахунок співвідношення здійснюють за зворотною формулою, тобто: yij = qij* : qij. (5.8)

У цьому випадку значення показника yij менше 1 свідчить про позитивний вплив відповідного фінансового коефіцієнта на стан економічної надійності контрагента.

На сьомому етапі встановлюються вагові значення впливу окремих фінансових коефіцієнтів на результат фінансово-господарської діяльності контрагента у відповідності до його галузевої специфіки. Від того наскільки сильним є вплив окремого фінансового показника на фінансовий результат підприємства залежить значимість цього показника у їх загальній сукупності.

Отримані коефіцієнти кореляції ділять на суму їх значень за окремою групою так, щоб зберігалася відповідність : ∑ wij = 1, (5.9)

де wij – питома вага і - го коефіцієнта у складі j-ї групи.

Визначені у такий спосіб величини wij і будуть виступати в якості вагових значень впливу окремих коефіцієнтів на фінансовий результат підприємства.

Вагові значення впливу окремих коефіцієнтів на фінансовий результат підприємств промисловості (машинобудування) надано в табл. 5.8.

Таблиця 5.8

Вагові значення впливу окремих коефіцієнтів, на фінансовий результат підприємств машинобудування

Показник	Вагове значення
1	2
Показники, що характеризують платоспроможність контрагента
1. Коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття)	0,2
2. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,2
3. Коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості	0,3
4. Частка чистого оборотного капіталу в активах підприємства	0,3
Всього	1,0
Показники, що характеризують фінансову стійкість контрагента
1. Коефіцієнт фінансової стійкості	0,10
2. Коефіцієнт автономії	0,20
3. Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу (коефіцієнт фінансового ризику)	0,30
4. Коефіцієнт забезпеченості власним оборотним капіталом (коефіцієнт маневреності власного капіталу)	0,20
5. Коефіцієнт співвідношення мобільних і іммобілізованих коштів (коефіцієнт структури капіталу)	0,20
Всього	1,0
Показники, що характеризують ефективність діяльності контрагента
1.Рентабельність власного капіталу	0,35
2.Рентабельність чистих активів	0,35
3.Рентабельність продажу визначена на основі чистого грошового потоку	0,30
Продовж. табл. 5.8
1	2
Всього	1,0
Показники, що характеризують оборотність окремих факторів діяльності контрагента
1. Коефіцієнт загальної оборотності активів (коефіцієнт ділової активності)	0,3
2. Фондовіддача	0,1
3. Коефіцієнт оборотності запасів	0,2
4. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	0,2
5.Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	0,2
Всього	1,0

На восьмому етапі здійснюється визначення часткового інтегрального показника оцінки впливу окремої групи фінансових показників на стан економічної надійності контрагента, як середньозваженої суми добутків співвідношення фактичного та еталонного значень відповідного фінансового коефіцієнта ( yij ) на питому вагу його впливу (wij) у складі відповідної групи фінансових показників. При цьому використовується формула:

Gj = ∑ yij х wij , (5.10)

де Gj – частковий інтегральний показник оцінки впливу окремої групи фінансових показників на стан економічної надійності контрагента.

На дев’ятому етапі відбувається визначення загального інтегрального показника (критерію) оцінки економічної надійності контрагента та його коригування на коефіцієнт достовірності фінансової інформації.

Інтегральний показник розраховується як сума добутків часткових інтегральних показників за кожною групою (Gj) на питому вагу значимості цієї групи фінансових коефіцієнтів при прийнятті відповідних управлінських рішень щодо співпраці з контрагентом ( Xj). Крім цього з метою перевірки реальності фінансових даних здійснюється коригування даного показника на коефіцієнт достовірності наданої контрагентом інформації. При цьому використовується формула:

І = (∑ Gj х Xj) х К, (5.11)

де І – інтегрований показник комплексної оцінки економічної надійності контрагента.

Таким чином, інтегральний показник комплексної оцінки економічної надійності контрагента, з одного боку, дає можливість оцінити вплив окремих фінансових індикаторів на загальний фінансовий результат, а, з іншого, - визначає достовірність цієї оцінки.

Важливе значення для практичного використання отриманих результатів має правильно побудована шкала їх інтерпретації. Зрозуміло, що якщо всі фактично досягнуті показники діяльності контрагента дорівнюють еталонним інтегрований показник оцінки його економічної надійності дорівнює 1. Тому стан економічної надійності буде спостерігатися на підприємствах, показник (І) яких перевищує або дорівнює 1, якщо ж цей показник нижчий за 1, спостерігається стан економічної ненадійності у відносинах з контрагентом.

Разом з тим описана вище схема тлумачення показника І є дещо спрощеною, тому ми пропонуємо рекомендований порядок інтерпретації цього показника за наступною шкалою:

• якщо значення І перевищує 1 - контрагент має високий рівень економічної надійності;

• якщо значення І дорівнює (знаходиться в межах) 1- 0,9 - контрагент має достатній рівень економічної надійності;

• якщо значення І знаходиться в межах від 0,5 до 0,89 - рівень економічної надійності контрагента низький;

• якщо значення І нижче 0,5 – фінансовий стан контрагента економічно ненадійний.

Проведені дослідження дозволяють виявити наступні переваги запропонованої методики діагностики економічної надійності контрагента:

а) простота та зручність розрахунків на основі вибраної системи індикаторів;

б) високий ступінь достовірності отриманих результатів, оскільки базові дані піддаються перевірці спеціальними методами забезпечення безпеки;

в) використання в якості бази порівняння еталонних показників, сформованих на рівні середньогалузевих значень;

г) варіативність кількості та складу індикаторів, а також періоду діагностування, що робить її найбільш придатною для вирішення завдань в системі економічної безпеки вітчизняних підприємств.