6

Тема 5. Діагностика як інструмент обліково-аналітичного забезпечення економічної безпеки підприємства План

1. Теоретичні аспекти діагностики в контексті оцінювання станів економічної безпеки підприємства

2. Використання методичного інструментарію фінансово-економічного аналізу при здійсненні діагностики в системі економічної безпеки

3. Аналіз існуючих методик оцінювання кризових станів підприємства.

4. Методичне забезпечення діагностики економічної надійності зовнішніх контрагентів в системі безпеки підприємства.

Інформаційне забезпечення:

1. Конспект лекції;

2. Гнилицька Л.В. Обліково-аналітичне забезпечення економічної безпеки підприємства: [монографія] / Л.В. Гнилицька. – К.: КНЕУ, 2012. – С. 173-246.

3. Кравчук О.Я. Діагностика та механізм забезпечення корпоративної безпеки підприємства: монографія / О.Я. Кравчук, П.Я. Кравчук. – Луцьк: Надстир’я, 2008. – с.76-94.

4. Канке А.А. Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятия: учебное пособие / А.А. Канке, И.П. Кошевая. – [2-е узд.]. – М.: ИНФРА-М, 2010. – С. 236-261.

1. Теоретичні аспекти діагностики в контексті оцінювання станів економічної безпеки підприємства Одним з найбільш важливих завдань обліково-аналітичного забезпечення економічної безпеки є проведення діагностики стану безпеки (небезпеки) суб’єкта господарської діяльності, що дозволяє визначити об’єктивні критерії, на основі яких можна не лише оцінити стан безпеки на власному підприємстві, але і виявити потенційних партнерів, у яких в майбутньому можливе погіршення фінансового стану (аж до повного банкрутства).

Термін “діагностика ” означає визначення стану об’єкта діагностування шляхом запровадження комплексу аналітичних процедур з метою завчасного виявлення слабких ланок i ”вузьких місць

Під діагностикою економічної безпеки підприємства розуміють систему цільового аналізу, спрямовану на вирішення наступних завдань:

- адаптація та розробка методів і прийомів діагностики у відповідності до вимог економічної безпеки;

- визначення та формалізація сукупності зовнішніх та внутрішніх загроз, що впливають на стан економічної безпеки підприємства;

- встановлення граничних значень (індикаторів) окремих показників, що визначають стан економічної безпеки підприємства;

- формування методологічних підходів до комплексної діагностики стану економічної безпеки підприємства.

У загальному вигляді класифікація напрямів, типів і видів діагностики в системі економічної безпеки надана на рис. 5.1.

Діагностика економічної безпеки

НАПРЯМИИИ

Діагностика стану економічної надійності зовнішніх контрагентів

Діагностика стану та рів-ня економічної безпеки власного підприємства

Діагностика кризового стану власного підприємства чи його партнерів

Діагностика, що дозволяє визначити приналежність об’єкта діагностування до конкретного класу чи групи

Діагностика, що дозволяє оцінити об’єкт як унікальне поєднання властивих йому ознак

Діагностика, що встановлює відхилення від еталонних показників

Експрес-діагностика

Фундаментальна діагностика

Системна діагностика складових фінансово-майнового стану

РЕЗУЛЬТАТ

Оцінювання стану об’єкта діагностування

Рис. 5.1. Класифікація напрямів, типів та видів діагностики економічної безпеки підприємства

Згідно з цією класифікацією діагностика економічної безпеки підприємства реалізується за трьома основними напрямами: діагностика стану та рівня економічної безпеки власного підприємства; діагностика економічної надійності зовнішніх контрагентів; діагностика кризового стану власного підприємства чи його партнерів.

Діагностика стану та рівня економічної безпеки власного підприємства, що дозволяє оцінити діяльність господарюючих суб'єктів в контексті забезпечення сталого функціонування підприємства;

Діагностика стану економічної надійності зовнішніх контрагентів, що забезпечує оцінювання надійності бізнес-стосунків із зовнішніми суб’єктами ринку і включає діагностику ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості контрагента;

Діагностика кризового стану власного підприємства чи його партнерів забезпечує тестування підприємства з метою раннього діагностування ознак фінансової кризи.

Для здійснення зазначених напрямів діагностики в системі економічної безпеки виокремлюють три типи досліджень.

Перший тип можна визначити як діагностику, що встановлює відхилення від еталонних показників. Він застосовується в тих випадках, коли необхідно отримати висновок про відповідність фінансових, техніко-економічних та інших параметрів об'єкта діагностування аналогам (наприклад, при порівнянні показників, що визначають рівень економічної безпеки з їх граничними значеннями (індикаторами).

Другий тип діагностики характеризує приналежність досліджуваного об'єкта до конкретного класу, групи або їх сукупності. Її проведення дозволяє впорядкувати і систематизувати зміни, що відбуваються з досліджуваним об’єктом (наприклад, при ранжуванні підприємств за ступенем їх фінансової стійкості або економічної надійності).

Діагностика третього типу уможливлює оцінювання досліджуваного об'єкта як унікального поєднання ознак. До неї вдаються у ситуаціях, коли неможливо провести порівняльну оцінку через відсутність базових параметрів. Тому, досліджуючи стан об'єкта як унікального поєднання ознак, досить переконатися в їх наявності та дати їм детальну характеристику. В системі економічної безпеки цей вид діагностики застосовують при оцінюванні ступеню ймовірності настання кризових явищ.

В залежності від ступеню деталізації досліджень, діагностика може проводитися поверхнево чи поглиблено. В зв’язку з цим виділяють: експрес-діагностику, системну діагностику окремих елементів, фундаментальну (комплексну) діагностику.

Експрес-діагностика передбачає формальну оцінку стану економічної безпеки підприємства на основі точкового розрахунку основних фінансових коефіцієнтів, що характеризують окремі напрями діагностування (стан зношуваності основних засобів, стан платоспроможності, ефективність грошових потоків тощо) або заповнення тестової анкети-опитувальника, що містить якісні показники, які визначають критерії впливу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища на стан захищеності суб’єкта господарювання та їх подальшого аналізу з метою виявлення тенденцій змін. Вона призводить до встановлення так званих ”слабких сигналів”, які характеризують погіршення стану економічної безпеки підприємства. За своїм економічним змістом цей вид діагностики носить оперативний, профілактичний та упереджувальний характер і дозволяє своєчасно оцінити та скоригувати вплив на стан економічної безпеки виявлених негативних факторів, а також наслідків прийнятих управлінських рішень.

Системна діагностика передбачає поглиблене дослідження тенденцій змін у складі окремих складових фінансово-майнового стану підприємства (ліквідність активів, платоспроможність, фінансова стійкість, ефективність використання капіталу), що чинять суттєвий вплив на рівень його безпеки. Така діагностика передбачає використання найширшого інструментарію коефіцієнтного та факторного аналізу. Напрями проведення системної діагностики, зазвичай, встановлюються за результатами експрес-діагностики. Головним завданням цього виду діагностики є найточніше визначення змін у складі окремих складових фінансово-майнового стану підприємства з метою недопущення їх негативного впливу на рівень його економічної безпеки та виявлення внутрішніх резервів підвищення конкурентних переваг суб’єкта господарювання.

Фундаментальна (комплексна) діагностика передбачає всебічне оцінювання поточного стану економічної безпеки підприємства, виявлення причин його погіршення та очікуваних тенденцій розвитку з метою прогнозування майбутніх ситуацій та прийняття управлінських рішень щодо змін в політиці господарювання. Ця діагностика поєднує в собі елементи як кількісного так і якісного аналізу і проводиться на основі використання сукупності методів та робочих прийомів, що дозволяють структурувати та ідентифікувати взаємозв’язки між основними внутрішніми та зовнішніми факторами впливу на показники діяльності підприємства.

Результати фундаментальної діагностики в системі економічної безпеки дають можливість з високим ступенем імовірності передбачити подальший хід життєвого циклу підприємства, визначити та, по можливості, локалізувати вплив критичних ризиків та пов’язаних з ними загроз економічній безпеці суб’єкта господарювання, а також встановити тенденції змін у складі основних елементів фінансово-майнового стану власного підприємства та його потенційних партнерів.

Оскільки процес діагностики передбачає порівняння фактично досягнутих результатів з певним еталоном, виникає необхідність чіткого обґрунтування еталонних показників та їх граничних значень, адже від того наскільки правильно будуть підібрані показники та встановлені їх граничні значення буде залежати точність оцінки стану економічної безпеки підприємства.

При цьому під граничними значеннями розуміють порогові величини еталонних показників, недотримання яких перешкоджає нормальному розвитку підприємства, призводить до формування негативних, руйнівних тенденцій у сфері його економічної безпеки.

В системі економічної безпеки в ролі методичного інструментарію використовують низку фінансових показників, для яких встановлені нормативні або рекомендовані інтервали значень (індикатори). Рекомендовані в різних економічних джерелах нормативні інтервали або точкові значення фінансових індикаторів, представлені в табл.. 5.1.

Однак, в умовах сьогодення частина нормативно-регульованих значень окремих фінансових показників втратила свою актуальність. Окрім того рекомендовані в різних економічних джерелах нормативні інтервали або точкові значення фінансових індикаторів, відрізняються великим розкидом значень. Так, мінімальне нормативне значення коефіцієнта фінансової незалежності (коефіцієнт автономії) коливається від 0,2до 0,6, коефіцієнта поточної ліквідності - від 1,0 до 3,0, а коефіцієнта забезпеченості власним оборотним капіталом від 0,1 до 0,5.

Крім цього простежується певна невідповідність нормативних значень окремих показників реальним умовам діяльності підприємств України. Для підтвердження цього положення нами було розглянемо динаміку зміни двох коефіцієнтів, що найбільш часто використовуються на практиці для оцінювання стану безпеки підприємств України: коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл) та рентабельність активів (Р). Зокрема 70% досліджуваних підприємств які задекларували у 2014 році рентабельність на рівні менше 6 відсотків не збанкрутували у майбутньому, а нормативного значення коефіцієнта поточної ліквідності досягли лише 40% підприємств.

Рекомендовані (нормативні) значення фінансових показників носять загальний характер, а тому не можуть вважатися абсолютно достовірними при використанні підприємствами різних видів діяльності. На підтвердження цього висновку розглянемо поведінку основних коефіцієнтів, які характеризують стан економічної безпеки підприємства під впливом галузевих особливостей його діяльності (табл. 5.2).

Таблиця 5.2

Середні значення ключових фінансових коефіцієнтів підприємств за видами їх економічної діяльності

Вид економічної діяльності	Рентабельність активів	Коефіцієнт поточної ліквідності	Коефіцієнт співвідношення позикового та власного капіталу
1	2	3	4
Нормативне значення	Більше 0,05	2,0 - 2,5	Менше 1,0
Хімічне виробництво	0,04	1,56	0,39
Машинобудування	0,02	1,67	1,03
Нафтогазова промисловість	0,06	1,45	1,32
Металургійне виробництво	0,07	1,56	0,97
Виробництво та розподіл електроенергії	0,05	0,84	1,79
Легка та харчова промисловість	0,01	1,08	1,41

Надані в таблиці 5.2 результати дають можливість стверджувати, що за більшістю розглянутих показників середньогалузеві значення істотно відрізняються від нормативів, що дозволяє суб’єкту господарювання мати відносно стійке фінансове становище та ефективно функціонувати (з погляду окремого виду діяльності). В той же час існуючі нормативи будуть характеризувати його фінансовий стан як негативний, що позначиться на відносинах з контрагентами.

Ще більш посилюється дана проблема при прогнозуванні банкрутства, адже існує пряма залежність результатів прогнозування та визначення масштабів кризового стану від правильно встановлених інтервалів фінансових показників (табл. 5.3).

Таблиця 5.3